У 2008 році Роман вчився на фотографа у Чернігівському вищому професійному училищі побутового обслуговування. Наставники хлопця, які вже долучалися до ініціатив «Дня», зокрема відомий чернігівський фотограф Валерій Шайгородський, надихнули його спробувати сили на конкурсі.
За ці десять років Роман здобув дипломи фотографа і телеоператора (у Київському національному університеті культури і мистецтв), у 2009-му став одним із наймолодших членів Національного союзу фотохудожників України, провів безліч зйомок та одержав понад сотню нагород за свої роботи. Незмінним залишається одне: щороку Роман подає свої знімки на фотоконкурс «Дня». А цьогорічний в його особистому заліку стане одинадцятим.
«МІЙ ПРІОРИТЕТНИЙ НАПРЯМОК — РЕПОРТАЖНІ ЗНІМКИ»
— З якими темами та сюжетами ви працюєте найчастіше?
— Десять років тому, коли тільки вчився на фотографа, ще не дуже розумів, що мені до вподоби та яким буде мій кар’єрний шлях. Якщо тоді в моєму портфоліо були одиниці репортажних знімків, то нині це мій пріоритетний напрямок. Я став більше фотографувати заходи, організовані єврейською громадою, завдяки цьому побував у різних куточках України. Наприклад, нещодавно знімав святкування 120-річчя Центральної синагоги Бродського, позаштатним фотографом якої я є. Було багато поважних гостей — і українські політики, і закордонні гості, які не так часто приїздять в Україну, тож зробив чимало цікавих кадрів. Можливо, подам їх на фотоконкурс «Дня» наступного року, адже цього разу вже надіслав добірку інших робіт. Не всі вони пов’язані з життям євреїв, щоразу намагаюся додавати і знімки на інші теми.
У ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ / ФОТО РОМАНА ВІЛЕНСЬКОГО
— За стільки років участі у фотоконкурсі ви отримали немало відзнак від «Дня» та його партнерів. Які перемоги запам’яталися найбільше?
— Дуже приємно, що кожного разу до підсумкової виставки відбирають по кілька моїх робіт і більшість із них отримують нагороди. Коли я брав участь вперше, отримав грошовий приз, що на той момент дорівнював кільком моїм студентським стипендіям. Це був хороший початок і потужний поштовх до розвитку. Свій перший смартфон я одержав від компанії «Київстар» саме як приз на цьому фотоконкурсі сім років тому, а в 2014-му компанія Coca-Cola Ukraine нагородила мене жорстким диском на один терабайт, на якому я й досі зберігаю свої архіви.
ШМА ІСРАЕЛЬ. 13-РІЧНИЙ ХЛОПЧИК ВПЕРШЕ ПРОВОДИТЬ МОЛИТВУ ЯК ДОРОСЛИЙ. ПОРУЧ ІЗ НИМ - БАТЬКО ТА ОБИДВА ДІДУСІ. / ФОТО РОМАНА ВІЛЕНСЬКОГО
«ХОТІЛОСЯ Б БАЧИТИ І ПОЗИТИВНІ ФОТО»
— Як, на вашу думку, за десять років змінився фотоконкурс і те, що він відображає?
— Конкурс «Дня» багато років був єдиним в Україні, який відображав історію та сучасний розвиток нашої держави, водночас демонструючи усю палітру жанрової та репортажної фотографії. Цей конкурс давно називають аналогом World Press Photo на рівні України. Це дійсно один із топових фотоконкурсів, до якого долучається багато моїх колег — визнаних професіоналів. Щороку я обов’язково відвідую фотовиставку, приїжджаю якщо не на відкриття, то у наступні дні.
На жаль, у більшості фотоконкурсів нині домінують негативні, болючі знімки про війни, руйнування, страждання. Зрозуміло, що в Україні і світі загалом є конфлікти та бої, багато колег працюють на передовій і не можуть це не фіксувати. Проте хотілося б бачити і позитивні, надихаючі моменти. Подаючи роботи на фотоконкурс, я намагаюся відбирати саме такі сюжети.
Нині найдешевші фотоапарати і навіть багато смартфонів за якістю та чіткістю зображень можуть перевершити стару апаратуру. Це значить, що набагато більше людей починають фотографувати, шукають цікаві сюжети і беруть участь у різноманітних фотоконкурсах. «День» приймає на конкурс і роботи аматорів, чим, безумовно, підвищує їхній рівень та дає віру в себе. Водночас деякі професійні фотографи, незадоволені результатами попередніх відборів, не хочуть подавати свої роботи. Але, цитуючи мого вчителя Валерія Шайгородського, не одержує нагород той, хто не бере участі в змаганнях. Багато фотокорів, які співпрацювали з газетою, нині фотографують для великих українських і міжнародних агентств та інституцій. Тож, у будь-якому разі, «День» дає великий стимул до розвитку, а це теж важлива складова нашої роботи.
