«Критичний стан» — новий серіал власного виробництва каналу «1+1» , довгождана прем’єра якого відбудеться 25 березня. Про дітище команди, яка зняла «Буржуя», і роботу над ним, про українське кіно і специфіку роботи над серіалами розповідає режисер «Критичного стану» Анатолій МАТЕШКО.
— Анатоліє, з якого моменту, на вашу думку, можна починати відлік існування українського серіалу?
— Саме виробництво розпочалося тоді, коли ми запустили «Буржуя», для мене — це точка відліку. Тому що в той час ми ходили пустими коридорами студії Довженка, після шостої вечора там нікого не було. Зима, холодно, темно… І складалося таке враження, що ми штовхаємо важкий камінь… Але зібралася група, ми побудували декорації, повернулися люди.
— Новий серіал «Критичний стан» знімався, на відміну від «Буржуя», за відеотехнологією. Як це вплинуло на стиль серіалу і знімальний процес в цілому?
— Кіноплівка створює своєрідну магію, і я не знаю, як пояснити цей феномен. Довелося перебудовуватися, але я заспокоював себе, що в роботі з відео є свої переваги, наприклад, кількість дублів, які не потрібно рахувати. І це добре: у нас було багато молодих акторів, що дебютували на майданчику — і ми не жаліли на них дублів. Але за характером «Критичний стан» — це все-таки кінорозповідь на електронних носіях.
— До речі, запрошення на ролі недосвідчених акторів — це потреба у «свіжій крові» чи своєрідний експеримент?
— А звідки у нас з’являться молоді та досвідчені? Зараз дуже мало знімається фільмів, а акторів потрібно шукати і працювати з ними. Це одне з наших завдань — виховувати власних зірок. Коли ми когось запрошуємо на невеликі ролі, в наступному проекті він отримує велику роль, набуває досвіду. Комусь пощастило, і він отримав відразу головну роль…
— Часто у режисера є «свій актор» чи актриса — той, хто близький по духу і може втілити всі покладені на нього надії. Хто «ваш» актор?
— Зараз мені цікаво працювати з Дмитром Шевченком, я відчуваю певну відповідальність за нього, принаймні, в тому, що відбувається з ним у «серіальному» житті. Можливості у нього дуже великі, і ситуація з ним склалася дуже цікава. Коли він зіграв Артурчика, до нього приклеївся цей ярлик, і Діма розповідав мені з гіркотою, як в Москві його запрошують і вимагають зіграти саме Артурчика. Мені цікаво було запропонувати йому щось абсолютно інше, я навіть відчував у цьому якусь потребу. І коли виник абсолютно інший образ — прапорщик в «Критичному стані» — я відразу ж подумав про Діму.
— «Критичний стан» — це власний проект каналу «1+1». Чим відрізнялася для вас робота над ним, адже попередні проекти були спільними з Росією?
— Різниця в тому, що у нас тепер — один продюсер. У «Буржуї» потрібно було враховувати побажання й іншої сторони. Наприклад, нам хотілося б бачити більше Києва в кадрі, більше наших національних характерів. Їм же цього хотілося меншою мірою. Не можу сказати, що зараз мої погляди повністю співпадають із продюсерськими, адже це надзвичайно цікавий процес — знаходити компроміс і творити щось нове.
— Ходять чутки про проект «Буржуй-3». Вони виправдані?
— Як відомо, в сучасному кіно на першому місці стоїть продюсер, тому питання до нього, а не до мене. І це правильно, оскільки зараз мені цікаво працювати на замовлення. Чомусь завжди це вважалося недостойним, але я можу привести безліч прикладів, коли саме на замовлення робилися великі речі. Встановлені рамки дисциплінують, адже якби мене запитали, що я сам хочу зняти, визначитися не зміг би — це велике випробування. Процес йде, зараз ми готуємо кілька проектів, про які говорити ще рано.
— З тією ж знімальною групою?
— Ні, я вже їм оголосив, що хочу попрацювати з новими людьми. Не тому, що моя команда погано працює, а просто мені самому потрібне щось нове. Вони зрозуміли мої егоїстичні пориви і, сподіваюся, пробачили… Але якщо третій «Буржуй» буде і я буду його режисером, я, звичайно, зберу команду, яка знімала першу частину.
