17 липня відзначають цікаве неофіційне свято — Всесвітній день емодзі. Це графічна мова, яка являє собою піктограми та використовується замість слів. Слово «емодзі» походить від японських слів «символ» і «картинка». І вперше емодзі з’явилися саме в Японії. Власне вони є «родичами» смайлів — емотіконів.
Перші емотікони складалися з текстових елементів і символів. У активному користуванні вони вже понад 30 років, але, за деякими даними, смайл ;) був помічений ще у листі Авраама Лінкольна. Він використав його після слів «сміх та аплодисменти».
Такі текстові емотікони поступово трансформувалися в графічні й стали зображувати не лише емоції, а й предмети та дії. Так вони міцно закріпилися в нашому повсякденні. Вони увійшли в соціальні мережі, мистецтво, медіа та навіть літературу. Наприклад, роман «Мобі дік» повністю перевели на мову емотіконів. У Великобританії створили емодзі-політиків для передвиборчої агітації, а Всесвітній фонд захисту тварин за допомогою емодзі розповідає про рідкісні види та збирає пожертви.
Певно, ніхто з користувачів соцмереж вже не уявляє повноцінної комунікації без цих веселих картинок.
За моїми спостереженнями, іноземці частіше й вільніше користуються арсеналом емодзі та смайлів. Там, де я ставлю лише дужку «)», доброзичливі іноземні співбесідники щедро сиплять сердечками та квіточками.
До речі, за статистикою, найчастіше емодзі-серце використовують французи. Австралійці віддають перевагу емодзі з алкоголем, англійці — баклажану. Прості картинки стають новою мовою й подекуди важко у всьому розібратися. Тож 17 липня — привід дізнатися щось новеньке, адже в Мережі є цілі енциклопедії із розшифровки емодзі.
