Яких волонтерів краще оминати, бо вони під приводом збору допомоги для АТО обдурюють та обкрадають українців? Як у столиці наживаються паркувальники? Хто зі звинувачених у корупції посадовців й досі намагається привласнити курортно-санаторні землі? Ці та інші теми почали порушувати журналісти каналу «Еспресо» в новій програмі розслідувань «Без слів». Проект стартував у січні цього року в рамках «Вечірнього телееспресу» й виходить в ефір у понеділок, середу та п’ятницю о 19.30 (із повторами у вівторок та четвер). Уже перші випуски розслідувань від «Еспресо» викликали у глядачів та експертів чималий інтерес. Чим «Без слів» відрізняється від інших типових проектів та якою на журналістські розслідування є реакція влади?
«На деяких центральних каналах є свої проекти журналістських розслідувань. На «Еспресо» його ще не було, бо телеканал дуже молодий. Але він живий і реагує на події та виклики. Зокрема на проблему корупції, яка стала фактично «другим фронтом». Можливо, цей «фронт» не такий «болісний», як східний, але точно не менш важливий, — говорить про ідею відкриття програми ведуча «Без слів» Юлія Мендель. — Навіщо хлопцям віддавати життя, здоров’я, ламати себе, якщо, повернувшись, вони бачитимуть тих же олігархів, те ж принизливе ставлення і, зрештою, країну, в якій людина цінується найменше? Вже давно час бути відкритими, час по-справжньому контролювати владу та змушувати її поважати людей. Щоб принаймні частково досягнути цього, ми й створили окремий проект розслідувань».
За словами Юлії Мендель, коли обговорювався формат майбутньої програми, для неї та команди журналістів проекту ключовою вимогою було не перетворитися на інструмент в політичних іграх. «Мене — новинного репортера — беруть на посаду редактора, дають набрати свою команду, всі важелі для контролю нового проекту. Звісно, були сумніви... Але запевняю — в нас повна свобода. Тобто немає жодних «заборонених» об’єктів чи персон, жодних «темників»: показуємо те, що вважаємо за необхідне, — продовжує Юлія Мендель. — Ми в ефірі лише місяць, а наші теми вже беруть проекти розслідувань з відомих, великих, каналів. Значить, влучили! Загалом, нині забагато різноманітної, часто суперечливої інформації: потоки такі, що аудиторії важко впоратися. На те, щоб просто побалакати, покритикувати і «повпарювати» свої аналізи й ідеї на українському ТБ язиків вистачає. Ми хочемо інших стандартів. Зрозуміло, що в журналістиці без слів нікуди. Але ми не хочемо зводити нашу журналістику до сухих фактів, описаних емоцій чи, не дай Боже, повчань у дусі школярського вчителювання, на що нині хворіють пострадянські медіа. Ми хочемо змусити глядача думати, хочемо пробудити в ньому власні емоції, а не навіяні; ми хочемо давати побільше, кажучи по-телевізійному, лайфу, тобто життя, того, що залишається поза офіційними коментарями, прихованого. У нас є матеріали, які майже в цілому побудовані на зйомках прихованою камерою, наприклад, історії, про які ніхто не розповідав, із першоджерел; ми стараємося іти в люди і здобувати там інформацію, а не чекати на офіційну, продуману, позицію влади».
Команда проекту «Без слів» переконана, що журналісти під час своїх розслідувань повинні орієнтуватися на те, щоб їхні матеріали приносили результат й не були «холостим вистрілом». Цього, звісно, важко досягнути, якщо на викривальні сюжети не реагуватиме влада та правоохоронні органи. «Треба вимагати реакції та дій від керівництва, зокрема за результатами оприлюдненої журналістами інформації. Гадаю, в медіа не варто узагальнювати, а краще — доводити кожну конкретну справу до кінця, шукати докази й добиватися відповіді», — додає журналіст.
