Одним із найбільших довколамистецьких скандалів минулого року стало призначення нового директора Одеського художнього музею. «День» писав про цю ситуацію (див. «Бунт святенників», 16.03.18).
Як відомо, на цю посаду проводився конкурс, який у грудні 2017 року з перевагою в один голос виграв відомий художник одеського походження Олександр РОЙТБУРД. Його конкурентами також виступили колишній директор музею Віталій Абрамов та його заступник Сергій Сєдих.
Об’єктивність результатів ніхто не оспорював. Проте ближче до дати остаточного затвердження почалися малозрозумілі маніпуляції. Спочатку комісія з культури при Одеській облраді виступила проти призначення. Паралельно в ЗМІ та в інтернеті була розгорнута кампанія чорного піару проти Ройтбурда особисто. Останньому приписувалося авторство чужих полотен, для цього залучалися нікому не відомі експерти. Закінчилося все провальним голосуванням в облраді. Найбільш активно проти призначення, підігнавши свою масовку під стіни ради, виступали діячі горезвісного «Опоблоку», зокрема, відомий шанувальник «русского мира» Віталій САУТЬОНКОВ. Аргументи були на рівні радянських часів: мовляв, кандидат малює аморальні картини.
Водночас листи на підтримку художника підписали півсотні діячів культури, журналістів, провідних музейників. Зрештою все закінчилося перемогою здорового глузду: голова Одеської обласної державної адміністрації Максим СТЕПАНОВ призначив-таки Ройтбурда директором музею. Контракт підписано на п’ять років.
Проте конфлікт не вичерпався. Депутати Одеської облради продовжують спроби звільнити Ройтбурда. До цього додалися звинувачення в тому, що він розбещував неповнолітніх (?) і незаконно ремонтував музей (?!) У середу питання про звільнення тричі ставилося на голосування облради, але так і не набрало потрібної кількості голосів. Ініціаторами знову виступили шанувальники «русского мира» в Одесі.
Сам Ройтбурд так прокоментував події виданню theБабель:
— Мене хоче звільнити та сама компанія божевільних «опоблоківців», які перешкоджали моєму призначенню. Я для них — предмет цієї манії. Вони впевнені, що я — втілення світового зла. Звільнити мене вони хочуть за те, що я рідко буваю на роботі, хоча я не вилажу з роботи. Але справді відлучаюся з музею. Я мотаюся по всій Україні та по всій Одесі та шукаю можливості надати музею прискорення. Сидячи в кабінеті, цього не зробиш.
Список зробленого новим директором:
• ремонт Серебряковського залу — тепер там НЕ тече дах;
• розпочалася системна реставрація картин;
• куплено 32 рами і музейні скла на 62 000 гривен (гроші зібрані на фандрайзингу Ройтбурдом особисто);
• проведена виставка «Спецфонд»;
• проведені лекції та виступи Сергія Жадана, Марата Гельмана, Андрія Орлова тощо;
• запущена школа юного музейника, на яку без жодного примусу ходять діти;
• зроблено один день на місяць з вільним входом (близько 1000 відвідувачів);
• за 2018 рік меценати пожертвували музею 1,2 мільйона гривень;
• колекцію поповнено десятками нових робіт, вартість яких 4 мільйони гривень;
• встановлено квитковий принтер;
• виграти грант від УКФ на 313 000 грн.;
• у 2016 на квитках і екскурсіях музей заробив 551 000 грн, у 2017 — 742 000, за рік роботи Ройтбурда — 1 760 975 грн.
• огляду на сказане, лишається тільки гадати: кому насправді вигідне звільнення нового керівника?
ДОВІДКА «Дня»
Одеський художній музей розташовано в центрі міста, в будівлі палацу Потоцьких, пам’ятнику архітектури початку XIX століття (збудований у 1827 р.) Був відкритий 6 листопада 1899 року стараннями Одеського товариства витончених мистецтв. Музейне зібрання розпочалося з картин, переданих Петербурзькою академією мистецтв. Нині експозиція музею розміщена в 26 залах. У колекції представлені твори світових та українських митців, серед них — Валентин Сєров, Михайло Врубель, Микола Реріх, Борис Кустодієв, Олександр Бенуа, Костянтин Сомов, Василь Кандинський, а також Володимир Боровиковський, Амвросій Ждаха, Костянтин Трутовський, Микола Пимоненко, Сергій Васильківський, Олександр Мурашко, Петро Левченко, Марія Примаченко, Михайло Дерегус, Адальберт Ерделі, Федір Манайло, Йосип Бокшай, Андрій Коцка, Тарас Шевченко.
