Фестиваль «Відкрий Україну!», що відбувається під час Київського міжнародного телерадіоярмарку, є професійним змаганням виробників телепродукції, і одночасно своєрідним обміном досвідом, баченням, темами, підходами між телекомпаніями та продакшенами країни. Уперше фестиваль провели у 2005 році. За чотири роки у ньому взяли участь 190 виробників медіа-продукції. Таким чином, «Відкрий Україну!» дає можливість регіональним каналам та телекомпаніям, коло глядачів яких обмежене географічними рамками їхнього регіону, представити свою продукцію на загальнонаціональному рівні. Це чудова можливість для обміну досвідом та програмами, стимул для роботи не лише над якістю зображення, а й контенту, шанс налагодити такий важливий для формування суспільства міжрегіональний діалог.
Конкурсні роботи оцінюють судді. Цього року учасників конкурсу оцінювали 49 експертів, а нагороди, крім гран-прі, були передбачені у 22-х номінаціях. Завдяки такій кількості номінацій тематика робіт практично необмежена і залежить швидше від творчої ініціативи автора. Хоча можна стверджувати, що переважали на фестивалі програми культурної, туристичної, історичної тематики, а також дитячі проекти. А гран-прі цього року отримала краєзнавча тема: програма «Маршрут № 20» (Одеська ТК «АТВ»), а також фільм «Дороги Гоголя» (Полтавська ОДТРК).
Прикметне, що єдиний міжнародний учасник фестивалю — Угорське державне телебачення — отримав приз у номінації «Популяризація української культури» за програму, присвячену Голодомору 1932 — 1933-го років в Україні.
Щодо решти конкурсантів, то їхні погляди на те, яким повинне бути регіональне українське телебачення, мотивація до участі в конкурсі, навіть філософія власної діяльності така ж різна, як і тематика робіт. Утім, усі учасники та всі роботи, попри подекуди брак якості та свіжості підходів, так чи інакше працюють на те, аби українці відкривали для себе власну країну.
КОМЕНТАРІ
Роман ШИРМАН, голова журі фестивалю, кінорежисер:
— Цього року на фестивалі не були представлені роботи центральних телекомпаній. І це в певному розумінні правильно, тому що важко порівнювати роботи центральних та регіональних медіа. Разом із тим, багато регіональних учасників подали на фестиваль хороші роботи про мистецтво, книги, культуру. Такі програми рідко можна подивитися на центральних телеканалах. Наприклад, учасники з Полтави представили трисерійний фільм «Дороги Гоголя». Раніше росіяни, зокрема «Первый канал», зняли про Миколу Гоголя фільм. У Росії цьому фільму приділили багато уваги, він транслювався у прайм-тайм. І мені приємно, що тепер українці відзняли про Гоголя свій фільм, нічим не гірший, і що це зробили у Полтаві. Я хотів би ще раз наголосити, що відмінною особливістю регіональних телепрограм є їхня пізнавальна, культурологічна спрямованість. Одна з програм-переможців — «Маршрут № 20» — це культурологічне дослідження Одеси за маршрутом одного трамваю. Автори використали тонкий підхід до розкриття історії міста. Фестиваль показує, що за межами Києва є хороші журналісти, редактори, режисери. Регіональні канали дивиться мала аудиторія, тому фестиваль допомагає привернути увагу до цих програм.
Геннадій КОФМАН, режисер, директор Міжнародного фестивалю «Дні документального кіно про права людини»:
— Рівень робіт, представлених на фестивалі, середньо стабільний. Як на мене, мало було справді яскравих програм, хоча у минулих роках такі програми були. Я б сказав, що роботи наївні, а в творчому плані інколи примітивні. Складається враження, що у нас мало охочих учитися, аналізувати досвід попередніх поколінь. Мало проектів зважають на особливості сучасного життя, його ритм, на наявність нових джерел доступу до інформації. Регіональне телебачення повинно бути потрібним тій аудиторії, з якою воно працює, а лекала, за якими створюється продукція для регіональних каналів, не здатні працювати на розширення кола глядачів. Я включився в цей конкурс тому, що мені було цікаво знайти роботи, які розвивали б інтерес до нашої країни. На жаль, розуміючи, звідки отримує інформацію молодь, склалося враження, що телебачення сьогодні продовжує орієнтуватися на людей пенсійного віку. Якщо були роботи, які зачіпали цікаву тематику, то, щоб витримати формат, у якому подавалася інформація, потрібно було докласти зусиль. Регіональним телекомпаніям для виробництва справді цікавої продукції найбільше не вистачає бажання вчитися, зокрема, й на прикладі інших, сприймати новітні тенденції та специфіку сьогоднішнього дня.
