Генеральний директор «5-го каналу» Іван Адамчук — безсумнівно, один із найдосвідченіших медіаменеджерів країни (чи, як він сам говорить, «найбільш давніх») — інтерв’ю українським медіа дає нечасто. Позиція керівника одного з перших інформаційних мовників проста і зрозуміла: роботу його команди кожен може оцінити особисто, увімкнувши канал і проаналізувавши ефіри. Проте останнім часом дедалі більше в медіа можна почути закидів навіть із вуст відомих особистостей, що «5 канал» за останні роки перетворюється на «рупор Президента». Крім того, останні два тижні в українському сегменті інтернету активно обговорюється чутка про те, що Петро Порошенко (власник «5-го каналу») хоче розширити медіаактиви і придбати кілька телеканалів. З проханням прокоментувати актуальні питання інформаційного блоку, а також детальніше розповісти про нові проекти «5-го каналу», які вже здобули резонанс, «День» звернувся до Івана Адамчука.
— Анонсується, що «5 канал» запускає ток-шоу «Полілог» про переселенців. Розпочався також новий проект «За Чай.com» з Романом Чайкою. В чому особливість ваших прем’єр?
— Глядачі «5 каналу» не могли не помітити, що з 5 вересня ми суттєво змінилися. Я не зовсім це називаю елементом старту нового сезону. Просто зміни, які зараз відбуваються на каналі, були необхідні. Ми по факту повернулися до свого звичного режиму роботи. По суті, це формат, в якому ми працювали завжди, — формат марафону.
— Тобто ви відновили класичне інформаційне мовлення?
— Так, ми забрали з ефіру чимало неформатного продукту, бізнесового. З одного боку, це рішення виявилося для нас непростим, бо ми розуміємо, що повинні заробляти. Але з іншого — відчуваємо, що настав той час, коли треба змінюватися. Змінилося життя українців, змінилася індустрія, власне, змінився й ефір. Найважливіше наразі — правильно та якісно забезпечувати ефір каналу. Ви правильно відзначили — на каналі запустили кілька нових проектів. Зокрема, «За Чай.com». У Романа Чайки було чимало форматів, починаючи від «5-ти копійок». Рома — це людина, якій, мов повітря, бракує ефіру. У нього просто вирує творча енергія. І цей проект, де переважає формат стьобу, — для нього зараз оптимальний. В індустрії мало таких людей, які мають здатність так іронізувати. Можу згадати хіба що Чекалкіна. Уже вийшли шість випусків Чайки, і, чесно кажучи, я задоволений тим, що бачу в ефірі. Передусім — як глядач, тому що я завжди абстрагуюся від посади і дивлюся ефір (не тільки «5 каналу»), намагаючись оцінювати його з погляду глядача, бо якщо дивитися з погляду медійника, телевізійника, то це буде необ’єктивна оцінка. Що ж до проекту «Полілог», то ця передача абсолютно на часі для країни. Передусім це соціальний проект, адже тема переселенців — дуже складна. Я не кажу, що ми повністю заповнимо цю нішу, яка сьогодні мало обговорюється взагалі, не тільки в ефірі. Але спробуємо...
— Чому, на вашу думку, про проблеми переселенців мало говорять у медіа?
— Ця тема, очевидно, не вигідна. Кому невигідна? Це складне запитання, тому що багато людей залишилися без даху над головою, багато людей з однієї ментальності переїхали в іншу ментальність. Переважна більшість, а йдеться про мільйони, з об’єктивних причин не може нормально адаптуватися на нових місцях. І ті, хто покликаний, власне, ними опікуватися, — я не кажу, що не досить чи мало уваги приділяють цій проблемі... Можливо, ми просто трохи «атрофувалися» по відношенню одне до одного і, зокрема, до переселенців. Нарешті створено міністерство, яке має опікуватися цими людьми. Але як воно зможе забезпечити нормальну роботу, організувати життя цих людей — велике питання. Не знаю, чи їм це взагалі вдасться. Наразі переселенці отримують все-таки більше допомоги від пересічних громадян, волонтерів... І наш проект покликаний насамперед висвітлювати цю проблему й намагатися вплинути на неї.
— «5 канал» свого часу був першим інформаційним. Сьогодні конкуренція зростає — активно заявили про себе «112 Україна», «Еспресо ТВ», NewsONE, «24 канал», ZІК. Ця конкуренція серед інформаційних каналів є на користь?
— Я не скажу, що не очікував такої активної появи нових інформаційних каналів. Хоча, якщо відверто, перспектив у країні для створення такої кількості інформаційних мовників ще кілька з гаком років тому навіть не відчувалося. Однак у пік революційних подій почали з’являтися нові канали. З’явився «112 Україна».
— Громадське ТБ...
— Ну, «Громадське» повинне було рано чи пізно з’явитися, але там проблема в іншому — в тому, що воно саме себе пожирає. У форматі саме підтримки Революції Гідності найбільше працювало «Еспресо ТВ». А що ми бачимо зараз? Зізнаюсь чесно — я дивлюся дуже багато каналів, адже маю не тільки суто професійний інтерес. Але... буду говорити як пересічна людина, яка трохи щось знає, зокрема, щодо приналежності цих каналів. Те, що вони ставили, ставлять і ставитимуть на меті — зовсім не інформування людей. Власне, тому мене зараз абсолютно не хвилюють ці канали як потенційні конкуренти. Рейтинги і раніше мене не надто цікавили, і зараз не цікавлять. Важлива довіра аудиторії. Треба розуміти, що злам у суспільстві уже відбувся. Він відбувся в ментальності глядача. Як на мене, це нехарактерно було б раніше. Глядач вимагав інформування, а не оцінки. Зараз це на 100% навпаки. І це доконаний факт. Впливати на це неможливо жодним чином, хай би що там казали експерти ринку. Чи може бути об’єктивним «112 Україна»? Канал, за яким стоїть екс-міністр МВС Захарченко. Дивіться, якщо Порошенко є власником «5 каналу», то про це знає весь світ, ніхто цього не приховує. Хто реальні власники нових інформаційних каналів — питання відкриті. Чи подобається мені «112 Україна»? Скажу чесно — так. Це якісний мовник — і творчо, і технологічно. Чи довіряю я йому як глядач — ні. Там є свої хитрощі, елементи маніпулювання. Я ці речі дуже швидко відчуваю. Тому, коли сьогодні починають захищати канали такого типу — мовляв, на них тиснуть, не дають працювати... Я кажу — треба знати історію. Незаконна діяльність і тиск — то є дві величезні різниці. Нещодавно Юлія Тимошенко мене здивувала, сказавши, що опозиційний канал «Інтер» влада намагається знищити, а от «5-й» — потужний рупор Президента. Мене вражають політики, які добре знають стан справ, але роблять абсолютно відірвані від реальності заяви.
— До речі, як ви сприймаєте такі закиди?
— Скажу так: Президента України Петра Порошенка я за останні два з половиною роки бачив один раз. На відстані 5—6 метрів. Це було 29 вересня 2016 року в «Мистецькому Арсеналі» під час вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру.
— Вам можуть закинути, що для вказівок не обов’язково бачитися з Президентом. Досить, наприклад, Святослава Цеголка...
— Ну, з Цеголком ми бачилися трохи частіше. По-перше, це був мій підлеглий. Я його бачив роки два тому, коли в АП була нарада з приводу проведення Дня Незалежності України. Взагалі, за останні два роки я лише двічі був в Адміністрації Президента. От саме на таких нарадах. На сьогодні спекулювати такими закидами — модно. Насправді, це брудна політика і політтехнологія. Об’єктивно — «5 канал» ніколи не був в опозиції. «5-й» завжди займав абсолютно незалежну позицію, безвідносно до подій, які відбувалися й відбуваються. І за часів Помаранчевої революції та Революції Гідності ми обійшли всіх, перш за все, з точки зору довіри, а відтак і рейтингу. Для порівняння можна взяти частку й внесок інших каналів і дати їм належну оцінку, тоді все буде зрозуміло. Щодо «команди Президента». Ми робимо свою роботу професійно. У редакційну політику, повторюся, ніхто не втручається. І берегти довіру глядачів — головне завдання для нас. Так, буває, мені навіть друзі закидають — ви пропрезидентський канал. Я відповідаю: покажіть, де? Питання треба ставити навпаки — як вам вдається зберегти баланс? Якщо так ставити питання, то його потрібно адресувати власникові каналу. Завжди, у всі часи, ключовою вимогою власника каналу був баланс і дотримання засад редакційної політики.
— Нещодавно АП опинилася в епіцентрі скандалу. Почали ширитися чутки, що Петро Порошенко хоче купити «112 Україна» і ще кілька каналів. У ході скандалу в медіа згадували ваше ім’я. Чи обговорювалося з вами створення медіахолдингу?
— Якби я не знав Порошенка (а я його знаю вже 16 років) — мабуть, по-іншому дивився б на цю проблему. Але я тут, всередині процесу, і досить добре, до того ж, розумію медіаіндустрію та намагання час від часу вкинути чергову «дезу». Тому скажу просто — все це повна маячня. Жодного факту чи доказу цього немає. А головне, як на мене, немає такої необхідності. Колись на ринку політтехнологів можна було на пальцях однієї руки перелічити. Подивіться, скільки їх сьогодні, так званих експертів, які перебігають з каналу на канал: зі «112 Україна» — на NewsONE, і навпаки. Що це за люди? Звідки вони взялися? Як чорти з табакерки, повискакували... Маніпулятивно вкидається різна дурня в маси, а купка політиків вдало цим користується. Цих політиків, від сили, три штуки, які спекулюють на цьому з однієї простої причини — надмірної жаги до влади. Вони рвалися, рвуться і будуть рватися до влади.
— Тобто вам нічого невідомо про плани розширення медіабізнесу власника «5 каналу»?
— Якби в Порошенка дійсно були плани розширити свої позиції на ринку медіа, невже він не розпочав би з того, що найперше підсилив фінансування «5 каналу»? А цього немає. Канал є самодостатнім уже багато років. Так, це важко в сьогоднішніх ринкових умовах, але нам це вдається.
— Ви — один із найдосвідченіших медіаменеджерів, скажіть, як ви взагалі оцінюєте інформаційну політику країни, особливо в умовах «гібридної війни»?
— Я... давній... уже понад 31 рік працюю на телебаченні (посміхається). Є проблеми із забезпеченням мовлення на сході країни. Але якщо хтось думає, що це просто зробити, то він дуже помиляється. Перший передавач, який було встановлено у Волновасі, поставили ми, «5 канал». В яких умовах його там ставили, як його туди завозили — не хочу навіть говорити. Це відомо лише кільком людям. У принципі, інших точок для розміщення передавачів там не існує. Зараз згадують затягування будівництва на Карачуні. Так, є велика проблема з будівництвом телевеж. Навіть у мирний час в будь-якому регіоні поставити таку архітектурну споруду дуже складно. Розуміючи це, питання треба ставити так: що необхідно зробити для того, щоб з «іншої сторони», з Донецька і Луганська, перестали вести мовлення і промивати мізки нашим людям... Відповідь очевидна — зробити так, щоб тамтешні телевежі впали так, як на нашому Карачуні. Щодо інформаційної політики — дуже тривала і надскладна тема. Скажу лише — сьогодні забагато всякого в українських ефірах. Чи правильного?.. Питання до Національної ради з питань телебачення та радіомовлення і конкретно — до керівників та власників телеканалів.
