У Києві не часто відбуваються справді серйозні виставки дизайнерського мистецтва; тому доволі важливою є експозиція сучасного німецького дизайну «Свідомо, просто», що відкрилася в Центрі сучасного мистецтва на Контрактовій площі.
Було б помилково розглядати виставки дизайну як суто побутові покази гарних та зручних речей; насправді, подібні імпрези мають представляти в першу чергу нові ідеї. І ось саме з точки зору експонування оригінальних ідей та підходів «Свідомо, просто» є вдалою акцією.
Німеччина завжди була лідером моди у дизайні; варто лише згадати славетну школу в «Баугаузі» (для перекладачів: перекласти як Баухаузі!), розробки якої, здійснені ще наприкінці 20-х, впливають на повсякденне міське середовище й понині. «Свідомо, просто» багато в чому продовжують баугаузівські традиції, сполучаючи функціональність, простоту і дотепність рішень. У Центрі на Контрактовій можна побачити табурети, що складаються в пласку теку; стільці, що придатні не тільки для сидіння, а й для вибудовування з них елегантної етажерки; м’яке й зручне крісло, створене з парадоксально непридатних матеріалів — бетону та грубої залізної арматури. Інше крісло, здається, є незаконнонародженою дитиною звичайного візочка з супермаркету. Ще стільці — з двома спинками, але сидіти на них це аж ніяк не заважає. Розсувний стіл, котрий сягає шести метрів у довжину, можна згорнути до розмірів маленької дощечки. Якщо щітку перевернути, поставити на коліщатка, вийде наднадійна підставка для олівців, ручок, ножиць та іншої дрібноти. Три приварені одна до одної шахтарські кирки з покладеним на них зверху скляним колом утворюють журнальний столик. Металева труба, обита з одного боку ковроліном, а з іншого — приварена до двох пластин, являє собою чудову лавку. Сувой войлоку, перев’язаний у потрібному місці, стає пружним стільцем. Сувой поменше — ідеальний футляр для скляних пляшок. Що ж до келихів, то до них можна приладнати гнучкі довгі металеві ніжки. Наскільки екстравагантно, настільки й практично.
Подібної чудасії на «Свідомо, просто» більш ніж достатньо. І кожного разу, коли випробовуєш той чи інший предмет, дивуєшся: це ж усе якось навіть кричуще просто, невже до цього часу ніхто не додумався таке зробити? І справа ж не у грошах — лише трохи фантазії, таланту та урахування інтересів реальних людей, яким треба на чомусь сидіти, з чогось пити й їсти, кудись ставити книжки і посуд. Ось і вся таємниця великого німецького дизайну. Багатьом іншим чомусь недоступна.
