Назва рубрики «Книга ТБ-скарг і пропозицій» говорить сама за себе. Вона дивитиметься на телебачення очима людей від мистецтва, науковців, медіаекспертів, чиновників... Усі вони мають свою унікальну думку з приводу того, що ж насправді пропонують глядачам українські телеканали.
Олексій ДОЛЯ, етнограф:
— Я в принципі дуже рідко дивлюся телевізор, бо він забирає дуже багато часу. Телебачення сьогодні сприймати можна, але це дуже складно. В основному я дивлюся новини. З приводу інформаційних програм, мене просто шокує те, що будь-який випуск починається з негативу: комусь щось зламали, комусь щось відірвали... Я не пам’ятаю, який це був канал, але я і досі пам’ятаю, коли новини почалися з того, що десь у якійсь області їхала машина, везла якусь «хімію», вона з’їхала в кювет, але не перевернулася. І тут починають розповідати, мовляв, якби вона перевернулася, то було б... Нагнітання-нагнітання-нагнітання. Це мене просто вбиває, я не можу зрозуміти, що це за політика телебачення — починати і закінчувати негативом. Справа в тому, що в державі робиться дуже багато всього хорошого — і в культурному житті, і в тій же економіці. А десь почути якусь хорошу інформацію дуже складно, особливо по телебаченню. Подивишся новини — і таке враження, що завтра буде кінець світу.
Мені колись розповідала журналістка, що під час підготовки сюжету про прем’єру якогось фільму редакторка дала їй настанову: «Тільки давай так, щоб побільше крові було!» Такої політики телебачення я не розумію.
Культурне життя телебачення висвітлює дуже мало, а це все-таки — позитив для людей, це корисна інформація, яка налаштовує на добро.
Політичні програми я не дивлюся. Політики я, як-то кажуть, вже наївся. Мені це не цікаво, тому що все це гра. Мене турбує те, що дуже багато реклами. Людей це дуже дратує. Я розумію, що телеканали думають про свій прибуток, але ж у першу чергу вони повинні враховувати потреби глядача.
Олег ДЕМКІВ, соціолог:
— Гадаю, що на сьогодні наш телевізійний простір дуже насичений. Ми можемо знайти програми, які будуть до душі будь-кому. Адже у нас у країні глядачі є прихильниками різних жанрів, різних політичних уподобань. Загалом, можу сказати, що мені подобається, як розвивається наш телевізійний простір, хоча нам однозначно бракує спеціалізованого каналу, на кшталт «Культура». Перший національний, звичайно, намагається робити щось у тому напрямку, але йому поки що це просто не вдається. Тому скажу, що цей канал, на фоні інших, має найгірший вигляд. Однозначно можу сказати, що бракує нам справді інтелектуальних дискусій.
У мене дивитися телевізор часу практично немає, але з того, що дивимося всією сім’єю, складає певну традицію: це мультсеріали «Сімпсони» та «Футурама» на телеканалі М1. Мого сина, якому чотири роки, захоплює анімація, а ми з дружиною насолоджуємося вдалим перекладом. Ці мультфільми є яскравими зразками яким повинен бути україномовний дубляж. Дуже хотілося б, щоб таких перекладів було значно більше.
Мені не подобається, що хороші серйозні фільми, які належать до класики світового кіно, рідко з’являються та й транслюються дуже пізно. Є така передача на телеканалі «1+1» — «Аргумент кіно», де, власне, і показують гарні фільми, але іноді просто не вистачає сил, щоб продивитися.
Хоча мені б сподобалося, якби була присутньою історична документалістика, було більше фільмів власне українського виробництва.
