Уже не перший місяць «День» передає свої газети бійцям на фронт. У відповідь щоразу — вдячні і схвальні відгуки, адже військові майже відрізані від мирного світу і відчувають брак інформації. Проте «День» не тільки інформує, а й підтримує моральний дух. Нещодавно представлений на Форумі видавців у Львові фотоальбом «Люди Майдану. Хроніка» відправився на фронт. Перші шість примірників у подарунок від газети отримали українські військові, які відстоюють незалежність нашої держави на сході. Один із них — старшина Віктор із 80-ї окремої аеромобільної бригади зі Львова, побував у самому пеклі.
«Я у захваті від фотоальбому «Люди Майдану. Хроніка». Це шанс згадати і пережити все заново, нагода переключитися з сьогоднішньої війни, — поділився своїми враженнями старшина Віктор Павлів із 80-ї окремої аеромобільної бригади зі Львова. — Ми усією батареєю переглядали його по декілька разів, згадували ті моменти, і кожного разу відкривали щось нове і в той час таке близьке нам. Виявилося, що багато кадрів ми тоді не бачили своїми очима. Ті, хто був, розповідали свої історії, як працювали, ділилися своїми тодішніми переживаннями. Найбільше нас зачепили фото з побиттям студентів, по суті, те, через що піднявся Майдан, — багато хто вже це призабув; і друге, що ми ніколи не забудемо, — розстріл у лютому. Переважна більшість хлопців не була на Майдані в той час, і цей альбом був для них гідом по Революції Гідності».
Серед кореспонденції редакції є особливо цінні екземпляри — листи з фронту. Один із них надіслав старший офіцер відділу по роботі з особовим складом штабу АТО Донецької та Луганської областей, підполковник В’ячеслав Коваленко від особового складу батальйону «Айдар», який перебуває зараз на території Луганської області:
«Ми дуже любимо читати. Шкода, що на це не вистачає часу. Але в перервах між обстрілами іноді є можливість відпочити та погортати сторінки улюбленої книжки. Книжки роблять наше життя цікавим, різноманітним, дають нам те, чого не вистачає під час війни. Часто підказують вихід із складного становища та надихають на стійкість і мужність, особливо під час збройного протистояння з найманцями Російської Федерації.
Книжка за редакцією Лариси Івшиної «Люди Майдану. Хроніка» — одна з таких. Вана пов’язує недавнє протистояння справжніх патріотів у центрі України з теперішньою збройною боротьбою на сході. Серед нас є люди, які безпосередньо брали участь у подіях Революції Гідності на майдані Незалежності та намагалися знайти свої обличчя на сторінках книжки.
Автори фотоальбому відобразили найтяжчий та найболючіший період сучасної історії України, а саме з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року. Якраз період протистояння народу і корумпованої верхівки продажних злочинців дуже яскраво висвітлено на сторінках фотоальбому. Професійні журналісти, фахівці-фотографи та просто аматори змогли передати всі внутрішні переживання, настрої, а саме ті моменти, на які в нашому швидкоплинному житті не звертаємо увагу. Гортаючи сторінки, ми наче самі знову опинялися поруч із людьми на Майдані та так само співпереживали ті події.
Дуже вміло поєднані фотографії сучасності з цитатами минулого. Вони настільки точно описують відтворені на фото події, що ми були вражені. Хлопцям дуже сподобалися підписи до фотографій, заголовки, такі як «Вітя, ми приїхали!», «Доцарювалися», «Не бий». Але більш за все хлопцям сподобався вислів Олександра Олеся:
«... О, поведи ж нас,
лицарський духу,
по вільній стежці життя і руху,
На тихі води,
На ясні зорі,
І в цю велику, страшну годину,
З’єднай в єдину всю Україну!»
Ця книжка надає нам натхнення та спонукає до нових перемог на «східному фронті». Дуже дякуємо редакції «Дня» і Ларисі Івшиній за те, що вона знайшла можливість передати цю книжку саме в наш батальйон. Сподіваємось, якщо буде можливість, розповсюдити цю книжку і серед інших військових.
Із великою вдячністю та повагою особовий склад батальйону «Айдар»
«БАЧУ СПРАВИ ТВОЇ, ЛЮДИНО!»
Багато хто пам’ятає, як під час багатотисячних недільних віче на Майдані, у сутичках на Грушевського, 18 лютого під Верховною Радою за людьми завжди спостерігали очі Господні — з картини художника-монументаліста Олександра Мельника «Бачу справи твої, людино!» Пан Олександр — один із героїв нашого фотоальбому, ми записували його кілька разів на Майдані — після основних, переломних моментів Революції Гідності. А сьогодні Олександр МЕЛЬНИК розповідає про свої враження від нашого фотоальбому, від фоторобіт, які перенесли його у ті зимові події... «За анексією Криму, а далі за боями на сході України відійшли у спогади, в історію події Революції Гідності. Все рідше згадувалися не тільки перші мирні протести, а й криваве побиття молоді, що сколихнуло сонну країну, вивівши на Майдан, здавалося, зовсім зневірених після помаранчевої революції, збайдужілих до політики киян. Забувалася незрівнянна атмосфера духовної єдності сотень тисяч надзвичайно різних людей, єдиних у своїй незламній рішучості змести зі свого шляху сміття цинічної влади бандюків. Хай пробачать мене світлі душі Небесної Сотні, навіть їх жертовний подвиг ми все рідше згадували, бо ж за ними пішли вже сотні й сотні... — говорить художник. — Та раптом одержав від колективу «Дня» безцінний подарунок — фотоальбом «Люди Майдану. Хроніка». І, здалося, знову вийшов на Майдан, на Грушевського, на Інститутську... Побачив тих, кого ще не бачив — дзвонаря з Михайлівського собору Івана Сидора (фото Івана Любиш-Кірдея) і тих, кого вже не побачу, — Сергія Нігояна (фото Руслана Канюки) і сюрреалістичний образ людини в протигазі в диму на Грушевського 23 січня 2014-го (фото Миколи Тимченка)...»
За словами Олександра Мельника, «кожна фотографія вражаюча і змістовна, інформаційна і духовна, настроєва і художня». «Я схиляюся перед фотомайстрами «Дня» не лише як перед професіоналами, а й як людьми мужніми — в багатьох випадках видно, що вони були поруч із тими, хто гинув. Щоб так передати дух Майдану, треба бути духовно єдиними зі своїм народом. Духовність у виданні підкреслюється, піднімається ще й поезією класиків, писаною протягом віків, але ніби про цей Майдан... Звичайно, книжка стане однією з моїх настільних, щоб постійно можна було дивитися і в щасливі, і в стражденні, і в сповнені надії та рішучості очі героїв Майдану, набагато виразніші, ніж написані мною очі Вседержителя. Тепер вони промовлятимуть мені: «Бачу справи твої, людино!» А я всім Людям Майдану, всім, хто своєю участю, ціною свого життя сотворив це чудо в нашій історії, можу лише повторити: «Ви прекрасні!!! Я вас люблю!» — підсумовує учасник Майдану.
Постійні читачі «Дня» також поділилися своїми враженнями від новопридбаних новинок, зокрема «Україна Incognita. Toп-25».
«ЧЕРЕЗ ЦІ ТЕКСТИ МОЖНА ПОБАЧИТИ ВСЮ ТЯГЛІСТЬ НАШОЇ ІСТОРІЇ У ПРОБЛЕМНИХ ВУЗЛАХ, ЯКІ ВІДЧУВАЄМО ЗАРАЗ»
Роман ЯЦIВ, історик мистецтва, професор, проректор Львівської національної академії мистецтв:
— Не міг не придбати новинки з бібліотеки «Дня» — «Україна Incognita Toп-25». Ця книжка для мене як для фахівця — особливо цінна. Найперше — як для автора проекту «Ідеї, смисли, інтерпретації образотворчого мистецтва. Антологія української теоретичної думки ХХ століття». Маю зазначити, що кожен видавничий проект «Дня» дуже добре мотивований ідеологічно, оскільки газета завжди чуйно реагує на виклики суспільного, культурно-етичного характеру, буквально блискавично даючи адекватні відповіді на актуальні запити.
На моє переконання, вибір авторів і текстів «Україна Incognita Toп-25» — дуже символічний, тому що через ці тексти можна побачити всю тяглість нашої історії у складних і драматичних колізіях та проявах, тих проблемних вузлах, які зараз нам пригадуються у тих подіях, що відбуваються в Україні.
Дуже позитивно, що газета звертається до таких імен, як Сергій Кримський і Джеймс Мейс. Я до тих імен ішов по-своєму. Зокрема, до Мейса — через маленькі ремарки з його публікацій у газеті «День», і ще з тих кількох формулювань стало зрозуміло, наскільки це велика людина. У книжці представлені чотири тексти Джеймса про фундаментальні питання нашої історії, нашої ментальності з погляду чужинця, адже він, по суті, став українцем навіть генетично — через розуміння серця, духу нашого...
Інтерес викликає також те, що в цей томик потрапили матеріали на тему зовнішньої рецепції України чужинцями — у Мейса є матеріали про журналістів, які в той чи інший період писали про Україну. Для мене це стало відкриттям — приміром, я не знав про Ланселота Лоутона... Річ у тім, що я, досліджуючи мистецький процес, знаходжу чимало цікавих особистостей серед німців, поляків, французів, які були щирими прихильниками, послідовними симпатиками України в умовах бездержавного існування країни, підтримували українські ініціативи, виступали на різноманітних форумах у 1920 — 1930 рр. І для мене відкриттям виявилось саме це ім’я, оприлюднене в «Україна Incognita Toп-25».
Що ж до праці Ліни Костенко «Принцип духовності ХХІ ст.», то я це знаю і пам’ятаю, бо колись читав про це лекцію студентам...
Отже, на мою думку, книжка «Україна Incognita Toп-25» повинна творити нову якість сучасного громадянина України, бо ми не можемо жити тільки емоціями і спонтанним реагуванням на те, що відбувається. Ми повинні зміцнювати себе, мати ґрунтовнішу мотивацію і бути відповідальнішими щодо того, як зараз будувати державу, бо в нас, на жаль, політична аудиторія такого низького рівня культури, і це проявляється в усьому, що можемо долати проблеми тільки через злість, а не будувати, навпаки, через любов і бути здатними цінувати ті глибокі досвіди, які живуть і які були створені видатними людьми — українцями та представниками інших народів.
Отож, повторюся, видавничий проект газети «День» — дуже і дуже своєчасний і матиме велику перспективу для того, щоби вже молодша генерація українців ставала іншою, змінювала всю Україну.
«ЦЕ СВІДЧЕННЯ ЕПОХИ»
Дмитро ГОЛОВЕНКО, завідувач видавничого відділу «Ключі» Волинської єпархії УПЦ КП:
— Книжки Бібліотеки газети «День» завжди є у книгарні нашого видавництва, яке розташоване в самому середмісті Луцька. Тому придбати ці книжки доступно всім, хто буває тут у справах. Більше того, тільки ми в Луцьку надаємо таку послугу: за мізерну, власне, суму людина може взяти книжку... почитати. Бо книжки сьогодні досить таки недешеві, і всі, як кажуть, скупити не можна. А хочеться ж прочитати! Я сам — активний читач, тому розумію це бажання. І коли людина каже: ну, не маю я зараз сто гривень, щоб купити книжку, то можна повірити. Але десять гривень завжди є в кишені. Ви їх платите і берете книжку на будь-який час, без обмежень. Але я знаю, що за рідкісним винятком людина книжку вже не поверне. Їй же хочеться вражень, її переповнюють емоції, тому дає почитати сусідові, родичеві... Так і залишається достойна книжка в домашній бібліотеці.
Особливим попитом із бібліотеки «Дня» користуються книжки із серій «Підривна література», «Бронебійна публіцистика». Нині у Львові придбав також книжку «Україна Incognita ТОП 25». Чому наше видавництво, яке саме продукує книжкову продукцію, купує книжки «Дня»? Бо є книжки-одноденки, а є твори, які вдумливо читатиме не одне покоління. Я завжди кажу, що навіть суто газетні тексти за рік, найцікавіше з них, можна видавати окремою книжкою, і до неї неодмінно буде інтерес із боку читацької аудиторії як до свідчення певного часу, епохи. А «День» відзначає те, що його автори — це фахівці у певній сфері. Це суперфахівці, а людина, яка мислить, сьогодні якраз і хоче прочитати роздуми фахівця.
