Ідею зробити крок з екрана до глядачів, поспілкуватися
прямо, зі звичайної сцени, з тими, кого раніше знали тільки за сухими цифрами
рейтингів, реалізовано міні-туром «1+1» по провінції. У цю — поки що безпрецедентну
— подорож вирушила досить значна делегація — Олександр Роднянський, Микола
Вересень, Ольга Герасим'юк, В'ячеслав Піховшек, Ганна Безулик, Сергій Полховський,
Юрій Макаров, Віктор Андрієнко, Володимир Оселедчик. Зустрічі з телеглядачами
пройшли в Одесі та Кіровограді — містах, що перебувають у своєрідній «зоні
відчуження» від усього українського. Однак зали були заповнені, записки
надходили сотнями, що, всупереч усім опитуванням, доводить: люди гостро
потребують інформації з перших вуст, і ніяке серіальне «мило» не здатне
замінити живе спілкування з телевізійними володарями душ. Саме з таких
міркувань ми попросили кількох учасників поїздки розповісти про враження
від зустрічей з глядачами.
Юрій МАКАРОВ, «Телеманiя»:
— Я хотів би практикувати такі зустрічі. Варто подивитися
в очі тим, хто відірвався від телевізора, щоб зустрітися з нами. Інколи
люди не розуміють, що ми працюємо для них, якщо пояснювати це з екрана.
Інша річ — безпосереднє спілкування. Тоді глядачі розуміють: «Хлопче, ти
і справді від нас залежиш», — а це дуже важливо для простої людини, від
якої нічого не залежить у нашій країні.
В'ячеслав ПІХОВШЕК, ведучий програми «Епіцентр»:
Поїздки «облич» Студії «1+1» в регіони — це не передвиборна
акція, хоч би як хтось намагався її так подати. Адже нам, ведучим тематичних
програм, дуже важливо знати, що думають про телебачення наші глядачі, що
конкретно їх турбує: все це дає достатньо приводів до роздумів і щодо майбутніх
проектів. Та й нашим глядачам, як нам здається, цікаво безпосередньо поспілкуватися
з людьми, яких вони бачать із телеекрана.
Що ж до питань про президентські вибори, то аудиторію,
звичайно, цікавило питання, за кого голосувати, чого варто й чого не варто
сподіватися від кандидатів, яких чекати змін у ситуації з виплатами заборгованостей,
поточних зарплат, пенсій. На жаль, усе-таки багато виборців вірить «чудотворцям»,
які обіцяють зміни «одразу й негайно». Ми намагалися говорити так, аби
люди з більшим реалізмом ставилися до подібних обіцянок. На мій погляд,
наші відповіді, особливо пристрасні й переконливі слова Ольги Герасим'юк
про особисту відповідальність кожного щодо вибору в жовтні цього року,
знаходили відгук залу. Наше принципове небажання займати позицію «за» чи
позицію «проти» того чи іншого кандидата, ставлення з однаковою повагою
до всіх них без винятку, залом сприймалося важко, проте, як мені здається,
така позиція викликала і розуміння — відповідальність журналістів перед
глядачами, з нашої точки зору, полягає саме в тому, щоб ставати на бік
аудиторії, а не когось із кандидатів, щоб не нав'язувати глядачам «істину»
в останній інстанції. Така позиція, як і інші її складові, зокрема принципова
україномовність каналу, позитивно сприймалася аудиторією — причому в обох
містах — і Одесі, де електорат переважно схиляється до Л. Кучми, і в Кіровограді,
де виборці більш прихильні до свого земляка Є. Марчука. Ми, поза сумнівом,
будемо продовжувати практику поїздок у регіони перед виборами і в поствиборний
період.
Ольга ГЕРАСИМ'ЮК, «Версії»:
— По-перше, до кожного з нас була маса питань, і далеко
не всі компліментарні. По-друге, зал був повний молоді, і цікавили її аж
ніяк не розхожі «молодіжні» проблеми, а цілком серйозні речі — політика,
соціальне життя. У мене було багато своїх запитувачів. Виявилося, що наші
«Версії...» не тільки дивляться, але і хвилюються за долі їхніх героїв:
багато було запитань про долю хлопчика, проданого у Львові, про жителів
села в Закарпатті, в якому ми знімали... Мені скрізь ставили частіше за
все ті самі запитання: «Чи не страшно вам?» і «Як реагують на програму
офіційні органи?». Люди сприймають «Версії...» як вияв неймовірної мужності.
І чи не величезний це мінус суспільству, якщо спроби просто показувати
те, що відбувається насправді, здаються вже героїзмом? Таке спілкування
— серйозна перевірка на істинність. Починаєш розуміти, наскільки ти відповідальний
за те, що робиш.
