Над відеопроєктом працюють у межах арт-резиденції «Заземлення» від платформи культурних ініціатив ІЗОЛЯЦІЯ. Тета Цибульник і Еліас Парвулеско – учасники мистецької групи ruїns collective – подалися на резиденцію «Зазамлення» у Соледарі одразу з кількох причин. Передусім, тема резиденції – Антропоцен – є однією з наскрізних для творчості ruїns collective. Протягом останніх кількох років Тета й Еліас створили низку мистецьких робіт, об’єднаних в «Трилогію нелюдського» (2018—2020), в яких досліджували цю тему.
«У них ми спекулятивно делегували можливість «природі» говорити від імені самої себе, разом з тим — досліджували різні типи людських мовних практик стосовно природних феноменів», — пояснюють учасники ruїns collective.
По-друге, над цією темою вони працювали у різних регіонах України, але ніколи – на сході. Звісно, говорять учасники ruїns collective, за тиждень неможливо створити цільну завершену відеороботу, натомість можна глибше дослідити тему, поспілкуватися з місцевими жителями і відзняти потрібний візуальний матеріал.
«Ми з Тетою працюємо з ландшафтами, які існують на стику людської цивілізації і природи, тобто з ландшафтами із вираженим антропогенним впливом. Їх ми і досліджували у Соледарі, — розповідає Еліас Парвулеско. — Також ми спілкувалися з мешканцями і мешканками Соледара, знайомилися з ними і розпитували про ставлення до рідного Соледара, про символи, образи міста тощо».
Наприклад, розповідає Еліас, їм як митцям було цікаво дослідити, яку символіку несе в собі образ солі або які сталі образи, пов’язані із Соледаром, загалом існують в уяві містян. «Тому ми ставили соледарцям досить неочевидні запитання. Наприклад, чи сниться їм Соледар. Виявилося, що так. Тож ми вирішили зосередитися у нашій роботі саме на цій уявній складовій. Робота матиме дві складові. Перша – це дослідження ландшафтів навколо Соледара: залишки солевидобувної промисловості, об’єкти, які виникли на місці колишніх шахт, наприклад, провальні озера, а також власне соляні шахти в Соледарі. На все це ми будемо проєктувати у певний поетичний спосіб образи, про які дізналися з розповідей соледарців», — пояснює Еліас Парвулеско.
У Соледарі митцям вдалося відзняти багато відео і зібрати великий багаж розповідей про місто, з якими вони й працюватимуть далі. Серед тих, хто допомагав у роботі, — місцева молодь, яка показала Еліасу і Теті свої особливі «секретні» місця у Соледарі й розповіла чимало цікавого про своє сприйняття міста.
«Це мій перший проєкт, де я так багато спілкувався з людьми. Я не очікував, що місцеві жителі будуть настільки відкритими до комунікації, з деким у нас виникла досить сильна взаємна довіра, мені здається», — розповідає Еліас.
Резиденти пояснюють, що мистецтво говорить з людьми іншою мовою і може у свій спосіб вплинути на них, коли йдеться про серйозні проблеми, як-от антропоцен. «Мистецтво може працювати з уявою людей, з їхніми мріями, очікуваннями. І може дати ті меседжі, які не можуть дати інші канали комунікації, — підсумовує Еліас. — Наша робота буде зроблена у певний поетичний спосіб, але виражатиме єдиний трансперсональний наратив жителів Соледара про своє місто».
Нагадаємо, серія короткострокових резиденцій для митців «Заземлення», ініційована культурною платформою ІЗОЛЯЦІЯ, триватиме до серпня. Її мета – мовою сучасного мистецтва привернути увагу до екологічних і соціальних проблем у регіоні, спровокованих людською діяльністю. Митці протягом тижня живуть у Соледарі й працюють над мистецькими проеєтами, які потім залишаються у місті. Тема резиденції – Антропоцен.
