Телеканали України (хтось зі знанням справи, а хтось без нього) обговорювали трагічні події в Києві і на сході. Загибель полковника військової розвідки Максима Шаповала, загибель в зоні АТО у ці ж дні полковника контррозвідки СБУ не додали українському суспільству оптимізму. Російські спецслужби вештаються нашими містами й селами, як у себе вдома, в рідній Вологді або Саратові і вбивають кого хочуть. Хто покладе цьому край? Може, на четвертому році війни час розірвати всі відносини з агресором, закрити кордон і відкласти всі спільні справи з РФ на повоєнний період? Може, досить церемонитися з ворожою агентурою, час запроваджувати закони воєнного часу? Проте, зрозуміло, що керівні бізнесюки на це не підуть, їм головне торгувати, зокрема й Україною. Багато хто в Україні ніяк не хоче усвідомити, що йде війна й треба міняти ментальність. Як справедливо заявив на каналі «Еспрессо-TV» відставний генерал СБУ пан Ягун: «У нас немає фронту й тилу, у нас скрізь фронт». Добре, що пан Ягун це розуміє, погано, що цього не розуміє нинішня влада. На мій погляд, ми все одно змушені будемо створити з нуля нову спецслужбу, що не займається ніякою непрофільною діяльністю, без чекістського минулого й московського коріння, не засмічену до такої міри, як зараз, ворожою агентурою й не розбещену комерційною діяльністю, таку, що не бере участі в боротьбі кланово-олігархічних угруповань. Нам необхідні національні спецслужби, які охоронятимуть безпеку України, а не політичну безпеку окремих осіб в українській владі.
А сьогодні сили наших спецслужб йдуть на боротьбу з добровольцями, як заявив нардеп і учасник АТО Олег Петренко.
Влада має припинити сидіти на двох стільцях, відмовитися від практики договорняків, що дуже схожі на зраду.
Доки на тлі істерик політичних клоунів у Верховній Раді, бюрократичної метушні в Кабміні й Адміністрації Президента кремлівські кілери спокійно, цілеспрямовано й системно знищуватимуть в Україні всіх, здатних ефективно чинити опір агресорові?
Що ж робити? Насамперед, завдати смертельного удару п’ятій колоні Кремля в усіх міністерствах і відомствах. Доки антиукраїнська зграя без страху сидітиме в нашому парламенті, в кріслах міських голів, глав адміністрацій? Екс-глава Луганської області Ірина Веригіна на ТРК «Чорноморська» розповіла, що в одному зі звільнених міст Луганщини досі в міськраді сидять депутати, які свого часу у повному складі проголосували за звернення до Путіна про введення в їхнє місто російських військ.
І доки з ранку до вечора проросійські телеканали в Україні загиджуватимуть мізки українців?
ВІДІРВАТИСЯ ВІД РЕАЛІЙ ЖИТТЯ
Влада не справляється зі своїми обов’язками під час війни. І це очевидно. Уся річ у тому, що Росія веде проти нас війну на знищення на всіх фронтах. А наша влада війну проти агресора вести не хоче й не веде, мріючи «домовитися»... За цю безнадійну дурість розплачуються своїми життями найкращі люди нашої нації.
До речі, генерал СБУ Ягун сказав, що спецслужби без допомоги всього українського народу нічого зробити не зможуть. Справедливо. Бо народ — це мільйони очей і вух, від них не сховаєшся. Але, за словами пана Ягуна, народ не квапиться на допомогу спецслужбам, оскільки не довіряє їм. Як і всій владі. І цю проблему треба вирішувати, починаючи з влади.
А на «5-му телеканалі» два нардепи, ляшківець Чижмар і порошенківець Денисенко, виступили з ідеєю не надавати автономії кримськотатарському народові. Колись товариш Ленін сказав про свого електрика в Горках, який за наказом Сталіна відрізав йому телефон: «Цей чоловік дурень чи провокатор?» Я пригадав цю фразу, слухаючи міркування представників правлячої коаліції Верховної Ради. Те, що вони пропонують, для України є шляхом до відмови від Криму (про що мріють у Кремлі), від тієї територіальної цілісності, яку ці нардепи нібито захищають. Шкода, що наші засідателі в парламенті 2014 р. нічого не навчилися. Без кримськотатарської автономії Крим нам не повернути. Аргументи Чижмаря-Денисенка, що, мовляв, тоді й інші можуть захотіти автономії, не витримують критики. Для автономії треба мати підстави. Окрім кримських татар і українців, інших цілісних корінних народів в Україні немає. Усі інші — це етнічні групи, що мають свої родинні держави за межами України. До речі, українці в сусідніх з нами країнах ніякої автономії ніде не мають.
Відмова кримським татарам у національному самовизначенні зробить цей народ ворогом України. Непідготовлені (так ввічливо висловимося) хлопці-депутати в студії «5-го», що абсолютно відірвалися у Верховній Раді від реального життя, геть-чисто не розуміють кримських обставин, заганяють Україну у безвихідність. Чомусь офіційний Київ і Президент (а на той момент голова ВР УРСР) Леонід Кравчук дали право на самовизначення у формі автономії російському населенню Криму. А корінному народові такого права надавати не хочуть. Але не кримські татари підтримали 2014 року окупацію й анексію. До речі, поки наші вічні політичні хуторяни пропонуватимуть чергові дурощі, РФ може запропонувати кримським татарам якусь вельми обмежену форму автономії, яка буде підтримана і Європейським Союзом, і світовою спільнотою, і Туреччиною. І от тоді Україна втратить будь-які шанси повернути Крим. Скільки ще Україна страждатиме через обмеженість своїх політиків?
ЗЛОЧИННЕ САМОУСУНЕННЯ
Поки наша держава виступає захисником законних прав і інтересів кримськотатарського народу, до голосу України з кримського питання прислухаються на міжнародній арені. Якщо ми цей статус втратимо, то дуже швидко виявиться, що ми в Криму «ніхто і звати нас ніяк».
Загалом, страшно далекі від реальності догматичні міркування Чижмар-Денисенка, їхнє повне неуцтво в кримських справах справили на мене настільки тяжке враження, що я з полегшенням перемкнувся на інший канал.
До речі, чортзна-що відбувається в блоці «БПП», мало того, що 30% його депутатів нерідко голосують проти законопроектів від Президента, то тепер ще й пан Денісенко виступає врозріз з публічними заявами Петра Порошенка щодо питань Криму...
Цих питань у програмі «Свобода слова» на ICTV торкнувся й народний депутат Рефат Чубаров. Він розкритикував твердження про те, що якби Крим був звичайною областю України, а не АРК, то Росія не напала б. Час уже зрозуміти, що ніякі юридичні витребеньки на РФ враження не справляють, виключно сила, все інше для них несуттєво. Пан Чубаров зазначив, що якби офіційний Київ надавав підтримку українцям Криму, то на півострові була б потужна проукраїнська сила. Так, Київ нічого не робив для кримських українців, навіть на 10% від того, що робила Москва для свого впливу на кримських росіянах. Київ злочинно самоусунувся від політичної боротьби на Кримському півострові. Рефат Чубаров дав дуже точне визначення того, що відбувалося в Криму останні 20 років: «десятиліття київської безпорадності». А все чому? А тому що влада не про Україну думала. У неї були інші інтереси...
Чубаров закликав усі політичні сили нашої країни прийняти загальну формулу геополітичних зусиль: «відновлення територіальної цілісності України, включаючи Автономну республіку Крим і місто Севастополь». Думаю, що наша головна проблема не в Криму і не на Донбасі, а на печерських пагорбах Києва. Поки тут не будуть очищені «авгієві стайні» зради, корупції, грабежу — не буде порядку і в регіонах. І як справедливо підбив підсумок народний депутат Георгій Логвінський: «Поки ми боремося за Крим, він залишається українським». Власне, зусилля РФ спрямовані саме на те, щоб змусити Україну змиритися з втратою території, визнати свою поразку хоча б де-факто, за умовчанням.
У студії ICTV було поставлене запитання: люди вірять в дипломатичний чи військовий шлях повернення українських територій? З присутніх у студії 67% вірять у дипломатію і лише 33% у силу української армії. А от серед телеглядачів за військовий шлях висловилися 72%...
Кримчанин пан Смілянський зазначив, що історія не знає таких випадків, коли б окупант добровільно залишав окуповані території. Тому Смілянський вірить у комбінацію дипломатичних і військових методів. На «112 Україна» Дмитро Гордон розмовляв з міністром оборони часів Кучми Олександром Кузьмуком. Кажучи про кримські події, генерал нарік на те, що в кримському угрупованні ВСУ 80% особового складу були кримчанами. Але забув сказати, що саме за нього й Кучмі була запроваджена територіальна система комплектування військ. І ми замість української армії отримали армію кримську, донбасівську, одеську, галицьку, київську, що й далося взнаки 2014 року...
