До Всесвітнього дня преси (3 травня) НСЖУ, за поданням організацій, що до неї входять, та регіональних редакційних колективів оприлюднила список державних чиновників, які своїми діями, як каже сам голова Національної спілки журналістів України Ігор Лубченко, душать свободу слова у нашій державі. Список нараховує п’ятнадцять осіб з різних регіонів України — і це переважно голови обласних державних адміністрацій та судді, які протидіють журналістській діяльності. Члени НСЖУ мають намір діяти рішуче, тож оприлюднили список не лише в Україні, а й передали до Міжнародної федерації журналістів, Ради Європи, Європарламенту й інших міжнародних структур. Напередодні «День» безпосередньо поспілкувався з паном Лубченком.
Ігор ЛУБЧЕНКО, голова Національної спілки журналістів України:
— Такого масованого комплексного тиску на комунальну пресу з боку багатьох владних органів ще не було. Прагнули змінити небажаних редакторів, викидали з числа засновників трудові колективи, не виконували своїх фінансових зобов’язань. Тепер до всіх цих бід додалося намагання забрати редакційні приміщення, створити клони існуючих видань, перетворити редакції у комунальні підприємства. А мета всього цього одна: домогтися, щоб комунальні ЗМІ залишалися слухняними виконавцями волі місцевих князьків.
Наприклад, голова Апостолівської районної ради на Дніпропетровщині Н. Оксамитна вимагала від редакції «Апостолівських новин», аби приносили їй шпальти на перевірку перед друкуванням і власноручно правила редакційні матеріали.
Після нашого звернення до О.І. Медведька районна прокуратура порушила проти Н. Оксамитної кримінальну справу за перешкоджання професійній діяльності журналістів. Її зняли з посади голови райради. Але судовий процес ніяк не може завершитися, бо на нього не з’являється свідок — бухгалтер районної ради.
Такою ж любителькою правити матеріали газети «Рідне Прибужжя» виявилася і голова Миколаївської обласної ради Т. Демченко. Миколаївська прокуратура, на жаль, не захистила редакційний колектив. А шкода! Увірувавши у свою непогрішимість, пані Демченко дала «зелене світло» приватизації єдиної в обласному центрі друкарні. Де продукуватимуться газети — це її не обходить.
У підвішеному стані знаходиться редакція «Крымской газеты» — колишнє керівництво Держкомтелерадіо дало згоду на продаж за борги будинок видавництва «Таврида» включно з редакційними приміщеннями.
І такі приклади непоодинокі.
Ще 1 серпня 2006 року Секретаріат Президента України письмово звернув увагу голови ради міністрів Автономної Республіки Крим, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій на необхідність до того, як буде прийнятий Верховною Радою Закон України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», керуватися вимогами чинних законів у частині, що стосується виконання обов’язків щодо виробничого, фінансового та матеріально-технічного забезпечення заснованих друкованих ЗМІ.
Але адміністрації нерідко потурають неправочинним діям рад.
Сьогодні в Україні знову під загрозою стало життя журналіста.
У Новій Каховці за останні три роки фізичні напади здійснено на п’ятьох журналістів. Ні мер Володимир Коваленко, ні прокурор Андрій Терно, ні начальник міського відділу міліції Микола Минько нічого не зробили, щоб розкрити ці злочини, нікого не притягнули до відповідальності за перешкоджання професійній діяльності журналіста, у кращому разі все звели до дрібного хуліганства, а потім взагалі спустили на гальмах. Троє потерпілих вже залишили Нову Каховку і переїхали до столиці.
Два роки тому у Києві по- звірячому побили відомого журналіста Володимира Кацмана. Перші особи держави назвали розслідування цього нападу справою честі правоохоронних органів. Але, видно, у наших органів така вже честь, що так нікого вони й не знайшли.
Що робити? Який вихід? Передусім треба усвідомити: тільки спільними зусиллями ми зможемо протистояти наступам можновладців на свободу слова і права журналістів.
Перефразовуючи Франсуа Міттерана, хочу сказати: преса не завжди права, але той, хто воює з пресою, — завжди неправий. І цей постулат має бути лейтмотивом нашої професійної поведінки. Зрештою, всоте повторюся: якщо ми хочемо збудувати демократичну, незалежну Україну, ми передусім повинні вибудувати незалежні засоби масової інформації.
Ми наполягаємо на жорсткішому контролі з боку місцевих прокурорів за рішеннями рад і обладміністрацій, які утискають свободу слова, ущемляють права журналістських колективів. Тому я повторюю свою пропозицію: обговорити ці проблеми на спільному засіданні колегії Генпрокуратури і секретаріату Спілки з викликом деяких прокурорів з місць.
Ми вважаємо, що Міністерство юстиції має дати офіційне роз’яснення — і передусім своїм структурам на місцях, — що перетворення редакцій в інформаційні агентства, комунальні підприємства — неправочинні; встановити суворий контроль за новоявленими інформаційними бюлетенями, аби вони відповідали чинному законодавству, а не перетворювалися в ерзац-газети.
Національна спілка журналістів України за поданням організацій НСЖУ редакційних колективів оприлюднює список державних чиновників, які своїми діями душать свободу слова у нашій державі:
1. Коваленко Володимир - міський голова Нової Каховки Херсонської області. За час його перебування на посаді трьох журналістів міста жорстоко побили, а сам посадовець дозволяє собі під час робочої наради у міськвиконкомі називати журналістів «ублюдками», «недоумками» публічно обіцяє «начистити мордяку» авторам критичних матеріалів та заявляє, що такі речі «он не прощает никому» Жоден з нападів не був кваліфікований правоохоронцями як перешкоджання професійній діяльності журналіста, так само не дали правоохоронці належної оцінки заявам міського голови.
2. Рибачук Валентин - міський голова Слов'янська Донецької області. Його керування відзначилося прагненням влада «поставити на місце» журналістів, які намагаються критично оцінювати діяльність посадовця. При наполяганні голови міська рада затвердила нові правила акредитації журналістів, які всупереч законодавству передбачають «огляд і перевірку фото-, аудіо- та відеоапаратури, в особливих випадках - огляд журналіста». Після критичного сюжету журналістки Наталії Попової на телекомпанії «САТ ПЛЮС» міський голова подав позов до них з вимогою відшкодування 100 000 грн. Місцевий посадовець не крився, що головною метою цього позову є «покарання» журналістів. Тільки апеляційний суд відмовив йому у задоволенні позову.
3. Хаустова Тетяна - суддя Слов'янського міського суду Донецької області, яка раніше виносила рішення проти журналіста Ігоря Александрова, тепер задовольнила позов міського голови Рибачука В.Л, проти телекомпанії «САТ ПЛЮС» на суму 80 000 грн. Рішення було відмінено апеляційним судом через неправильне застосування законодавства України та не врахування практики Європейського Суду з прав людини, а саме: суддя визнала недостовірними оціночні судження, що прямо заборонено законодавством; не врахувала, що поширена інформація є суспільно-значимою та, що міський голова є політиком, який має бути терпимим до критики.
4. Іванищук Анатолій - голова Апеляційного суду Херсонської області, який заявив чотири позови до газети «Гривна», журналістів Оксани Козакової та Валерія Боянжу та телекомпанії «ВІК» загальною сумою позовних вимог у 200 000 тисяч гривень. Так суддя реагував на поширення критичної інформації щодо себе та судового корпусу Херсонської області. Протягом всього часу розгляду справ рахунки видання були заблоковані державною виконавчою службою, а сума відшкодування посадовцю за рішенням судів склала 50 000 грн.
5. Сікачин Ігор - голова Роздільнянської районної ради Одеської області, який своїм розпорядженням створив «редакційну колегію районної ради як дорадчого органу управління діяльністю газети «Вперед». До складу цієї «редакційної колегії» увійшли - він сам, його заступник, десять голів постійних комісій райради та два працівники редакції. Після того редактору була спрямована вимога подавати на узгодженій цій «колегії» всі матеріали про діяльність районної ради. Редакторка газети Тетяна Хамардюк виступила проти брутального запровадження цензури. Тоді при потуранні голови райрада створила спеціальну комісію, на засідання якої редактора викликали через дві години після смерті її матері, потім призначили засідання на дев'ятий день, а вже на сесії райради вимагали клястися на Біблії, оприлюднюючи свою зарплату.
6. Верес Микола - голова Охтирського районного суду Сумської області, який позивається до газети «Панорама» та журналістів, вимагаючи відшкодування 50000 грн. за публікацію, розповідає про конфлікт між головою суду та депутатом Сумської міської ради. Інформація в газеті була викладена на підставі заяв депутата до правоохоронних органів. Позивач поводить себе зухвало, у судовому засіданні заявляє про те, що «розбереться з журналістами без суду", а також вимагає заборонити будь-яке поширення інформації про нього. Розгляд справи триває.
7. Сидоренко Юрій - голова консультативної ради консорціуму «ЕДАПС», який подав позов на газету «Бізнес» і журналіста з вимогою відшкодування 46 000 000 грн. моральної шкоди за публікацію журналістського розслідування про проблеми паспортної системи України. Вже сама сума заявлених позовних вимог є перешкодою у діяльності журналіста і газети.
8. Ярошенко Володимир - колишній голова Кіровського районного суду міста Кіровограда, який в 2002 році був кандидатом на пост міського голови і після невдалих для себе результатів виборів позивався до газета «Україна-центр» та місцевої ТРК «ТТV». Апелюючи до свого статусу судді, а не політика, отримав за рішенням суду відшкодування у розмірі 50 000 грн. з газети та 100 000 грн. з ТРК, в результаті чого телекомпанія фактично (не юридично) перейшла «під контроль» колишнього судді.
9. Сидор Василь - міський голова Славути Хмельницької області. З його приходом на посаду міськрада перетворила редакцію газети «Трудівник Полісся» у комунальне підприємство, зобов'язала редактора укласти контракт з міським головою. Своїми рішеннями рада порушує права трудовою колективу редакції, редактора, законодавство, але міський голова цим не переймається, адже рада знайшла кошти для фінансування приватного видання для висвітлення своєї діяльності.
10. Тарєльнік Віктор - голова Петропавлівської районної ради Дніпропетровської області прагнув підпорядкувати раді місцеву газету «Степова зоря», потім вимагав погодження матеріалів про районну раду. Після відмови редакції та низки критичних публікацій відмовляється оплачувати за послуги по оприлюдненню в газеті обов'язкової інформації про діяльність органів влади та місцевого самоврядування (нормативні документа, оголошення тощо). Натомість посадовець хвалить себе сам у обласних газетах, що симпатизують Партії регіонів - «Зоря» та «Народна правда», зневажливо висловлюючись стосовно місцевого видання.
11. Грица Юрій - суддя господарського суду Івано-Франківської області, який заборонив трансляцію Івано-Франківським обласним телебаченням "Галичина" документального фільму "За лаштунками влади земельні зловживання мера Анушкевичуса". Поширення фільму або у інший спосіб поширення інформації про виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради або його керівництво було заборонено ухвалою суду за позовом того ж міськвиконкому без виклику та представлення доказів іншою стороною у справі.
12. Дірко Іван - суддя Центрального районного суду міста Миколаєва, який припинив розгляд кримінальної справи щодо підприємця, який побив журналіста та знищив його професійне обладнаний - телекамеру. Суддя зазначив, що підсудний скоїв злочин невеликої суспільної небезпеки і застосував до нього амністію. Тобто фактично підприємець не поніс ніякого покарання за свої злочинні дії. Апеляційний суд з цим не погодився і направив кримінальну справу на додаткове розслідування.
13. Черновецький Леонід - Київський міський голова, голова Київської міської державної адміністрації. Ще у 2006 році було звільнено з посади керівників редакцій міських газет «Хрещатик», «Вечірній Київ», «Українська столиця», телекомпанії «Київ», радіостанції «Київ 98-FМ». За цей нас керівниками колективу побували не один виконувач обов'язків, призначені чиновниками адміністрації, а оголошений конкурс на заміщення вакантних посад так і не провели. Газети перетворилися у «бойові листки» Черновецького, з журналістів прагнуть створити «підручних» партії київського мера.
14. Колосівський Валерій - голова Житомирської райдержадміністрації; Житомирської області Голова РДА конфліктує з райрадою і редакцією газети «Сільське життя», хоча і перша, і друга є її співзасновниками. Голова РДА не підписує з редакцією угоду про висвітлення діяльності районної влади і план використання бюджетних коштів. Внаслідок цього з початку року газета не може користуватись грошима, які є на її рахунку, а працівники не отримують з початку року зарплату. Причина - голова РДА не задоволений тим, як газета висвітлює діяльність виконавчого районного органу, складне політичне життя Житомирського району.
Безумовно, цей список не є повним. Національна спілка журналістів України звертає увагу високопосадовців держави, правоохоронних органів, суддів на оприлюднені кричущі факти порушень Конституції і законів України, міжнародних зобов'язань, взятих Україною на себе. Цей список ми оприлюднюємо не лише у нашій державі, а й передаємо до Міжнародної федерації журналістів, Ради Європи, Європарламенту й інших структур, щоб там вирішували - запрошувати цих чиновників на різні міжнародні заходи чи й не пускати їх на свій поріг.
НСЖУ буде і в подальшому забезпечувати юридичну та інші види підтримки журналістів відповідно до Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки».
