З 24 на 25 березня студенти-журналісти Донецького національного університету, а також випускники кафедри журналістики та молоді фахівці інших сфер діяльності зробили два міські часописи за 24 години. Такий своєрідний журналістський флеш-моб відбувся до 10-річчя кафедри журналістики ДонНУ.
Лише за добу студенти зверстали часопис на міську тематику, наповнили його унікальним контентом і виклали в pdf-форматі в Інтернеті. Всього за два дні загальна кількість переглядів журналів наблизилася до тисячі.
Перша команда складалася з журналістів 4 курсу. Їхній проект — часопис «Свой» — про те, що відбувається в місті вранці, вдень, увечері й уночі, саме таку рубрикацію вибрав редакційний колектив. У журналі можна прочитати про жорстоке поводження з тваринами, Євро-2012, про захоплення молоді, про їхні стосунки. Наявна й розважальна тематика.
Часопис «#Город» було зроблено командою, яка складалася з магістрів, випускників кафедри журналістики й молодих людей, які не мають стосунку до журналістики взагалі. Журнал досить динамічний, тут багато ілюстрацій. Головна ідея — звуки й розмови міста: про що думають і говорять звичайні люди, де бувають. Спеціальною темою часопису став словник «донецьких» слів: «коногонка», «пайта», «жужалка». А героєм номера став керівник оркестру в Будинку піонерів Володимир Шершньов.
Щодо цього журналу фахівець із нових медіа, керівник програм Internews Ukraine написав у своєму блозі: «Часопис досить динамічний, значна частина журналу — ілюстрації та фоторепортажі ландшафтів міста. Редакція активно працювала з користувачами соціальних медіа. В цілому часопис вийшов симпатичним, від людей, які люблять своє місто. Якщо ви мало були в Донецьку чи асоціюєте місто лише з шахтарями й іменами олігархів — журнал саме для вас».
Олексій МАЦУКА, головний редактор порталу novosti.dn.ua, головний редактор газети «Донецкая правда»:
— Журнал за 24 години — це чудовий приклад незалежної журналістики в дії. Гадаю, що такі проекти зміцнюють донецьку школу журналістики — вчать бути солідарними один із одним, допомагають комунікації та зміцнюють внутрішні зв’язки, а також, і це найголовніше, дозволяють побачити свої помилки збоку за лабораторних умов, стикаючись із колегами не як із конкурентами, а як із партнерами та друзями. Такі проекти, як часопис за 24 години, повинні міцно ввійти до нашої практики, й великі видання зобов’язані виступати інформаційними партнерами таких заходів.
