До 22-ї річниці аварії на ЧАЕС харківське видавництво «Книжковий клуб сімейного дозвілля» випустило два романи Олександра Есаулова.
Книгу під назвою «Хазяїн зони» написав колишній ліквідатор. Олександр Есаулов працював заступником голови міськвиконкому міста Прип’ять, а нині є технічним директором Інституту підтримки експлуатації АЕС.
У книгу «Хазяїн зони» («Хозяин зоны» ) увійшли два романи — «Гіркі води» («Горькие воды») і «Факультет вселюдного кохання«» («Факультет всеобщей любви»). Їх об’єднує місто дії — Чорнобиль. Перший твір, за словами автора, роман-версія розвитку подій після аварії, а для читачів це скоріше фантазії белетриста на чорнобильську тематику. Головна інтрига роману: що робити з ядерними відходами, які накопичилися у Європі? Закордонні ділки вважають, що Чорнобильська зона — ідеальне місце для могильника, і створюється німецько-українська компанія «Батерфляй». Її номінальним керівником призначають вчорашнього студента Сергія Бойченка. Розробляється ціла схема «просування» проекту: виступи у ЗМІ, хабарі урядовцям... Вже навіть підраховують прибутки від оборудки, яка одиницям принесе безхмарне життя до віку, а майже всі громадяни нашої держави можуть стати заручниками афери, і Україна може опинитися ще перед більш жахливою екологічною катастрофою. Спочатку герой наївно вірить у план корумпованих чиновників, та коли потрапляє в зону, розуміє, що це пастка. «Гроші ми проїмо, а ядерні відходи лежатимуть під Києвом вічність. А якщо при перевезенні вони зірвуться? Тоді Чорнобилем стане вся Україна. Так чи інакше, але екологічної катастрофи не уникнути», — роз’яснюють Бойченку його старші колеги. Остаточно пелена з очей Сергія спадає, коли до нього випадково попав диск із секретними розрахунками про хабарі можновладцям. Ця інформація — динаміт...
У романі детективний сюжет переплетений з фантазією, бо повноправним другим головним героєм роману є загадковий і невидимий Хазяїн зони. Його можна назвати духом, який поганих персонажів карає, а хорошим допомагає. Ця невідома сила охороняє не тільки місто, а й людей. Комусь в обличчя подує могильним холодом, а іншому насниться, попереджаючи про небезпеку. Хтось у Хазяїна вірить, а хтось ні. Хто він? Звідки взявся? Про нього ліквідатори кажуть, що Хазяїн зони охороняє все живе, що ще залишилося у місті, і «нас, дурнів, від нас же охороняє»...
Другий роман «Факультет вселюдного кохання» можна назвати есе з елементами документалістики. Події розгортаються у двох страшних історичних площинах: сталінських часів і аварії на Чорнобильській АЕС. Про радянський терор 1937—1938 рр. написано чимало. Олександр Есаулов у своїй книзі піднімає непрості питання: як лишатися самим собою, коли тебе знищують морально і фізично, де проходить межа між правдою і брехнею, чи можна заради віри у «світле майбутнє» стати катом, чому сьогодні ти вершитель людських доль, а завтра сам опиняєшся у списку «ворогів народу»... Глави про сталінські репресії перемішані з розділами про часи вже не такі від нас далекі — 1986 рік: аварія на ЧАЕС, евакуація людей з міста і зародження кохання... І тут виясняється, що молоді герої — це праправнуки тих, хто пройшов через НКВДешні тортури — тільки один із дідів був жертвою, а другий його катом. Чи повинні правнуки відповідати за їхні гріхи? Про це — роман Есаулова.
