На початку 1990-х один тоді молодий іще політик (із числа тих, хто прагнув будувати Україну «з нуля», «без червоних і жовто-блакитних») зі щирим обуренням говорив авторові цієї статті: «Нічого не розумію! Що то за народ — Ірванець пише вірш: «Любіть Оклахому! Вночі і в обід, як неньку і дедді достоту! Любіть Індіану! Й так само любіть Північну й Південну Дакоту», — і нічого, хоча він дозволяє собі знущатися і з класика української літератури, і з усіх священних речей. А тільки-но хтось із нашого кола спробує зачепити якісь справді серйозні проблеми, у будь-який формі, чи то академічній, чи то гумористичній, і так само відкинути всі ці умовності — зразу починається крик... Чим ми гірші, ніж ці Ірванці, Андруховичі та Забужки? Ми теж за демократію, теж за незалежну Україну, хоча й бачимо її по-своєму...»
Політик отой так і залишився «вічно молодим», не ставши хоча б трохи вагомою постаттю, не здобувши підтримки ні від кого і не зрозумівши, що диявол ховається в деталях, в інтонації, в акцентах заяв, у майже невловимій раціональними засобами, але дуже добре відчутній для загалу аурі.
Ситуації такого штибу з того часу повторювалися не раз, аж до нинішнього скандалу з виступом команди «95 кварталу» в Юрмалі, запис якого нещодавно показало українське телебачення. Знаний шоумен Володимир Зеленський та його колеги висміяли як українських політиків, так і саму Україну. Зокрема у номері, де пародіювалися президент Петро Порошенко, екс-президент Віктор Янукович та мер Києва Віталій Кличко, Зеленський назвав Україну «жебрачкою» та «актрисою німецького фільму для дорослих», яка, мовляв, «готова прийняти будь-яку кількість з будь-якого боку». А ще він заявив під оплески аудиторії (все, звісно, російською мовою): «Що таке Україна і чому в неї сьогодні вигідно викидати свої гроші? Вибачте, вкладати. Ми досягли нового рівня економіки — він називається жебрацтво».
Якби Володимир Зеленський вибачився за свій недолугий гумор або хоча би промовчав, не реагуючи на те, що сказано з цього приводу в соцмережах, у тому числі людьми знаними й авторитетними, то — як на мене — подальша розмова була би не дуже потрібною. Проте Зеленський агресивно кинувся у бій, заявивши: «Шутка, которая вызвала бурное обсуждение, не имеет двух, трех смыслов. Суть проста этой репризы: достаточно брать кредиты, за которые отвечать нашим детям, внукам и тем, кто будет жить после нас и нести ответственность за все те гадкие дела, которые творим мы. Мы — гордый народ, не попрошайки... Это шутка о поступках наших вершителей, нашей власти, не о людях и не о нашей стране... Мы любим свою страну и боремся за ее свободу, свободу слова и мышления каждой своей программой, каждой секундой».
Ну, а далі на адресу своїх критиків він вжив слова «продажные, заказные и мелкие особи», що їх, мовляв, «и людьми не назовешь». І так далі, й таке інше — аж до термінів, які зазвичай у пресі не вживаються. І гордо закінчив: «Мы — квартал! Мы — патриоты! А кто они?»
Якщо це жарт — то щонайменше невдалий, бо всі знають, хто такі Віталій Портников чи Микола Томенко, які розважливо й нищівно охарактеризували виступ Зеленського і Ко в Юрмалі. А якщо не жарт... Ну, тоді я навіть не знаю, що сказати. Бо це вже не сфера політології, а царина патопсихології.
Утім, Зеленський не дійшов до рівня колись відомої команди КВН «Одеських джентльменів», яка у 1990-х, після унезалежнення України, спершу жартувала на тему, чи є кримські вина українськими, а потім дійшла до репризи на тему гімну: «Ще не вмерла Україна — ничего, мы подождем». Як на мене, Зеленський справді щирий, коли говорить, що «95 квартал» і він сам — патріоти. Проте якийсь дуже своєрідний у них патріотизм. З одного боку, підтримка українських бійців у протистоянні московській агресії у 2014 році. З іншого боку, намагання «зрубати бабло» на російському ринку й у виступах перед пропутінськи орієнтованою аудиторією. Як-от у Юрмалі, де завсідниками є ті «російськомовні» жителі-негромадяни Латвії, які люблять Путіна й «велику Росію», ненавидять «латвійських націоналістів» і Європу, а водночас не збираються емігрувати на історичну батьківщину, оскільки там їм би жилося значно гірше, і не лише в матеріальному плані... На таку, прямо скажемо, тупувату аудиторію і розраховує «експортний варіант» гумору «95 квартал». Такий гумор не має нічого спільного зі справді високоякісними сучасними зразками російського гумору та сатири, представленими, скажімо, творчістю Віктора Шендеровича чи Ігоря Іртеньєва. І справа тут головно не в політичних орієнтаціях названих авторів, а в їхньому вмінні дивитися в корінь проблем і знаходити точні словесні формули для свого бачення.
Але «95 квартал» ніколи не орієнтувався на такі зразки у російській культурі, хоча саме на її «полегшеному варіанті» вибудував свою популярність серед певних кіл в Україні. Це та публіка, яка ходила на концерти Вєрки Сердючки, а коли йшлося про «серйозну музику» — на Йосифа Кобзона. Тепер багато хто з неї насправді ображений на Москву — ми ж брати, у нас стільки спільного, а ви так паскудно поводитеся! — але в культурному плані російський маскульт і російський ринок залишаються у цих людей пріоритетами.
Звернімо увагу: такі російські автори, як Шендерович, Іртеньєв та інші, не заграють з аудиторією, не орієнтуються на закордонну публіку, їхні слова звернуті до самих росіян, вони засобами гумору та сатири намагаються хоча би трохи зцілити свою країну. Й Остап Вишня у «Чухраїнцях» звертався не до поляків чи білорусів... І вірш «Любіть Оклахому» адресований не американцям. А от Зеленський і Ко дозволяють собі шукати ласки у відверто шовіністичних «російськомовних» імперіалістів за межами Росії.
І ще одне. «Економічну складову» виступу Зеленського проаналізував блогер Серж Марко, навівши конкретні цифри та підсумувавши: «Вова, не то плохо, что страна берет кредиты. А то, что тупой клоун на сцене перед другими странами берется судить об этом... При тебе наш внешний долг вырос при помощи Ющенко и Януковича в три!!! Раза, и ты молчал. Тебя это не беспокоило, и ты почему-то не сравнивал страну с порноактрисой. А теперь, когда наш внешний долг упал до уровня 2011 года, уменьшившись более чем на 20 млрд, при этом мы уже больше года никаких кредитов и траншей не брали и умудрились при этом увеличить золотовалютные резервы страны, — ты вдруг возопил... А значит, ты лжешь об экономической ситуации в стране на международном фестивале, но лжешь не на тему уровня жизни в стране, а на ту самую «политическую» тему, кредитного проекта с МВФ, критикуя его, хотя он нехило помог этой стране. При этом абсолютно не разбираясь в вопросе — ты готов унизить даже образ своей страны».
Що до цього додати? Хіба що констатацію: наразі «актрисою фільму для дорослих» виступила команда «95 кварталу» на чолі зі своїм лідером...
