Цю комічну виставу в шести новелах за мотивами Луїджі Піранделло поставив Дмитро Богомазов. Три герої роздумували над загадками: що таке істина, а що — ілюзія? Смерть — це кінець чи початок шляху? Звичайно, всіх відповідей герої не знайшли, але побавили публіку. «Трохи вина» — вистава-бенефіс прекрасного акторського тріо: Віталія Лінецького, Олександра Ганноченка та Володимира Цивінського, яку було зіграно вже в 150-те! Публіка ридала від сміху, а у фіналі багато хто відчув певне сценічне похмілля, але поправити здоров’я глядачі зможуть лише восени, коли Київський театр драми та комедії на Лівому березі Дніпра знову відчинить свої двері....
ДОРОСЛІ ІГРИ ТА ДИТЯЧІ ЗАБАВИ
Чим же запам’ятався цей сезон? Передусім стабільністю репертуару, й тим, що багато років тримає високу творчу планку, ухитряючись бути касовим колективом, а колекції акторських обдаровань міг би позаздрити будь-який театр. При класичній «орієнтації» колективу (глибоко вивчають і ставлять твори Антона Чехова, Льва Толстого), художній керівник театру — Едуард Митницький заохочує експеримент (п’єси сучасних авторів — «Дні пролітають зі свистом», «Черга», «Ти, якого любить душа моя») та оригінальні інсценування («Лоліта», «Дрібний біс», «Небезпечні зв’язки»). Театр не живе в ізоляції від літературних симпатій свого глядача, про що красномовно говорять і нещодавня прем’єра вистави «Рожевий міст» за романом Р. Воллера (режисер — Катерина Степанкова, у головній ролі — легендарна Ада Роговцева), і нестандартні постановки на малій сцені, куди також важко потрапити через аншлаги.
Потрібно зазначити, що творче кредо лівобережців залишається незмінним — це театр психологічний та інтелектуальний. Кожна вистава звучить як сповідь, а в постановках успішно поєднуються соціальні та загальнолюдські проблеми.
Резонансною стала прем’єра вистави «Ричард Ш» В. Шекспіра (режисер — Андрій Білоус, сценограф — Борис Орлов, у ролях — Олексій Тритенко, Неоніла Белецька, Світлана Золотько, Ірина Мельник, Алла Масленникова, Станіслав Пазенко, Микола Боклан). Складність постановки полягала в тому, що в трагедіях класика прихована вікова таємниця, а уявна простота сюжету при режисерському зіткненні виявляється «вислизаючою натурою», яка заманює та заплутує і акторів і глядачів. Те, що театр взявся за таку поважну драматургію, говорить про творчу зрілість режисера, який у 32 роки осмілився звернутися до цієї п’єси, і виконавця головної ролі — 27-річного Олексія Тритенка. Ламаючи традиції, коли Ричарда довіряли грати досвідченим і маститим корифеям, Білоус поглянув на сюжет очима молодого Ричарда.
Вистава примушує замислюватися про актуальну тему «влада і народ» і підносить прозорий тюль політгри, замішаної на насильстві та тиранстві...
У полі зору колективу лівобережців є й маленькі шанувальники театрального мистецтва. Можливо, приходячи років за 10 уже на вечірні вистави, вони пригадають, що в дитинстві дивилися тут історію про пригоди невгамовного Тома Соєра і його друзів. Молодий режисер Тамара Трунова (нещодавня випускниця Е. Митницького) вклала у виставу завзяття, кураж і ніжність і вийшла цікава історія, яку із задоволенням дивляться всією родиною. У постановці багато музики, танців (пластичне вирішення — Льва Сомова, музичне оформлення — Олександра Курія, сценографія — Олега Луньова), симпатичних акторських робіт ( Антон Вахліовський — Том, Віталій Салій — Гекльберрі Фінн, Віталій Шеховцов — Сід). На тлі безрадісної дитячої театральної афіші столиці — «Том Соєр» став для дітей яскравим подарунком, від якого не залишається присмаку розчарування. Наступною роботою режисера Трунової на сцені лівого берега, ймовірно, стане вистава за, колись знаменитою і популярною п’єсою Е. Радзінського, «104 сторінки про любов».
Незважаючи на літо, продовжуються репетиції вистави «Ліола» за п’єсою Луїджі Піранделло (режисер Олексій Лісовець), прем’єру якої намічено на осінь. Останнім часом у рідному театрі Лісовець більше тяжіє до класики (серед його вдалих постановок «Ромео і Джульєтта» і «Не все коту масниця»)...
ПРО МИНУЛЕ Й МАЙБУТНЄ
Життя театру схоже на життя родини, в якому поряд ідуть радість і успіх, і горе. У березні не стало провідного актора театру — яскравого, самобутнього Дмитра Лук’янова. Його смерть стала непоправною втратою для колективу. Він стояв біля джерел зародження театру, його гра завжди викликала резонанс серед критиків і глядачів. Кожна його роль ніколи не залишалася непоміченою. Актор довго й мужньо боровся зі страшною хворобою, яка, на жаль, виявилася сильнішою. Д. Лук’янову було лише 49 років...
На початку квітня раптово, в розквіті років пішов талановитий режисер, учень Едуарда Марковича Митницького — Дмитро Лазорко. Його вистава «Ти, якого любить душа твоя» — багато років із успіхом іде на малій сцені театру...
Театральний сезон завершився, але на новий сезон вже «планов громадье» і «размаха шаги саженья».
Почали репетиції вистави за романом В. Войновича «Життя і пригоди солдата Івана Чонкіна» режисери Олександр Кобзар і Андрій Самінін — провідні актори театру (див. День» №102).
Є цікаві задумки в Едуарда Марковича, але наразі художній керівник театру тримає їх у секреті.
Катерина Степанкова звернулася до п’єси популярного драматурга Катерини Рубіної. У головній ролі буде зайнята Ада Роговцева. Потрібно зазначити, що Степанкова впевнено набирає темпи в новій для себе режисерській професії (Катерина — передусім прекрасна акторка і вже багато років є акторкою Театру Романа Віктюка).
Не обійдуть увагою в театрі 150-річчя з дня народження Чехова, яке відзначать в січні 2010 р., адже творчість цього письменника можна назвати візитівкою лівобережців...
Щодо творчих успіхів, досягнень, визнань і нагород — у цьому сезоні лівобережці залишили позаду всі київські театри, причому з великим відривом. Колектив театру було представлено на «Київській пекторалі» рекордною кількістю номінацій. Молодий режисер, учениця Митницького Ксенія Холоднякова отримала приз «За кращий режисерський дебют», а режисер Олексій Лісовець отримав дві головні нагороди за виставу «Не все коту масниця» як «Краща драматична вистава» і «Краща режисерська робота». Були й інші маленькі радощі — ювілеї колег, присвоєння почесних звань (заслуженим став Микола Боклан, а народним актором — Володимир Горянський).
Лівобережці дістали запрошення взяти участь у декількох фестивалях, зокрема: «Театр. Чехов. Ялта» і «Кримський ковчег» у Сімферополі.
А поки що попереду відпускна пора, але у вересні в фойє театру з’являться таблички: «Тихо! Йде репетиція»!
