Дуже багато акторів страждають від однобокості власного амплуа. Також і теленовинникам поступово стає тісно працювати в одному жанрі. Останнім часом на «1+1» журналісти Телевізійної служби новин пробують свої сили у багатьох нових телепроектах. Хтось приміряє роль телеведучого, як то Едуард Лозовий або Олександр Шилко. Хтось знімає документальні фільми «на злобу дня» для нового ток-шоу Анатолія Борсюка «Чорним по білому». Саме ці короткі авторські фільми репортерів «ТСН», серед яких Сергій Швець, Стас Ясинський, Єгор Чечеринда, Артем Шевченко та інші, ляжуть в основу дискусійного проекту.
А ведучий новин на каналі «1+1» Андрій ТИЧИНА в даний час створює свою першу авторську програму з робочою назвою «7 хвилин», яка з’явиться в ефірі наприкінці лютого.
— Ви спілкуєтеся з першими особами країни і державними мужами. Чи існують якісь особливі правила, певний етикет спілкування з «сильними світу цього»?
— Перші особи є перші особи. Покладена на них суспільством величезна відповідальність визначає їхнiй особливий статус, в тому числі і в спілкуванні з пресою. Але це — справа кожного ЗМІ, як будувати свої стосунки з владою. Диктувати свої умови влада не має права. Ми, наприклад, ніколи не проігноруємо заяву глави держави, яка зачіпає інтереси всього суспільства. Але ось чи обговорювати заздалегідь iз представником влади теми інтерв’ю, щоб він міг підготуватися заздалегідь, це вже наше внутрішнє рішення. Якщо у нас вимагають надати заздалегідь повний список запитань, ми звичайно просто відмовляємо в інтерв’ю. Ну а безпосередньо в спілкуванні представники влади — це просто добре інформовані люди. Якогось особливого етикету тут немає. Моє завдання — отримати ексклюзивну інформацію, у них — свої завдання (політика, піар). У нас одночасно різні й загальні цілі. І тут правила загальні для всіх.
— Як ви ставитеся до того, що багато талановитих журналістів йдуть у велику політику? Чи немає у вас таких амбіцій?
— Більшість журналістів, у яких запитують, чи хочуть вони піти в політику, відповідають заперечно. Проте відмовитися від реально запропонованого місця в прохідному списку здатний далеко не кожний. Мені відомі тільки поодинокі випадки. Нічого поганого в цьому не бачу. Кожний громадянин має право реалізувати себе в політиці. Треба тільки твердо усвідомлювати, що з цього моменту ти перестаєш бути журналістом. На мій погляд, політика і журналістика несумісні, це прямий конфлікт інтересів. Отож працівник прес-служби або пiарник також не має права називати себе журналістом. Думаю, журналістське середовище скоро дійде до цього остаточно і розроблять відповідні внутрішні неписані (а може, і писані) правила.
— Чи є місце журналістському «Я» у форматі новин і наскільки можливе його виявлення? Як дотримати паритетність об’єктивності і суб’єктивності в новинному мовленні?
— Дiйсно, це питання бурхливих дискусій. Ідеальна модель новин у ідеальному суспільстві передбачає повну відсутність суб’єктивізму під час подачі інформації. Журналіст просто не має права якось демонструвати особисте ставлення до подій, які висвітлює. З другого боку, новини роблять люди, а не роботи, і суб’єктивізм все одно виявлятиметься хоч у чому-небудь: послідовності викладу, інтонаціях, емоційному забарвленні повідомлень тощо. Все-таки журналісти належать до тієї категорії людей, яка володіє дуже великим обсягом інформації, що дозволяє їм робити самостійні глибокі й обгрунтовані висновки. Не завжди є час викласти всі аргументи, і тоді повідомлення можуть дійсно виглядати тенденційними. Відповідно, є й інша концепція, яка спирається на особливості ментальності українського суспільства. Ніби наш глядач хоче отримувати не тільки голу інформацію, але і готові відповіді на свої запитання. Частково це правда. З одного боку, нас б’ють за критику влади, з другого — за «інформаційну кампанію» проти опозиції. Думаю, мають бути новини, які найбільш повно задовольнятимуть запити цієї частини аудиторії. А наше завдання я вбачаю в пошуку найбільш точного балансу і відстоюванні загальнонаціональних інтересів і загальнолюдських цінностей.
— Запуск авторської програми — це новий етап у вашій роботі?
— Останні сiм років я пропрацював у форматі нічних новин. Рухатися далі в цьому ж напрямі вже просто нецікаво. Жанр хоч і передбачає деякі елементи аналітичності, все ж залишає дуже мало простору і часу для творчості. Коли генпродюсер «1+1» Ольга Герасим’юк запропонувала мені, так би мовити, «змінити амплуа» і попрацювати в форматі щоденного інтерв’ю на актуальні теми, я розмірковував недовго. Форма досить жорстка — 7 хвилин інтенсивного спілкування з гостем студії, який має пряме відношення до однієї з головних тем дня. Цим і цікава — бракує часу для просторiкувань, короткі запитання — короткі відповіді, максимум інформації при мінімумі часу. Довго сушили мозок назвою, перебрали десятки варіантів, поки не прийшли до короткої формули «7 хвилин». Прямо проект iз виборами не пов’язаний. Але те, що запуск збігається з розпалом виборчої кампанії, вважаю вдалим збігом обставин. Принаймні, на першому етапі не буде відбою від гостей. Багато запитань викликає юридичний бік — чи потрібно вважати відповіді конкретного гостя- політика на запитання з політичних тем передвиборною агітацією, яка повинна розцінюватися як політична реклама з усіма правовими наслідками? Це питання ми зараз вирішуємо.
