Наше життя складається зі стартів і фінішів, хоча фініші — це також нові старти. Так і перебуваємо у невтомному ритмічному циклі. Вчора завершився місяць наполегливої праці для учасників ХІ Літньої школи газети «День». Проте це не закінчення, а лише вихідна точка у формуванні і вдосконаленні розумного в журналістиці. Студенти роз’їдуться по університетах, повернуться до своїх міст вже іншими — з певним багажем роздумів і визначеними пріоритетами. Цей липень обіцяв бути «спекотним» із самого початку. По-перше, до редакції надійшло близько 40 (!) конкурсних робіт, із яких потрібно було половину відсіяти; тому майже всі заявки ми перечитували 3-4 рази. По-друге, впродовж місяця учасники мали близько трьох десятків зустрічей з людьми, які представляють абсолютно різні сфери суспільства: політики, журналісти, соціологи, економісти, дипломати, публіцисти, навіть перукарі-стилісти. Більше того — інтелектуальний маршрут до Чернігівщини, екскурсія у Софії Київській, «Мистецькому Арсеналі». Гадаю, що цей щільний графік — не просто інтелектуальний брейнштормінг, а й своєрідне загартування, яке засвідчує важку й подекуди каторжну працю у щоденній якісній журналістиці. Всі матеріали із зустрічей готували самі «школярі», тому вони мали змогу практично пересвідчитись у цьому. Звісно, кожний напрям, не шкодуючи свого часу і зусиль, супроводжували редактори «Дня». За що їм окреме «спасибі!» До речі, впродовж цього місяця я також почувала себе «школярем»! Одразу потрібно було працювати з людьми із різних культурних середовищ, вихованими на різних журналістських освітніх платформах. Спочатку все здавалося неможливим! Проте ми знайшли основу для єднання — спільна мотивація, спраглість молодих колег, допитливість, прагнення працювати на повну. Хочу, щоб у їхніх очах та серцях не згас цей вогонь, щоб кожен із них не зійшов з активної дистанції і був живим «саджанцем» від могутнього дерева «Дня» у своїх спільнотах. Тому все тільки починається! З успішним стартом!
Юліана ЛАВРИШ, координатор ХІ Літньої школи журналістики
Iрина МАЛЮК, Львівський національний університет ім. I. Франка
Шарлотта Бронте писала, що найменшу радість життя доводиться завойовувати. Для того щоб завоювати одну з великих радостей життя, мені довелося написати есе та заповнити анкету, щоб стати учасницею Літньої школи журналістики газети «День». Якщо ділити свою радість від такого факту, то вона не ділиться, якщо розповідати, що сподобалося більше чи менше, то буде парадоксально, але таке неможливо зробити.
Отож розповідь перша — «Список 22». Якби не вони, то не було б із ким і кому співати «Многая літа» на дні народження, не було б із ким писати у співавторстві, не було б цікавих питань під час зустрічей, не було б кумедних фото. На щастя, усі ми, 22 учасники Літньої школи, чудово потоваришували і навіть подеколи думали, якби наш коник-символ Алегро був справжнім, то чи змогли б ми всі на ньому покататися...
Розповідь друга — «26 рандеву». Сказати, що зустрічі, які організувала для нас газета «День», сподобалися, — просто образити видання, оскільки кожна зустріч була настільки різновекторною, інтелектуально насиченою та неповторною, що варто згадати кілька улюблених «лекторів» та їхні цитати.
***
Герхард ГНАУК: — Варто боротися передусім зі стадним інстинктом, тому що це нас, журналістів, стосується, а аудиторія нехай сама бореться зі своїм занепадом.
***
Лілія ШЕВЦОВА: — У мене таке враження, що у нас немає й бути не може національної політики. У нас є енергетичні ресурси, міжнародні відносини, навіть внутрішня політика. А національної політики немає. Не може бути свідомої національної політики в умовах, коли є проблеми з тим, як розуміти російську націю. І немає єдності щодо того, чи є в Росії оформлена нація! Влада зациклена на одному — на збереженні status quo й залишків старої імперії.
***
Євген МАРЧУК: — Звертатися до чужих країн з тим, що твоїй країні зробили щось погане, — негідно.
***
Леонід КРАВЧУК: — Кожен день треба вибивати із себе більшовика, раба і дурня.
***
Анна ГАВРИЛЮК: — Можна не сподіватися на диво, але завжди потрібно у нього вірити.
***
Оксана ПАХЛЬОВСЬКА: — В Україні Каїни перемішались із Авелями.
Рада від того, що познайомилася з глибокими людьми, що принаймні на місяць стала колегою для тих фахівців, які роблять інтелектуальну газету. Розбила для себе стереотипи, що розумне не може бути красивим — яскравий приклад симбіозу smart-nice — глянцевий додаток «Маршрут №1». Враження від часу, проведеного у школі, зашкалюють у позитивний бік, адже не щороку маєш розумні канікули, не щодня є можливість поспілкуватися з екс-президентом, людиною з телеекрана чи відомою публіцисткою. Це все ми мали, це все у нас було. Варто подякувати людям, які творили дружню атмосферу, подякувати за довіру нам і віру у нас працівникам редакції. Це не була звичайна літня практика, це була справжня школа науки, творчості, дружби. Якщо на запитання, чи хотіла б я повернути час назад, завжди відповідаю — ні, то тут я впевнено можу сказати, що я б не лише хотіла повернути час, а й ще раз пережити подібні моменти. Це були мої найкращі розумні канікули!
Роман ГРИВIНСЬКИЙ, випускник Національного університету «Києво-Могилянська академія»
На відміну від більшості колег з Літньої школи, до цього часу мені доводилося зустрічатися з журналістикою здебільшого як споживачу та кілька разів — у ролі учасника подій, що згодом стали предметом публікацій. Саме тому знайомство з «внутрішньою кухнею» газети було для мене особливо пізнавальним. Завдяки небайдужості редакторів «Дня» вдалося дізнатися багато нового про особливості роботи з журналістськими текстами.
Зазначу, що перед тим як надіслати заявку на участь у Літній школі, я переглянув кілька аналогічних пропозицій. Усі вони передбачали конкретні фінансові умови. Чудово, що «День» вирішив піти всупереч властивій нашому часу тенденції комерціалізації освіти.
Сподобалося, що куратори не обмежували нас у виборі тем. Завдяки цьому вдалося спробувати себе в різних рубриках, опрацювати ті питання, до яких був щирий інтерес. Приємно, що деякі з написаних матеріалів, як мені здається, привернули увагу до важливих явищ, які раніше здебільшого залишалися поза увагою преси. Слід визнати, що усвідомлення можливості поширювати власні погляди та вподобання на широку аудиторію захоплює й п’янить. Це вкотре наштовхує на думку про те, наскільки ретельно та виважено повинен ставитися журналіст до формування власної позиції.
Ще одна унікальна можливість, яку подарувала Літня школа, — спілкування з молоддю з різних куточків України. Окрім приємності самого процесу, цей досвід дозволив трошки краще зрозуміти українське суспільство.
Знайомство з «Днем» дає підстави дещо оптимістичніше дивитися на українську журналістику в цілому. Відверто кажучи, ніколи раніше не розглядав роботу як сферу для самореалізації. Тепер я розумію, що це можливо. Сподіваюся на подальшу плідну співпрацю з цим виданням.
Iрина ЛАЗУРКЕВИЧ, Львівський національний університет ім. I.Франка
Серед відкритих вкладок браузера — моя електронна пошта та сайті газети «День». Поруч мобільний телефон, який шохвилини розривався від дзвінків, і черговий голос у слухавку повідомляв, що йому на пошту прийшло сповіщення про проходження в Літню школу-2013. Моя пошта мовчала. Коли ці щасливі голоси дали мені зрозуміти, що такі листи вже прийшли всім, хто пройшов добір, я налаштувала себе на хвилю, що треба змиритися й шукати достойну альтернативу. Проте коли, привітавши всіх знайомих із проходженням у школу, я вкотре з надією зайшла на сайт «Дня» й у списку учасників Літньої школи несподівано знайшла себе, всі альтернативи одразу відпали.
Коли Лев Толстой сказав, що «слово — також діло», йому — на далеку майбутню перспективу — вдалося дати характеристику діяльності газети «День». У цей інтелектуальний епіцентр на місяць прийняли 22 сміливі характери — на відшліфування, загартування і виховання. Нас помістили в середовище з надзвичайно високою концентрацію думки, свіжої діяльної думки. Нас оточили нею так щільно, щоб не залишити шансу на втечу від правди, не дозволити жодним патогенним впливам знівелювати дію позитивних ферментів.
Наш маленький анклав Літньої школи одразу прийняли в редакційний колектив. Ми стали частиною однієї ідеї й однієї справи. Практичний досвід формулювання неповерхових запитань, розшифрування численних записів, пошуку тем та способів їхнього розкриття важко переоцінити.
Протягом усього місяця нові неймовірні люди ставали для мене джерелом нового глибокого розуміння. 26 зустрічей з творцями новітньої історії та її аналітиками, до яких нам варто доростати інтелектуально. До того ж, 22 унікальні особистості — учасники Літньої школи: з одного боку, мої друзі та колеги, з другого — також вчителі. Це був колектив багатовимірних талантів, у якому майже кожен, закінчивши писати чудовий текст, міг сісти за фортепіано або взяти в руки гітару, зачитати кілька власних римованих рядків або заспівати.
Енштейн писав: «Проблему не можна вирішити на тому рівні, на якому вона була створена». Сучасний світ тяжіє до спрощення й примітивізації життєвого простору. Людина штучно помістила себе в одновимірну площину матеріального, й марно намагається знайти вирішення своїх проблем у цих тісних рамках. Газета «День» розуміє та визнає, що в Україні існують проблеми певного характеру, вирішення яких можливе лише в якісно та ідейно вищих площинах. Бо, кажуть, немає дна, є тільки перешкоди глибині. У газеті «День» нам показали потенційні глибини та реальні перешкоди й дали потужний імпульс — для відкриття перших і подолання останніх.
Марія ЮЗИЧ, Київський національний університет ім. Т.Шевченка
Найяскравіший, найдинамічніший та найцікавіший місяць за останній час. Це не просто школа або робота в редакції. Це — окремий маленький острівок. Своєрідний оазис у пустелі покинутої культури та історії.
Інколи здавалося, що сил не вистачить. Проте з часом розумієш, що всі ці завдання — невід’ємна частина навчання. Тут також вчать пропагувати українське, давно забуте, без чого ти не можеш називатися повноправним членом своєї нації. Спочатку мене дивував той факт, що практично всі працівники редакції — випускники Літньої школи «Дня». Проте пізніше розумієш, що навчання в ЛШЖ — своєрідний ритуал, який потрібно пройти, щоб потрапити на цей острівець. Тут прищеплюють основи основ, тут пробуджують свідомість.
Шалений темп роботи не дасть нікому сидіти на місці. Прес-конференції, написання матеріалів і зустрічі, зустрічі, зустрічі... Їх було справді багато. Проте кожна зустріч, кожен гість не йдуть безслідно зі стін цієї редакції. Вони залишають глибокий слід у серці кожного учня. Всі лектори школи намагаються показати життя таким, яким воно є, виховати гідне, достойне своїх батьків покоління інтелектуальної еліти, показати нам реальні проблеми, щоб ми бачили, з чим нам потрібно боротися, що потрібно змінювати. Тут формують світоглядні орієнтири.
Перед тим як наступного разу складатимете свої плани на літо, — внесіть у цей список ЛШЖ, щоб ваше літо не було марним.
Соломія БУЙ, Львівський національний університет ім. I.Франка
Ще з часу, коли я лише захопилася журналістською діяльністю, мріяла працювати в Києві. Таку нагоду мені подарував проект газети «День» — Літня школа журналістики. Одне із основних завдань цієї практики для мене було — переконатися, чи зможу я працювати в ритмах столичної щоденної журналістики. І вже зараз, коли позаду місяць інтелектуального інтенсивну — редакційної роботи, насиченого графіку зустрічей, активного спілкування та самовдосконалення, —можу з упевненістю сказати, що «День» мені «пояснив» головне: робота над собою, бажання працювати та вдосконалюватися, незважаючи на зовнішні впливи, настрій чи втому, рано чи пізно принесе бажаний результат.
У рамках ЛШЖ-2013 я зустріла однодумців, журналістів-початківців, у яких є бажання та наснага щось змінювати своєю діяльністю, які не прагнуть якомога швидше поїхати з України в пошуках перспектив, а відчувають у собі сили створити перспективи тут. Можливо, у наших пориваннях присутня частка юнацького максималізму, однак допоки наші щирі бажання змін збігаються з бажаннями втілення їх на журналістській ниві — я вірю в можливість побудови омріяного суспільства.
Участь у Літній школі журналістики стала для мене точкою відліку та новою планкою не лише в журналістській діяльності, а й спровокувала зміни у внутрішньому стані... Адже у центрі всіх процесів, у побудові будь-якого середовища стоїть людина. «День» подарував мені можливість знайомства з людьми, які вплинули на формування в мені нових цінностей та пріоритетів, переконань та думок, емоцій та вражень, а головне — зруйнували давно виплекані стереотипи!
Марія ПРОКОПЕНКО, Донецький національний університет:
— Був кінець червня. Склала сесію і тільки-но налаштувалася на сонячне літо, як прийшло запрошення з Літньої школи журналістики газети «День». Виявляється, за два дні маю їхати вчитися та працювати цілий місяць... Обізвався грибом, то лізь у борщ, тож квиток на експрес, банка домашнього варення, ноутбук і — мерщій до Школи!
Київ зустрів прохолодно, у прямому сенсі цього слова: дощик, сумне небо, зате яка спека в редакції! Вранці 1 липня щаслива стрибнула у метро: їду працювати, як серйозний дорослий журналіст, у солідну газету. Ввечері вповзла у метро, втомлена, немов робітник заводу, втім, все одно щаслива, бо день пройшов насичено та яскраво.
Приїздила у Літню школу з варенням, до нього мене пригостили «еспресо»: гості, фільми, дискусії Літньої школи — все мало збадьорити національну свідомість, як і гіркий присмак політичних тем, які експресивно обговорювали «школярі». І все це відбувалось у шаленому темпі, адже у запасі — лише місяць.
Щоб встигнути сповна насолодитися таким «напоєм», потрібна жорстка організація. Журналіст — людина творча, проте в газеті «День» є строгий графік. Натхнення та музи — чудово, але є планірки й терміни здачі номера у друк — така дисципліна дуже сподобалася.
«Вранці — питання, вдень — зустріч, ввечері — розшифровка», — головна формула Літньої школи. Придумати влучне запитання складніше, ніж підготувати матеріал: потрібно перечитувати купу статей, тематичних розвідок, а іноді вивчати активність героя у соцмережах. Саме вміння ставити розумні питання — мабуть, найважливіше, чому навчає ЛШЖ.
Чесно кажучи, дуже соромлюся публічно виступати. Зателефонувати чи підійти особисто — немає проблем, але при людях щось голосно розпитувати... У Школі була вимушена перестрибувати цей бар’єр, адже як інакше спілкуватися з «професорами» Літньої школи? У редакційний конференц-зал приходили унікальні особистості, тож сидіти мовчки було б злочином.
Втім, подолати свої страхи було легко ще й тому, що у Школі панувала атмосфера взаємоповаги, скріплена жартами та спільним печивом. Чудово, що у ЛШЖ збирається молодь з усієї України. Протягом липня мене оточували люди, різні за характерами, темпераментами, смаками, колом інтересів, але нас об’єднувало спільне бажання пізнати нове, і маю надію, кожний таки відкрив щось у житті.
Майже всі лектори Літньої школи-2013 висловлювалися щодо євроінтеграції України. І кожного разу підкреслювалось: Україна — європейська країна. Сподіваюся, незабаром це визнають офіційно, але, що важливо: в Україні вже існує європейська газета з журналістами, які мислять по-європейськи та можуть «прищепити Європу» іншим громадянам. Тепер і я спробую готувати «європейське еспресо» — пригощайтеся!
Продовження читайте в газеті наступної п'ятниці
