Уже близько чотирьох місяців «День» тричі на тиждень системно постачає газети на передову, зокрема у Луганську область. Допомагає з розповсюдженням Старобільська громадська організація «Воля», яка передає пресу нацгвардійцям, а ті розвозять її по блокпостах. Тепер «День» з’явився і у Донецькій області на звільнених територіях. Спочатку газети отримує штаб АТО у Краматорську звідки, після уважного прочитання, примірники розбирають різні батальйони на свої блокпости. «Щоденну всеукраїнську газету «День» в АТО зачитують і передають із рук в руки. Гарну справу робите, Ларисо ІВШИНА. Військові у штабі подякували за свіжу пресу, яку отримують на передовій», — написав на своїй фейсбук-сторінці журналіст інтернет-телеканалу УГКЦ Zhyve.tv Валентин ДІГТЯРЕНКО, який знімав сюжет у Краматорську. «День» розпитав Валентина про газетне «меню» військового зі штабу та що найбільше читають на передовій.
«Я був свідком того, як газети завезли в штаб — солдат одразу ж взяв «День» і почав переглядати газету, — розповідає журналіст. — Різноманітні видання привозять у відділ роботи з особовим складом, а звідси вже йде розповсюдження далі. Насправді, розбирають все. Хлопці жаліються, що мало преси їм постачають і шкодують, що малі тиражі у видань. Купка газет, яку я особисто бачив — приблизно по 10 сантиметрів на кожне видання, а цього дуже мало. Цього ж дня приїжджали хлопці з різних батальйонів, щоб брати цю пресу і везти до себе, тож майору ще й довелося ділити ті газети по частинах — кому що дістанеться. Для людини, яка зараз постійно зі смартфоном чи Інтернетом, це дивно, коли саме газети користуються таким попитом. Постійно запитують, чи є свіжий номер, що почитати, гортають. Насамперед читають матеріали про АТО, їх, волонтерів і дуже чутливі до цієї інформації. Вони стежать за новинами «з материка». Деякі газети, які прийшли на фронт, неприємно здивували. Точно пам’ятаю, що були серед видань «Комсомольська правда», «Сегодня»... Урядовий «Голос України» там теж був, але хто ж буде читати на фронті закони в оригінальному вигляді, бюрократичною мовою. Не знаю, чи військові розуміють, чим «Сегодня» відрізняється від «Дня», але якщо вони читатимуть «День» — то це вже добре. У приватній розмові із солдатами я намагався їм це пояснити. А по духу ці люди — справжні патріоти. Але часто військові не хочуть говорити на камеру з багатьох причин. Бояться за своє життя та своїх близьких, хтось не любить публічності. Ми зустріли військового, що написав рапорт, в якому просив вивести його з Криму. Раніше він служив на флоті, а от тепер опинився на суші. Вся його родина залишилися на півострові і фактично відмовилася від нього, крім дружини. У іншого військового всі родичі в Луганську, і його не розуміють ні його мати, ні сестра. Але він твердо стоїть на проукраїнських позиціях... Я приїхав зі зйомок фронту з розумінням того, що за всіма цими глобальними подіями стоять тисячі людських історій, і кожна з них — зі складним життєвим вибором».
