У читачів, друзів, партнерів та рекламодавців «Маршруту «№1» — маленьке свято. Днями виповнюється п’ять років від часу виходу першого числа цього глянцевого додатка до «Дня». Абсолютно ні на кого з конкурентів не схожий, він отримав свій оригінальний стиль — свіжість подачі, естетика формату, яскраві фото і влучні тексти — уже з першого випуску, який був присвячений нашій столиці й вийшов під назвою «Живі місця «живого» Києва». Тоді, напередодні старту чемпіонату Європи з футболу — Євро-2012, ідея головного редактора «Дня» Лариси Івшиної показати важливі смисли у глянцевому форматі, тобто запропонувати читачам образ невідомого та унікального Києва «ізсередини», — виявилася напрочуд успішною. Журнал розкупили дуже швидко. Він виявився популярним не лише в туристів та гостей міста, його активно купувати самі кияни.
Чемпіонат з футболу пройшов, а креативна команда «Дня» на чолі з головним редактором вирішила не зупинятися: новий формат видався перспективним, а головне — затребуваним проектом. Над «Маршрутом №1» працює невелика, але дуже креативна команда-«трансформер». Головного редактора Ларису Івшину та художницю Аню Гаврилюк — стале «організаційне бюро» — доповнюють редактори, журналісти і фотокори «Дня», постійні й залучувані автори, і таке перетікання сил, наша мультимедійність, дає синергетичний ефект.
Окрема цікава історія — як виникла ідея створення глянцю, аналогів якому немає на українському ринку. Лариса Івшина не раз зізнавалася, що давно виношувала такий задум. Але ризикнула після знакового знайомства.
«По-перше, ми вирішили робити «День», ні на кого не схожий. Крім того, уже 20 років тому, ми вирішили створити газету англійською. Потім — книжковий проект «Україна Incognita». А у свій час на Дереві проектів газети «День» з’явився й глянцевий журнал. Логічно? Знову-таки — не схожий на всі інші. Адже той глянець, яким був наповнений український ринок, — це здебільшого були «перепости», тобто видавці працювали «за лекалами» росіян, а ті — французів. Треба було наважитися на щось інше. Розуміючи, що інерція ринку надзвичайно велика, це нелегко, — пригадує Лариса Івшина. — Але ми вирішили, що будемо пробивати дорогу і шукати партнерів, які вірять у те, що Україна здатна самостійно творити нову естетику. Певний час я не приступала до реалізації цієї ідеї... Але однією з гарних подій, коли я зрозуміла, що ми можемо розпочати, виявилася зустріч із дівчиною, котра на той момент працювала в корнері в одному торговельному центрі, і листівки її роботи вразили мене своєю точною лінією. Так розпочався натхненний творчий союз із художницею Анею Гаврилюк. І врешті, «Маршрут №1» відкрив дорогу новій естетиці «Дня».
За п’ять років існування глянець вийшов 54 рази, тираж одного випуску зріс до 35 тисяч примірників. А з початку 2014 року «Маршрут №1» почав реалізовуватися не лише в роздріб (у мережах наших партнерів — п’ятизіркових готелях, ресторанах, бутиках, кіосках преси), а й за передплатою через «Укрпошту» (передплатний індекс — 86147).
Основна «фішка» «Маршруту №1» — запропоновані креативною командою кожного місяця нові теми, зміст яких промовляє сам за себе: «Українці, які змінили світ», «Мій учитель», «Час глінтвейну», «Моя книга», «Український едем», «Індиго», «Про Данила. Короля Волині та Галича», «Розумний дім», «На чай», «Аксіома — ферма», «SUPERMEN. Українська версія», «Руханка — STYLE», «Союз українських хуторів... з інтернетом».
Окремою успішною історією «Маршруту №1» стали випуски, присвячені українським містам: «Полтава», «Чигирин», «Різдвяні Карпати», «Волинь — спокійна сила», «Одеса. Поліфонія», «Ольвія», «Суми — небуденна історія». Самі ж мешканці регіонів зізнаються, що так про їхні міста ще ніхто не писав. Резонансними виявились випуски: «Союз хуторів... з високошвидкісним інтернетом», «Кухня», «Опера», «Україна — модниця» та інші. Зміст кожного глянцю, який уже давно став повноцінним медіаявищем українського інформаційного простору, може по праву претендувати на окрему публікацію.
Креативна команда «Дня» вдосконалювала формат видання — глянець став ще яскравішим, збільшився в об’ємі, наповнився новими рубриками. Сьогодні журнал — не лише продовження смислів «Дня» у глянці, а й самостійне медіаявище, яке має свою постійну аудиторію. І авторитет. Звісно, нам доводилося чути, що світові глянцеві журнали мають колекції своїх обкладинок — наприклад, велику популярність свого часу мала виставка Vogue Сover. А минулого року до нас звернулися театральні художники Богдан та Олена Поліщуки, які організували подібну виставку в Музеї книги і друкарства. І вперше український глянець був виставлений у музеї. Це були обкладинки «Маршруту №1».
Залишайтеся з «Маршрутом №1» і відкривайте для себе невідомі сторінки нашої країни. До речі, всі тематичні випуски й сьогодні можна замовити на сайті «Дня» або в редакції за телефоном відділу реалізації: (044) 303 96 23.
«ЦЕ ВИДАННЯ НЕ МАЄ АНАЛОГІВ НЕ ЛИШЕ В УКРАЇНІ, А, МАБУТЬ, І В УСЬОМУ СВІТІ»
Світлана БОНДАР, старший викладач факультету журналістики, реклами і видавничої справи Одеського національного університету ім. I. Мечникова:
— «Маршрут №1» читаю з великим задоволенням із першого числа. А ще роздивляюся і ретельно вивчаю інфографіку, насолоджуюся неймовірними фото. З одного боку, не віриться, що вже минуло п’ять років, а з другого — стільки подій сталося за цей період. Однозначно, що це видання не має аналогів не лише в Україні, а, мабуть, і в усьому світі. Це така лайт-версія для інтелектуального читача «Дня», щоб розслабився й відпочив. Та й для тих, хто в принципі налаштований на розвагу під час читання і не бере до рук нічого складнішого за телепрограму, а до голови — ніж черговий серіал. Є шанс, що такого читача приваблять чудові ілюстрації, приємний на дотик папір, великий формат, а разом із цим він матиме нагоду «ковтнути» і цікавий текст, й інформативну інфографіку. А там, може, й почне перейматися важливими проблемами суспільства і читати газету «День». Бо з’явиться інтерес до нового якісного контенту, а чекати на новий «Маршрут» буде задовго. Взагалі якісний квалоїд, тобто преса думок та ідей для інтелектуальної частини суспільства, наразі в пошані. Тому хочеться побажати авторам нових цікавих та актуальних тем, фотографам — неймовірних краєвидів, відділу маркетингу — заможних партнерів-рекламодавців, усій команді — натхнення на нові «Маршрути». Адже читачі завжди з нетерпінням чекають на свіженький випуск.
«ТАКІ «МАРШРУТИ» ДУЖЕ ПОТРІБНІ БІБЛІОТЕКАРЯМ, АДЖЕ ПРОВОДИМО І ЧИТАЦЬКІ КОНФЕРЕНЦІЇ, І ТЕМАТИЧНІ ГОДИНИ...»
Любов ЛЕВЧИК, завідувач бібліотеки-філіалу села Затурці Локачинського району, Волинська область:
— Особлива подяка — за «Маршрут №1», присвячений Волині, він і досі у нас читається-перечитується. Цей журнал ми отримали разом із книжковими новинками газети «День», які надійшли на адресу Локачинської районної бібліотеки від нашої землячки, головного редактора «Дня» Лариси Івшиної. Районна бібліотека поділилася цими скарбами з деякими сільськими бібліотеками, і з нашою — насамперед, бо в Затурцях є музей-садиба В’ячеслава Липинського, а отже, й великий інтерес до власної історії. Всі книги, які ми маємо від «Дня», також читані-перечитані — на таку літературу і в селі є попит, є свій читач. А глянцевий додаток «Маршрут №1» — навіть і не ховаю на полицю. Люди просять часом і додому взяти — даю, хай читають. За випуском, присвяченим Волині, невдовзі провела краєзнавчу годину для учнів місцевої школи в будинку музею-садиби Липинського.
Такі випуски і «Маршрути» загалом дуже потрібні нам, бібліотекарям, ми знаходимо тут справжнє розмаїття інформації на різну тематику. Адже проводимо і читацькі конференції, і тематичні години. То якийсь цікавий факт вичитаю, то знімок, який мають побачити всі, зауважу...
Нині в сільських бібліотеках — не густо з журналами для справді освічених читачів. Якщо й отримуємо щось, то це видання для домогосподарок, садівників, городників, збірки життєвих історій... А «Маршрут» — яскравий, змістовний, український за своїм духом.
«КОРИСТУЮСЯ ГЛЯНЦЕМ ПРИ ПЛАНУВАННІ ВІДПУСТКИ»
Тарас БУКРЄЄВ, історик, Херсон:
— Безперечно, «Маршрут №1» уже давно став самостійним повноцінним медіаявищем у світі українського глянцю. «Маршрут №1» — це можливість з різних поглядів пізнавати Україну. Разом з тим глянець — це справжній дієвий засіб для інтелектуальної релаксації. Приємно те, що видання «Дня» не перестає дивувати темами — від туристичних до культурологічних.
Я є поціновувачем «Маршруту №1» уже більше, ніж три роки. За цей час видання стало невід’ємною складовою мого дозвілля. Крім того, вже не вперше я користуюся глянцем при плануванні вихідних чи відпустки і, що не менш важливо, неодноразово використовував «Маршрут №1» у своїй викладацькій роботі, зокрема, випуски «Про Данила. Короля Волині та Галича», «Чигирин», «Українці, які змінили світ» та інші.
Серед найулюбленіших — «Маршрут №1. Український Едем», і не тільки тому, що в цьому номері представлена красива інфографіка про туристичну привабливість Херсонщини: парки, національні заповідники, туризм «чотирьох стихій» і мальовничі дніпровські плавні, а й загалом його матеріал дає змогу по-новому оцінити туристичну привабливість та потенціал України. Сьогодні це дуже важливо для українського суспільства: подорожувати, розвиватися, стирати «білі плями» про наші регіони та стереотипи щодо людей.
Бажаю команді «Дня» і власне авторам «Маршруту №1» продовжувати свій креативний шлях, знаходити нові теми, цікавих людей і поціновувачів глянцю саме такого формату.
«КОЛОСАЛЬНА І СУЧАСНА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ УКРАЇНОЗНАВСТВА, АЛЕ НЕ АКАДЕМІЧНОГО ФОРМАТУ»
Iрина ТКАЧЕНКО, кандидат філологічних наук, викладач Центральноукраїнського педагогічного університету ім. В. Винниченка:
— У нашій сімейній бібліотеці дуже багато проектів газети «День». І це не тільки книжкові видання, а й надзвичайно цікавий «Маршрут №1». Це моя знахідка, яка відбулася чотири роки тому на Форумі видавців. Це інтелектуальний глянець, журнал, який дає можливість подивитися на все українське під незвичним кутом зору. Десь пікантний, з акцентом на цікавих деталях... Якщо пригадати теми, яким присвячені численні випуски журналу (наприклад, «Українська наречена», «Мій учитель», «Українці, які змінили світ», «Різдво у Львові»), то з упевненістю можна сказати, що «Маршрут №1» — це колосальна і сучасна енциклопедія українознавства, але не академічного формату, а візуально приваблива, креативна і надзвичайно цікава.
Ціную цей журнал за динаміку тем, популяризацію української культури і затвердження цінностей нашої країни.
