Від початку великої війни окупанти пошкодили щонайменше понад 60 будівель духовного значення (не враховуючи прилеглих споруд). Руйнування зафіксовані у щонайменше восьми областях України: Київській, Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Луганській, Сумській, Харківській та Чернігівській. Багато серед них православних храмів. Руйнувань зазнали також мечеті, синагоги, протестантські церкви, релігійні освітні, культурні заклади і важливі адміністративні будівлі релігійних організацій. Загалом, за попередніми підрахунками Українського культурного фонду, станом на 8 квітня понад 160 різних пам’яток та об’єктів культури постраждали або повністю зруйновані внаслідок війни. Для наочної демонстрації масштабів руйнації УКФ створив інтерактивну «Мапу культурних втрат». Це візуалізація воєнних злочинів, яка спростовує заяви російського керівництва, що армія рф начебто завдає точкових ударів виключно по об’єктах військової інфраструктури. Крім того, з ініціативи громадської організації «Центр розвитку «Демократія через культуру» і за підтримки Українського центру культурних досліджень в Україні розпочинається моніторинг ситуації у сфері нематеріальної культурної спадщини, об’єкти якої постраждали або опинилися під загрозою.
РУЙНУВАННЯ В РЕЖИМІ РЕАЛЬНОГО ЧАСУ
Наприкінці березня «День» писав про те, що Міністерство культури та інформаційної політики України розпочало збір інформації про втрати й пошкодження. Тоді, зважаючи на облогу та окупацію, проводити цю роботу було складно. Тому фахівці документували випадки настільки, наскільки це було можливо, верифікуючи інформацію. Тепер, з огляду на наявну інтерактивну «Мапу культурних втрат», долучитися до її наповнення може кожен небайдужий. Для цього досить надіслати фото чи відео знищення об’єкта культурної спадщини до Міністерства культури та інформаційної політики через ресурс. Після підтвердження інформації дані будуть відображені на інтерактивній мапі.
Лукянивка
«Відтепер чи не всі руйнації, які російська армія завдала культурній спадщині України, можна буде переглянути в режимі реального часу. Така візуалізація їхніх злочинів вкотре буде доводити, що росія — брехлива країна-терорист, яка, всупереч будь-яким міжнародним правилам ведення війни, міжнародним конвенціям, нищить геть усе на своєму шляху. Також маємо надію, що ця мапа стане вагомим аргументом під час дискусій з партнерами про виключення рф із лав різних міжнародних культурних організацій та об’єднань», — сказав Владислав БЕРКОВСЬКИЙ, виконавчий директор Українського культурного фонду.
БІЛЬШІСТЬ ІЗ ЗРУЙНОВАНИХ — ПРАВОСЛАВНІ ХРАМИ
На інтерактивній мапі всі нанесені пам’ятки архітектури, історичні будівлі та заклади культури розподілені на три групи, відповідно до ступеня руйнування. Зеленим кольором позначені пошкоджені об’єкти, які продовжують функціонувати, побіжно ліквідовуючи пошкодження. Вони зберегли цілісний зовнішній вигляд і внутрішнє наповнення, але потребують реставрації чи косметичного ремонту. Жовтим кольором промарковані частково знищені будівлі, які потребують капітального ремонту, відновлення фасаду або перекриття даху. Червоний колір на карті вказує на місця, які залишилися від знищених пам’яток, тобто їх або стерли з лиця землі, або вони потребують цілковитої відбудови за новим проєктуванням. Таких об’єктів станом на 8 квітня було зафіксовано шість.
Охтирка-вокзал
Охтирка-вокзал
Серед них: історична будівля Іванківського краєзнавчого музею, де зберігалися твори української народної художниці Марії Приймаченко та визначної вишивальниці Ганни Верес; дерев’яна церква святого Георгія 1878 року забудови в селі Заворичі Броварського району Київщини; дерев’яна Вознесенська церква 1879 року в селі Лук’янівка, що на Київщині; внаслідок бомбардування було повністю знищено старовинну будівлю Охтирської залізничної станції 1895 року; у Тростянці, що на Сумщині, внаслідок пожежі частково зруйновано пам’ятку архітектури національного значення — дім управителя маєтками Л. Є. Кеніга, збудований 1911 року; також російськими окупантами було знищено меморіальний пам’ятник, встановлений 2019-го на місці загибелі Василя Сліпака — біля траси на смт Луганське.
Пам’ятник Василю Сліпаку
«Храм у селі Лукʼянівка, який належав до памʼяток дерев’яної архітектури, вщент зруйнував російський танк, — про це повідомив Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки 29 березня поточного року. — З початку війни в Україні постраждали вже не менше 59 храмів. Зруйновані духовні споруди є щонайменше у восьми областях України: Київській, Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Луганській, Сумській, Харківській та Чернігівській. Руйнувань зазнали також мечеті, синагоги, протестантські церкви, релігійні освітні заклади та адмінбудівлі релігійних організацій. Проте переважна більшість із зруйнованих сакральних будівель — православні храми. Прихід армії здичавілих в Україну продемонстрував усьому світові істинний зміст такої «духовності». Російські військові виявилися вбивцями, ґвалтівниками і мародерами, які знищують все на своєму шляху, навіть церкви та духовні споруди».
Тростянець
МАТЕРІАЛЬНІ І НЕМАТЕРІАЛЬНІ ВТРАТИ
Агресія росії має на меті не лише зруйнувати матеріальні культурні цінності, а й стерти колективну пам’ять українців, релігійне та культурне розмаїття, як і всі практики і традиції, пов’язані з українською історією та знаннями. Щоб запобігти цьому чи бодай задокументувати факти, Центр розвитку «Демократія через культуру» (ДС) та Український центр культурних досліджень (УЦКД) днями провели зустріч з представниками обласних центрів народної творчості, носіями-практиками, громадськими організаціями, які опікуються питаннями нематеріальної культурної спадщини (далі — НКС) у регіонах. Під час обговорення йшлося про поточну ситуацію в царині нематеріальної культурної спадщини та пошук практичних рішень для охорони НКС в умовах війни.
«В Україні відбувається широкомасштабна зовнішня агресія з боку рф, що ближче до Другої світової війни, ніж до збройних конфліктів наприкінці ХХ — початку ХХІ століть, оскільки є геноцидом не тільки щодо українців, а й інших народів, які живуть тут і об’єднані спільною ідентичністю «Ми із України». Тому міжнародний досвід дуже важливий, але недостатній для нас. Вочевидь, варто повернутися до міжнародних документів наприкінці 1940 — 1950-х років про захист культурної спадщини, розширивши їх сучасними положеннями, особливо в частині НКС, — повідомила Ірина КАЦЬ, регіональна представниця Українського центру культурних досліджень, голова правління NGO Cultural Dialogue. — На сьогодні ми можемо з упевненістю говорити про такі виклики: вимушена міграція порушує соціальну згуртованість громад. Цей ефект війни непомітний, його складно наразі виявити й виміряти. Загибель або примусове переміщення практикуючих носіїв НКС у громадах України, де тривають активні бойові дії, ставить під загрозу НКС цих громад, адже без практиків поширення живої спадщини неможливе. Війна, збройні конфлікти віддаляють людей від місць проживання; носії культури і традицій того чи іншого краю, молодь і сім’ї роз’єднуються; люди вимушені покидати місця проживання, а отже, обмежується доступ до автентичного культурного простору, пам'яток культури та архітектури, які мають важливе значення в НКС. Таким чином руйнується колективна пам’ять, приналежність до місць проживання, культурних просторів, що безпосереднім чином загрожує поширенню знань та спільних традицій».
Ірина Каць додала, що це була перша зустріч діалогової платформи щодо охорони НКС під час війни. Цей майданчик працюватиме й надалі заради моніторингу ситуації внаслідок агресії росії в Україні, обговорення важливих питань, реагування на виклики. Адже злочини проти культурної спадщини і такі, що руйнують культурну спадщину, є широко визнаною ознакою звірств.
«Культурна спадщина в широкому міжнародному розумінні, зокрема й Міжнародного трибуналу зі скоєння воєнних злочинів, включає як матеріальні, так і нематеріальні прояви людського життя. Злочини проти культурної спадщини руйнують наше спільне розуміння людяності та повсякденне життя місцевого населення. Культурна спадщина представляє унікальне й важливе свідчення культури і самобутності народів, натомість деградація і знищення культурної спадщини — матеріальної чи нематеріальної — є втратою для постраждалих громад, а також для міжнародної спільноти загалом», — додає експертка.
ПІДТРИМКА ЗАРАДИ ЗБЕРЕЖЕННЯ
Справді, втрати, заподіяні російською армією українській культурі, включають не лише матеріальну (музеї, архіви, театри, пам’ятники) та нематеріальну культурну спадщину (традиції, фольклор, пісні і т. ін.), а й людей — носіїв цих традицій, професійних митців, культурних менеджерів та інших діячів царини культури, котрі формують ідентичність української культури. Щоб підтримати українську культуру, Український культурний фонд зініціював фандрейзингову кампанію і закликав приватних, закордонних і благодійних партнерів долучитися до ініціативи.
«Український культурний фонд пропонує підтримати працівників сфери культури, котрі залишилися в Україні й потребують термінового забезпечення базового рівня життя і безпеки (формат — стипендії); підтримати культурно-мистецькі проєкти, які спрямовані на популяризацію української культури за кордоном, реалізацію проєктів в Україні (формат — гранти)», — йдеться в повідомленні. Алгоритми підтримки української культури за посиланням.
