Якщо і можна говорити про закриття політичного сезону в країні, яке традиційно пов’язують із початком парламентських канікул, то видалося воно на здивування гучним і бучним. Принаймні, те, що показали телеглядачам вітчизняні канали, було схоже на бурхливий фінал тривалої п’єси з в’ялим сюжетом. Так, такого «екшена» від комуністів навряд чи чекали: дудки, свистки, відгвинчування-відкручування мікрофонів спікера, бої на авансцені та за спікерським кріслом. Причому здавалося, що наміри «начистити» один одному політичні обличчя з приводу вступу України до СОТ — найсерйозніші, проте при ближчому розгляданні: активне розмахування руками більше було схожим на індійське кіно, де шуму та різких рухів багато, а потерпілих нібито й немає. Проте, після парламентського «побоїща» прем’єр в ефірі «1+1» запропонувала лідеру комуністів потеледебатувати на конфліктну тему — з аргументами та контраргументами. Петро Симоненко, хоча й не відразу, але відгукнувся: в середу прес- служба КПУ розповсюдила пропозицію лідера партії керівництву центральних телеканалів країни організувати серію теледискусій із проблем приєднання України до СОТ.
Ніяк не тягне на фінал політичного сезону й з’їзд НСНУ, який відбувся, а відбувався він одночасно зі з’їздом іще однієї «Нашої України», колишньої ПРП. «Обмін люб’язностями» між двома нібито партнерами і навіть соратниками також озвучили у випусках новин телеканали. А ось дивну фразу Ющенка про те, що «жулики скоро покинуть українське телебачення», в ефір видали, але прокоментувати її ніхто не взявся. Й у Віктора Андрійовича поцікавитися, це ж кого конкретно він мав на увазі, не наважилися. Шкода. Мучся тепер у здогадках…
І ще одна подія була не без задоволення подана українськими телеканалами — прес-конференція Леоніда Кравчука, на якій він оголосив про створення громадського форуму «Об’єднаємо Україну», який також може перерости у виборчий блок, «відкритий для всіх». Із промови першого президента на презентації нової структури кожний канал «висмикнув» своє. «1+1» — слова про феодальне мислення нової влади та про первісне — в опозиції. «Інтер» — про несолідність, непрофесіоналізм і безвідповідальність «нових» і про те, що «ця команда — не для цього рівня влади». Проте, миротворча й об’єднувальна ідея — не ноу-хау в політиці. Ось чи тільки викличе вона відповідну довіру в такому виконанні, враховуючи, що Леонід Кравчук, незважаючи на всі його запевнення про «чистоту експерименту», є лідером конкретної парламентської фракції…
А на «5 каналі» на тижні відпрацьовувався скандал за скандалом. Демарш спортсменів- олімпійців, які зібралися повернути отриману винагороду за медалі, тому що вони вважають, що через це Віктора Януковича «тягають по прокуратурах і УБОПах», пояснення міністра у справах молоді і спорту Юрія Павленко, що спортсменів ввели в оману, а премії тепер повинні бути не менше (100 тис. доларів за «золото»), що явно не сподобалося ведучому Роману Скрипіну. До речі, один із кращих ведучих цього телеканалу Скрипін останнім часом виглядає втомленим і роздратованим. Це, може, й зрозуміло, враховуючи очевидні навантаження та перевантаження, але не завжди приємно. І все-таки журналістам, не говорячи вже про телеглядачів, був цікавий його ефір із екс-главою СБУ Ігорем Смешко. І не тільки з приводу підозр у причетності службіста до отруєння Ющенка, але й з багатьох інших «стрьомних» тем. Думається, цей ефір запам’ятався і самому Скрипіну.
Небезінтересним було й «інтерівске» «Післязавтра», в рамках якого обговорювалося, чи втримається уряд Юлії Тимошенко. Михайло Бродський був, як завжди, епатажно відвертий: мовляв, про що говоримо, в нашій країні ніколи не проголосують за Порошенка. А політолог Віктор Небоженко висловив те, що вже розуміє кожен телеглядач: Президенту давно треба перейти від революційної риторики до конкретних буденних дій. І, на думку політолога, у своєму програмному виступі в День Незалежності Президент повинен відповісти на очікування суспільства, відповісти на запитання, що нагромадилися, і пояснити, куди та як він планує вести країну. Причому, не в цілому, а з оголошенням механізмів змін і планами по галузях.
А загалом, у країні і на телеекрані продовжується тривала гра «в злодія та поліцейського». Когось ловлять, як Ігоря Бакая, а тепер і колишнього київського губернатора Анатолія Засуху, чия дружина організувала МВС масштабний антипіар зі зйомками та прозріннями служителів цього ж відомства. Знову ж, прокуратура Донецької області порушила справу за фактом підробки документів про зняття судимостей із Віктора Януковича. Виходить, обманювали нас, громадяни? Тільки куди ця сама прокуратура тоді дивилася? А якщо прокуратура в нас як була, так і є політичним інструментом, то треба з цим щось робити, щоб про непривабливі справи нинішні ми дізналися не через десять років, а в ході справи. Чи генпрокурору потрібне щохвилини нагадувати про функції підзвітного йому відомства?
Зате футбольний матч «Шахтар» — «Динамо», що відбувся в Одесі, який показав «Інтер», порадував і непередбачуваністю, і спортивним напруженням. Хоча й тут без політичного контексту не обійшлося, але все-таки. І стадіон в Одесі давно такого ажіотажу вболівальників не бачив: навіть без 300 автобусів вболівальників із Донецька, які бажали подивитися на це спортивне видовище в курортний сезон, в Одесі їх було більш ніж достатньо.
Єдиним місцем у країні, де повністю відійшли від політики в утихомирюючий світ етнокультури, стали Карпати. Там, у Шишорах, пройшов вже традиційний міжнародний фестиваль, на якому п’ять тисяч учасників ділилися з гостями та аборигенами своєю творчістю і одночасно вивчали місцеві творчі ремесла та традиції. Культура народу вічна, як гори. На заздрість політикам.
