Минулого тижня у «Прес-клубі» нашої газети ми повідомили про те, що з нагоди 20-річчя «Дня», яке наша редакція відзначатиме наступного року, читачі пропонують оголосити 2016-й Роком газети «День». А редакція у свою чергу — Роком наших читачів. Одразу ж дали старт флешмобу «Фаворита «Дня» та оголосили про численні акції, які разом з Фондом сприяння ініціативам газети «День», нашими читачами та авторами будемо реалізовувати упродовж наступного року. Приємно, що цю ініціативу всіляко підтримали студенти, викладачі, культурні діячі, історики, відомі публіцисти, медіаексперти... Про те, чим може стати 2016-й за допомогою інтелектуального інструменту «Дня» — читайте у перших відгуках, які з минулого тижня почали надходити до редакції.
«ВИДАННЯ — В ЯКОМУ БАЧИШ ТА РОЗУМІЄШ МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ І ПРИЙДЕШНЄ»
Юрій БОБАЛО, ректор Національного університету «Львівська політехніка»:
— Саме такою видається мені роль газети «День» в українському медіапросторі, ширше — у сучасній українській дійсності.
Видань такого масштабного і глибинного аналізу суспільно-політичних проблем у нас, на жаль, обмаль. Видань-будителів національної самосвідомості й самоповаги українців, видань просвітницьких, видань високого публіцистичного накалу. «День» — щасливий виняток у нинішньому переліку вітчизняної газетної періодики.
Саме тому я цілком підтримую ідею оголосити наступний 2016 рік Роком газети «День», що відзначає свій 20-річний ювілей і стала для більшості патріотично налаштованої академічної спільноти справжньою настільною книгою.
Відомо ж, не буває справжнього публіциста, котрий не вміє аналізувати явища динамічної навколишньої дійсності, але його тим паче не буває, коли він не володіє даром пристрасно доводити щось і переконувати у цьому своїх читачів.
Цим надзвичайно рідкісним даром володіє головний редактор газети Лариса Олексіївна Івшина, яку я маю честь тривалий час знати і приятелювати з нею. За її словами, вона відчуває особливий пієтет і до Львова, і до Львівської політехніки. Бо переконана: тут її зрозуміють.
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»
Щороку в наших аудиторіях відбуваються численні зустрічі-діалоги між журналістами видання і студентами та викладачами університету. Пригадується, під час однієї з таких цікавих розмов, тема якої була окреслена гранично точно й актуально: «Як нам перемогти?», Лариса Івшина стверджувала: «Наша газета — це, зрештою, набір інструментів для пізнання правдивої історії України, розуміння суспільно-політичних, соціальних і культурних процесів сьогодення, формування у людей активної громадянської позиції. Це і сама газета, і її веб-проект «Україна Incognita», Бібліотека книжок, щорічні конкурси кращих світлин, літні школи журналістики, інтелектуальні бесіди в Острозькій академії тощо».
Я, незважаючи на свою освітньо-технічну «генетику», твердо переконаний, що без вагомої гуманітарної складової формування вітчизняної технічної еліти буде неповноцінним. Кілька років тому в Львівській політехніці ми створили кафедру журналістики та засобів масової комунікації. Очевидно, невдовзі ми запропонуємо керівництву кафедри розробити і впровадити тематику курсових, бакалаврських і дипломних робіт, де б висвітлювалася багатогранна діяльність газети «День».
Нелегку драматичну пору переживаємо ми нині. Та попри все, кожен раз розгортаючи сторінки «Дня» і вчитуючись у її пристрасні матеріали, я насичуюся нездоланним оптимізмом та вірою, що ми здолаємо всі негаразди і виведемо Україну на широкий та світлий шлях розквіту й прогресу.
«У ВАС ОСОБЛИВИЙ ЧИТАЧ — ВИМОГЛИВИЙ, ДОПИТЛИВИЙ, ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ»
Світлана ЄРЕМЕНКО, медіаексперт, виконавчий директор Iнституту демократії ім. Пилипа Орлика:
— Газета «День», за моїми спостереженнями як читача й автора, вже давно не просто засіб масової інформації, а ціла серйозна інституція, яка проводить багатогранну діяльність для пробудження національної свідомості, виховання патріотизму, навчає секретам професійної майстерності майбутніх журналістів, підвищує рівень загальної культури у суспільстві, закликає до самовдосконалення. Ця діяльність, яку добровільно взяв на себе колектив редакції «Дня», співвимірна тому, що роблять співробітники відомих інституцій на кшталт Британської ради, Гете-інституту, Польського інституту, Французького інституту у Києві.
Цю величезну роботу не могли не оцінити вдячні читачі. Тому й не дивно, що наступний 2016 рік вони запропонували називати Роком газети «День», тим більше, що видання відзначає своє 20-річчя. У свою чергу, з поваги до читача, а він у «Дня» особливий — вимогливий, допитливий, інтелектуальний, — колектив пропонує назвати 2016-й Роком читачів і авторів «Дня».
На мою думку, всі напрямки роботи колективу»Дня» по-своєму цінні, потрібні і важливі, тому їх варто розвивати. На тлі падіння фахового рівня журналістів і авторитету професії дуже важливо продовжувати роботу Літньої школи журналістики. Крім школи, було б цінно для колег з регіонів більше ознайомлюватися з «Днем» і навіть стажуватися в редакції газети. На мій погляд, це було б дуже корисним для підвищення їхнього рівня.
Також важливо розвивати історичний дискурс, адже без знання історії, врахування й осмислення історичних помилок не може бути достойного майбутнього. Тому «День» продовжує робити свій вагомий внесок — друкувати статті, книжки, проводити дискусії на історичну тему, обговорювати актуальні теми сьогодення під час круглих столів, інтелектуальних дискусій в університетах, на кшталт Дискусійного клубу в Острозькій академії. У Рік читачів «Дня» корисним для майбутніх журналістів буде спілкування з журналістами газети та робити наукові дослідження її публікацій, наприклад, аналітичних статей, які сьогодні майже зникли зі шпальт інших видань.
У цей рік, переконана, ще більше регіонів повинні запрошувати до себе Фотовиставку «Дня», яка без перебільшення вже стала фотолітописом країни.
У свою чергу як давній і відданий читач газети «День» готова долучитися до заходів, які будуть відбуватися 2016 року, зокрема взяти участь в обговореннях під час круглих столів, в дискусіях, роботі Літньої школи журналістики тощо.
«МАЙБУТНЄ, ЯКОГО Я БАЖАЮ СОБІ ТА УКРАЇНІ»
Анна ЛЕВЧУК, проректор з науково-педагогічної роботи, євроінтеграції та роботи зі студентами Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (Луцьк):
— Якщо поглянути на Бібліотеку газети «День» — чимала кількість публікацій на історичну тематику. Пригадується, чула від колег, що історію взагалі найкраще вивчати зі сторінок «Дня». Погоджуся. Але для мене «День» — це, перш за все, газета майбутнього. Гарного майбутнього, такого, якого я бажаю собі та нашій країні. Газета проектує, попереджає, радить. Є така стара приказка, яку інколи приписують Платону: «Краса народжується в очах того, хто спостерігає». Український світ очима газети «День» — це місце, де на основі якісно осмисленої, багатої історії народжується країна думаючих громадян. Команді «Дня», як на мене, притаманна неабияка громадська, публіцистична сміливість — зазирати туди, куди інші бояться, ставити під сумнів запліснявілі теорії і впускати світло на раніше невидимі наші території.
Усі матеріали газети різні, проте завжди незмінною лишається висока якість інформації. Науковці звикли перевіряти факти. Я їх завжди перевіряю, шукаючи відповіді на сайті команди «Дня». Лариса Івшина, знайомство з якою вважаю однією зі знакових подій життя, часто говорить про недорозвиненість в Україні такого поняття, як «інститут репутації». Так-от прикладом для наслідування тут саме і буде газета «День», і увесь колектив авторів, фотографів, менеджерів. Двадцять років «Дня» — це двадцять років репутації найкращого інтелектуального видання, яке дається до рук як філософам, науковцям, так і початківцям. Не знати — не страшно, для цього є «День», страшно не цікавитися. Читачі «Дня» — це люди, яким не байдуже, люди, які самі творять своє життя і життя країни.
Кілька місяців тому на книжковому форумі у Львові відбулася презентація новинок від команди «Дня» — «Повернення в Царгород» та публіцистичного триптиха. І сьогодні їх уже ледве знайдеш, потрібно перевидавати. На щастя, аудиторія сама демонструє свою потребу у якісному інтелектуальному продукті.
Я хочу, щоб наступний Рік «Дня» і його читачів ми провели у ще більшій співпраці, у зустрічах із командою газети. Радію з того, що дедалі більше українських вишів стають своєрідними посольствами «Дня», приймаючи у себе фотовиставки, проводячи інтелектуальні змагання, обговорюючи публікації, перекладаючи, дописуючи, створюючи у такий спосіб розумний кругообіг ідей, наслідком якого є і будуть правильні громадянські позиції, суспільно корисні ідеї, сміливі перспективи. Живімо у світлі «Дня»!
