«...за кадром залишиться найголовніше: чому журналіст зник, чому його вбили. Чому про статті Георгія Гонгадзе в мало кому зрозумілому тоді інтернеті знав президент України Леонід Кучма? Чому до акцій опозиції проти Леоніда Кучми не приєднався його тодішній прем’єр-міністр Віктор Ющенко, який назвав учасників таких акцій фашистами у спільному зверненні до народу з президентом і тодішнім головою Верховної Ради України Іваном Плющем, одним із прибічників провладної більшості в нинішньому парламенті?.. Віктор Ющенко прийшов до влади, але чому ж нова влада, яка позиціонувала себе як демократична, не провела необхідного розслідування вбивства Георгія Гонгадзе?.. Чому після того як Віктор Ющенко залишив свою посаду й до влади прийшли люди, нібито ніяк не пов’язані з попередньою владою, не виникло жодної необхідності в правдивому розслідуванні справи, а було зроблено все можливе, щоб поставити крапку на розмовах про замовний характер убивства Гонгадзе? Відповідь на всі ці питання одна. З 1994 року в Україні не було жодної зміни влади...
І символом цієї корпоративної влади є... нещодавня зустріч чотирьох президентів України, на якій Леонід Кучма та Віктор Ющенко, котрі були по зовсім різні боки барикад у дні протистояння 2004 року, зворушливо розмовляли з людиною, якій не вдалося прийти до влади в результаті цього протистояння, — Віктором Януковичем».
