Липень, середина літа. Попрощавшись до нових зустрічей, йдуть у відпустки команди улюблених передач. Таку розлуку переносимо легко. Але безхмарне затишшя, як гуркіт грому, вразило рішення про позбавлення ліцензії каналу «1+1». Неможливо уявити, що один із провідних каналів піде назавжди. Через політичні розбрати бавляться долею авангарду українського телебачення. Рішення суду ще й тому дивне, що канал знаходиться в творчому та фінансовому розквіті. Задає тон виробництвом власних передач, має можливість показувати зарубіжні кіноновинки. Без його телеведучих, без енергійної заставки ТСН та інших програм вітчизняний телеефір осиротіє. І ті, хто бажає закрити канал, йде передусім проти українського глядача, української телевізійної культури.
Змагаючись із творчим потенціалом «плюсів», вибудовують своє мовлення амбіційні новачки. І небезуспішно. Безсумнівно, в останньому сезоні тон новинам задавав ICTV. Після парламентських виборів висунення людського чинника на перший план у новинах стало особливо помітним. Дійшло до того, що навіть УТ-1 першим анонсував народження сіамських близнюків у Кіровограді. Трапляються й кримінальні сенсації. ТСН («1+1») у понеділок топ-подією поставив нелюдське вбивство з канібальськими подробицями: «Фаршем із внутрішніх органів годували чотирирічну дитину». Але, може, варто було допомогти глядачу коментарями. Коли Москва була шокована витівками скінхедів під час перегляду футбольного матчу, російські новини щедро присмачили цю приголомшливу подію коментарями фахівців- психіатрів, соціальних психологів і т.д.
Раніше новинки «передиралися» переважно з російських джерел, тепер із наших. ICTV не заспокоюється та продовжує експериментувати. «Свобода слова» і в останній тиждень створювала аналітичну мозаїку з різноманітних елементів. На кожну тему висаджувався свій «десант» гостей. А реальні винуватці трагедії на шахті «Україна» не могли сховатися навіть на дні розкопаної могили. Ось тільки талановитий інтерв’юер Д. Кисельов, змінивши стиль розмови, погіршує якість спілкування. Тут варто погодитися з Є. Головахою (обговорення ролі особистості на ТБ минулої п’ятниці на цій шпальті «Дня»). Навіщо рватися у полеміку, якщо можна поставити політика «на місце» серією запитань. У «Фактах. Докладно» Кисельов висвічує особистість (чи діяльність) візаві та влучає в «десятку». А намагаючись дискутувати і навіть давати оцінку співрозмовникам, втрачає свою харизму. Створюється враження, що для гостей відводять жорсткі рольові ніші. Крок ліворуч, крок праворуч небезпечні. Врівноважуючий жіночий вплив не завжди вирівнює ситуацію.
На останню передачу сезону В. Піховшек також запросив гостя — Г. Почепцова. Як пролог наступного року з обов’язковим експертом у студії. Вони разом вирішували — чим Україна може зацікавити світ? І вирішили, що головна проблема в країні — кадрова. Нові рішення можуть запропонувати нові люди. Показовий приклад самого
«Епіцентру» , що не витримав рівня під час виборів, коли Піховшек пірнув у виборний процес.
На більшості центральних каналів існує проблема з перекваліфікацією дикторів. Ставши, за велінням часу та начальства, ведучими, не всі освоїли мистецтво невимушено та ерудовано підтримувати бесіду. Краще йде справа з репортерами. Але ті, хто себе зарекомендував, мимоволі стають універсалами. Один і той же тележурналіст їде і в зарубіжну поїздку, і на паркетний захід. Висвітлює міжконфесійні проблеми та повінь у Закарпатті. Тим часом сучасний рівень телебачення неможливий без вузької спеціалізації. Цю прописну істину у минулому телесезоні майже нікому з каналів підтвердити не вдалося. Найгірша ситуація на СТБ , де робив матеріали у міжнародну передачу «Вікна у світ» і вів замість Є. Федченка спортивний коментатор О. Власенко.
Судячи з опрацювання сюжетів «Подробиць» , має непогані шанси створити гідну аграрну програму «Інтер» . Але, очевидно, з рейтингових міркувань, робити цього не буде. «Гірше неврожаю — тільки високий урожай», — констатує О. Левицька, маючи на увазі ціни на зерно. У цьому виді спорту від команди
УТ-1 виступає не найсильніший спортсмен — «Сільський час» . За суб’єктивними міркуваннями, Україна і наступного року не дочекається багатьох профільних передач, наприклад, науково-популярних.
Набагато простіше організувати реал-проекти. Слава Богу, добровольців, згідних за призи цілий день маячити на екрані, хоч відбавляй. Але, як і передбачається, спрага на такі невигадливі видовища швидко втамовується. Залишаються тільки неприємні спогади про невдачі сезону (у «плюсів» та Нового каналу ).
На сходинку вище за телевізійною технологією — телемарафон. Місцевий «Гравіс» («30 на 30») підтримав ідею стійкого спортивного коментатора В. Щербачова та віддав 30 годин живого ефіру пропаганді створення спортивного каналу. Символ здорового способу життя — Щербачов і на 30-ій годині був свіжий, як огірочок. Але жодного захоплюючого діалогу почути не вдалося. Не знаю, як завзяті уболівальники, але звичайний глядач навряд чи довго затримувався на каналі. Змістовна частина розмов — переважно скарги на бідність. Погано з футболом, баскетболом, повний розвал у важкій атлетиці і ватерполо. Добре тільки з пейнтболом, і то, завдяки спонсорам. Мріяти про спортивний канал краще на іншому творчому рівні. Наприклад, як «1+1» (ТСН, Проспорт) підніс новину про зміну громадянства біатлоністки О. Зубрилової. Аргументовано, емоційно й оперативно, з інтерв’ю на пероні вокзалу. Надії зимового спорту України не дали другого шансу, практично вигнавши з країни.
Другий старт у інтелектуальної гри «9-й вал» . Не прижившись на «Інтері», вона перекочувала на УТ-1 . Це, мабуть, моральна компенсація за «Диканьку», де ціниться передусім уміння торгуватися. У інтерв’ю «Дню» минулого тижня президент Першого Національного підвів риску в ще одному амбіційному проекті з російською участю. І. Сторожук визнав, що В. Молчанову вдалася тільки пілотна програма з М. Амосовим і продовження циклу не буде. Звичайно, без експериментів неможливе просування вперед. Але, оскільки життя — не чернетка, щоб його можна потім прожити начисто, хотілося б, щоб вдалих експериментів більшало.
Неординарні думки випліскувалися через край у розмові Д. Кисельова з художником С. Поярковим ( «Факти. Докладно» , ICTV ). Досить часто повертаюся до цих ефірів у своїх оглядах. Критерій відбору простий. Передача повинна запам’ятатися, зробити емоційний сплеск чи найкраще серед рівних відобразити події, які хвилюють усіх. Але «трояндочка на торті» — це цікава особистість. І найчастіше відшукати людський «раритет» вдається саме Кисельову. Сподіваюся, наступного року в нього з’явиться більше конкурентів. Отже, Поярков вважає, що популярність — це невід’ємна частина кар’єри художника, артиста, журналіста. А успіху і грошей, як відомо, на всіх не вистачає. Лише 5% знаходиться на вершині. Найкоротший шлях до популярності — провокація. І будь- яка творча людина — передусім професійний провокатор. До речі, і кіно держава підтримувати не повинна, — висловлює небезперечну думку художник. Брати на сумнівні кінопроекти мільйони, які можна було витратити на сиріт, принаймні безсовісно. Те, що подобається людям, саме проб’є собі дорогу. Ви не згодні? Отже, зацікавилися, піддалися на провокацію. А Поярков у дамках.
Нові проекти на наших каналах з’являються протягом усього року. Але розслабляються телевізійники водночас із депутатами ВР. На посту, як сталевари безперервного циклу, будуть тільки трударі-новинарі. І глядачі, знаючи, що ні з урядом, ні з Нацрадою, ні навіть з НАТО до вересня нічого серйозного не трапиться, без напруження стежитимуть за перипетіями жнив та наддокладно відстеженими новинами культури. А восени, посидівши на розважально-аналітичній дієті, глядачі знову накинутися на улюблені страви телеменю. Після літньої позачасовості знудьгуються за роботою та порадують свіжими підходами телевізійні журналісти. Підсумки підбили, можна з чистою совістю перейти на режим полегшеного телебачення.
