Ніщо не може перешкодити торжеству американської кінематографії — врученню нагород американської Кіноакадемії. Тим більше, що для багатьох «Оскар» за значенням перевищує війну в Іраку. Можна сказати, що ці події протипоставлені одна одній. Але, як не крути, війна важливіша — нагадує про себе навіть на розкішному світському рауті вручення «Оскара». Не у всіх є канал АВС, що транслює церемонію в прямому ефірі. І глядачі-кіномани України спостерігали подію наступного дня по «1+1».
Вірні своїй спокійній національній ментальності, українці не дуже демонстративно виявляють антиамериканські настрої. При цьому соціологічний барометр свідчить — 83% категорично проти війни. Ріденькі демонстрації лівих сил до уваги не беруться. Порадував один власник фотомагазина, суворо заборонивши заходити на його територію громадянам США («День» від 25.03). Громадяни не перекривають дорожній рух, не розбивають вітрини МакДональдсів — символів Америки. Ще важче бойкотувати інше її уособлення — голлівудський кінематограф. Телебачення і не бойкотує — просто пропонує свій контекст.
Може й не оригінальний, але точний сюжет на ТК «Ера» пов’язав кінематограф і війну. Журналістка відшукала американський фільм, сюжетно ідентичний нинішнiй війнi в Іраку. Чимало говорили про самопрограмування Штатів за допомоги кіно після подій 11 вересня. Скільки блокбастерів описували напад ворогів цивілізації на Нью-Йорк взагалі, і на вежі торгового центру зокрема. Але сподіваюся, що не все настільки погане. Американська пародійна комедія «Гарячі голови-2» (недільний показ «1+1») по-своєму інтерпретує «Бурю в пустелі». Супергерой може вбити навіть куркою замість стріли, а президент Буш пропонує перенести війну до Техасу для зручності. Потім усвідомлює ситуацію і сам добирається вплав до логова «звіра», з’явившись перед здивованим Саддамом у костюмі для підводного плавання. В останніх кадрах вони б’ються сяючими мечами із «Зоряних війн». Гумор, звичайно, ще той — зіпсувавши повітря під водою, Буш піддав хімічній атаці ворожий військовий корабель. Після таких жартів інакше сприймаєш репортажі про воєнні дії. Точніше, їхній офіційний виклад CNN — так і просвічує супергероїзм. Так чи інакше, легенди і міфи сучасної Америки створюються кіномовою, і тому варто зайвий раз придивитися до мейнстріму «Оскара».
Ідеологія ідеологією, але передусім вручення премії — це видовище. Фільми-номінанти на «Оскара» часто залишаються в анналах світового кіномистецтва. Стежачи за престижної кінопремією, ведучі «1+1» не забували провести повчальні паралелі — вміють американці шанувати традиції і підіймати престиж своїх «зірок».
Очевидно, кіноеліта вважає, що війна — саме час для мюзиклів. Це так по-американськи: видовищно, весело і повчально. Нарівні з шестизарядним тріумфом «Чікаго» тут поклоняються загальнолюдським цінностям. Але по-своєму. Кіноакадеміки прониклися зворушливою драмою за мотивами реальних подій фашистської окупації в Варшаві «Піаніст» (продовження теми «Списку Шиндлера»). Далекий і страшний відгомін чужої війни для американців — просто ще одна сумна історія. Неоціненний внесок у дослідження тонкої жіночої натури роблять «Годинник» і «Фріда». З веселого гурту мультфільмів вибрали акварельної прозорості японську казку про привида. Поки не в моді фентезі зі спецефектами за Толкієном «Володар кілець: дві фортеці» й історична жорстока сага «Банди Нью-Йорка».
Але головна прикмета церемонії цього року — акції протесту. Відомо, що американці вважають свою систему моральних цінностей досконалою. Як же витримали випробування на сумлінність кінокумири? Ведучий церемонії Стів Мартін із його зауваженням про відсутність проходу червоною килимовою доріжкою: «Нехай іракці знають наших!» — був не найсміливішим. Багато кінематографістів віддали перевагу чорному вбранню, а ось антивоєнних значків із білим голубом щось не було помітно. Навіть на Дастіні Хоффмані, який ранiше погрожував проігнорувати церемонію. Не змовчали кращі виконавці головної чоловічої (Едріан Броуді) і жіночої ролі (Ніколь Кідман). Від німецької знімальної групи «Ніде в Африці» (режисер Карлін Лінк) узагалі ніхто не вийшов отримувати «Оскар» за кращий іноземний фільм. Виявилося, що чимало «зірок» — з хороброго десятку і не приховують свою громадянську позицію. На жаль, до трансляції «плюсів» не потрапило найкатегоричніше висловлювання володаря призу «За кращий документальний фільм» Майкла Мура. Але все ж зібрання в кінотеатрі «Кодак» не перетворилося на антивоєнну демонстрацію. Відлуння війни не перешкодило блискучому Голлівуду оспівати себе й Америку. Поки шок і трепет відчувають іракці, а благополучні американці ще мають зрозуміти, що целулоїднi кров і страждання відрізняються від справжніх.
