З 1999 року у третю суботу квітня в Україні щорічно відзначається День довкілля. Започаткувала свято всеукраїнська акція «Дерево Життя», яка проводилась у 1997-1998 роках у третю неділю квітня. Тому згодом, для підтримки цієї ініціативи, указом президента День довкілля було закріплено у календарі. Спочатку ініціатива полягала у залученні громадян та держави до благоустрою та озеленення. Нині свято передбачає цілу низку як державних, так і громадських заходів: від інформаційних заходів до розчистки звалищ та посадки дерев.
Цьогоріч це напрочуд актуальний день на тлі безпрецедентних пожеж у Чорнобильській зоні. Вірогідно, справа не лише в недбалому випалі трави, а й у підпалах. Але це не скасовує плачевний стан з поінформованістю населення про небезпеку та незаконність паління трави та чагарнику. Живучи вже декілька років у селі, я сама бачу, як сусіди роблять це щосезону, і усі намагання вплинути на ситуацію лишаються на рівні побутових перепалок.
Я не маю рецепту вирішення цієї проблеми, але закликаю робити невеликі можливі кроки для покращення ситуації — не полишати змог переконати сусідів та допомагати волонтерам та організаціям розв’язувати халепи, спричинені винищенням довкілля. Наразі допомоги потребують, наприклад, тварини з Чорнобильського заповідника, які опинилися на згарищі у сезон народження дитинчат. Цим питанням займається як сам заповідник, так і декілька благодійних організацій, тож ви можете обрати ту, якій найбільше довіряєте, та зробити пожертву. Гадаю, справа навіть не у сумі, вона у вчинку.
Також я впевнена, що публічна розповідь про власну благодійність не є вихвалянням, а стає позитивним прикладом. Тільки так ми можемо поширити ідею відповідального ставлення до довкілля.
