До 12 березня в Музеї книги і друкарства України можна переглянути виставку «Прислухаючись до себе» — олійний живопис та пастелі зі спадщини майстрині.
24 лютого найвідомішій українській художниці другої половини ХХ ст. Тетяні Нилівні Яблонській виповнився б 101 рік. Низка заходів (організованих за діяльної участі Гаяне Атаян, молодшої дочки та головної хранительки творчої спадщини мисткині) у Києві стартувала ще на Тетянин день — 25 січня.
Зокрема, в Національному музеї літератури України представили перевиданий видавництвом «Мистецтво» раритет «Тетяна Яблонська / Іван Драч «Книжка, яку знищили». 1969 р. цей художній альбом накладом у чотири тисячі екземплярів, який містив найкращі балади Івана Драча та репродукції картин Тетяни Яблонської, було знищено за звинуваченням у «націоналізмі». До нашого часу збереглося лише два «сигнальних» примірники. Один належав Тетяні Нилівні з її власноручними примітками олівцем, і саме його відтворили нині.
«ГЛЕК ІЗ ПЕНЗЛЯМИ». 2003 р.
Наклад у п’ять тисяч «та ще 100 книжок» одразу було направлено до бібліотек. У продаж потрапили лише лічені екземпляри. Придбати раритет можна було під час цієї творчої зустрічі і взяти автограф у Івана Драча, послухати спогади про Тетяну Нилівну метрів образотворчого мистецтва: Андрія Чебикіна, Володимира Чепелика, Анатолія Мельника, легендарної директорки видавництва «Мистецтво» Ніни Прибєги, літературознавця й багаторічного декана філологічного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка Михайла Наєнка та інших сучасних корифеїв.
У День народження майстрині, на творах якої зростали українці різного віку, більшість найвідоміших сучасних художників вважають її або своєю безпосередньою вчителькою, або ж іншим чином завдячують Яблонській своїм «шляхом у мистецтві». Так, у будинку київського Музею-квартири Павла Тичини відбувся велелюдний вечір пам’яті. Присутні мали змогу подивитися документальний фільм Станіслава Сукненка «Тетяна Яблонська: натхнення самоти» (2008 р.) і обговорити побачене з Гаяне Атаян...
«ПОДИХ ЛІТА». 1993 р.
Долучитися до творчості сильної духом художниці можна в Музеї книги і друкарства України, де нині експонуються картини Тетяни Яблонської. Виставка «Прислухаючись до себе» розміщена у двох залах. Одну з них повністю відведено для показу «пізніх» пастелей мисткині, створених в останні роки життя. Після інсульту Тетяна Нилівна вже не могла писати олією й опанувала нову для себе техніку пастелей, які зараз дуже популярні в Китаї, адже зі своєю філософічністю та глибиною, за зовнішньої лаконічності і засобів створення робіт, і, власне, сюжетів (поодинока рослина чи навіть цибулина, яскравий спалах квітки на тьмяному тлі, інші ліричні образи), дуже співзвучні саме «східному» світоглядові. Це — українське дао та український дзен, мудрий та вистражданий, а не «вигаданий».
Друге, більше за площею експозиційне приміщення в Музеї книги і друкарства відвели для представлення олійного живопису Т. Яблонської передостаннього періоду творчості. Того самого, імпресіоністського, коли величному талантові мисткині не ставали на перешкоді вже жодні ідеологічні перепони. І жоден наглядач із числа комуністичних ідеологів — «кураторів» над мистецтвом — не міг більше диктувати, яке мистецтво «потрібно» створювати. Написані переважно на дачі в улюбленому Седневі наприкінці 1980—1990-х рр., картини вражають буянням життя, смарагдової зелені. Вони немовби живі! Кожна видається уособленням надії!
На початку незалежності й у пізніші роки чи не всі особисті сподівання на краще Тетяна Нилівна пов’язувала зі свободою, відродженням та щасливим майбуттям Україні, якій була віддана всією душею. Саме ці надії художниці, її віра та сподівання, заряджають живою енергією і сьогодні...
