У Сумах створено перший в області історичний портал history.sumynews.com, що має на меті об’єднати максимум матеріалів про історію Сумщини. Це один із небагатьох на сьогоднішній день подібних електронних проектів у регіонах України. На порталі буде представлено не лише дослідження істориків, архівні документи, які раніше не були доступними для перегляду широкої аудиторії, але й історичні карти, фотоматеріали тощо. Приміром, у розділі «Джерела» тут виставлена кримінальна справа відомого партизанського командира Семена Руднєва, а в розділі «Книги» — цікава розвідка Володимира Бубнова про період німецької окупації Сум. Можна ознайомитися з періодикою, знайденою в архівах Нью-Йорка та Лондона, що розповідає про наших земляків та відображає епізоди історії України, або побачити афіші Роменського драматичного театру, що діяв в окупаційні часи Другої світової. За словами автора і основного виконавця проекту, історика та архівіста Геннадія Іванущенка, створено не «статичний, застиглий» проект. Матеріали для його наповнення можуть надсилати усі небайдужі до історії рідного краю та своєї держави. Адже акцент робиться не на глобальні історичні процеси, а на щоденну історію, що складається з доль окремих українців, на матеріали, яких не знайти у підручниках. Наразі на порталі розміщено близько 200 публікацій. Загальна кількість оцифрованих матеріалів, що знаходяться у розпорядженні автора порталу і невдовзі стануть доступними усім користувачам мережі Інтернет, перевищує 2 терабайти. Про те, як виникла ідея регіонального історичного порталу, ми говоримо з керівником проекту «Сумський історичний портал», членом Вченої ради Центру досліджень визвольного руху Геннадієм ІВАНУЩЕНКОМ.
— Як ви вважаєте, наскільки ефективно в нашій країні нині використовується такий потужний ресурс, як Інтернет, для популяризації невідомих сторінок історії?
— Як на мене, взірцем у такій роботі, без перебільшення,можна назвати проект «Україна Incognita» газети «День». Принаймні мені не доводилося зустрічати в Україні нічого подібного ні за багатством наповнення, ні за різноплановістю, ні за висотою взятої професійної «планки». Особливо ж імпонує те, що в центрі проекту «Україна Incognita» стоїть особистість. Точніше, — Особистості, їхні долі та життя, з котрих і «тчеться» історія. Тут не вважають «дрібницями» історію окремої сільської родини чи історію якоїсь окремої будівлі. І в комплексі вимальовується правдива й детальна картина нашого буття...
Щодо регіональних інтернет-ресурсів, тут, як то кажуть, ще поле неоране для роботи. Є ряд періодичних видань, що на своїх електронних шпальтах публікують матеріали історичного, краєзнавчого характеру. Однак то все одно розрізнені матеріали. Ми ж ставимо перед собою мету, як і «Україна Incognita», зібрати якомога повніший матеріал, публікувати нові, унікальні дослідження, досі нікому не відомі документи — в комплексі.
Структура нашого сайта, подібно до проекту газети «День», відображатиме періодизацію історії України, пов’язуватиме її з місцевими особливостями. Ми прагнемо розширити діапазон сприйняття історичної інформації як у бік науковості, так і в бік подальшої розробки традиційних «академічних» проблем, в бік «відтінення» таких специфічних тем, як «історія повсякденності», історичні образи в мистецтві, генеалогія та геральдика, відомча історія, життєві історії тощо. Скажімо, генеалогічна інформація метричних книг, сповідних відомостей чи ревізьких казок зацікавить вихідців з нашого краю в будь-якому куточку землі. Останні чотири з половиною місяці мені довелося працювати в Лондоні, упорядковуючи архів Української інформаційної служби за проектом Центру досліджень визвольного руху. Там ідея сумських істориків сподобалась місцевій українській громаді. Тепер УІС робитиме власний сайт з подібним наповненням та функціями. На часі — інтегрування його з сумським ресурсом.
— Чи є вже перші відгуки щодо Сумського історичного порталу?
— Не просто відгуки, а розгораються цілі дискусії, й я вважаю це позитивом. Після того як ми презентували портал і про нього повідомили місцеві ЗМІ, обговорення його серед інтернет-аудиторії не припиняється, і воно доволі резонансне. Від повної підтримки — до побоювань, що проект буде заполітизованим чи однобоким, і «уся історія знову буде зосереджена на Голодоморі» та «злочинах клятих комуняків». Хочу зауважити, що наш проект не є застиглим монолітом. Він буде розвиватися, надзвичайно важливим для нас є його інтерактивний аспект. Тут кожен зможе долучитися до обговорення близьких йому тем, висловити свою думку, поділитися своїми спогадами чи розповідями, почутими від очевидців тих чи інших подій. У всякому разі вважаю, що це надзвичайно актуально для українського постколоніального та посттоталітарного суспільства, досі ментально хворого після політичних потрясінь ХХ століття. А також — для відновлення родинних зв’язків та родинної пам’яті.
