В Україні є така особливість ринку преси: недостатньо профільних журналів (для собаківників, нумізматів тощо), але існує перевиробництво суспільно-політичних видань, які майже ніхто не читає. А, наприклад, у Нью-Йорку три-чотири газети, у Вашингтоні — дві, а невелике містечко (десь 30 тисяч жителiв) може утримувати лише одну (такі газети належать великим медіакорпораціям). Їхня кількість залежить від реклами — особистої і комерційної. Загляньмо у «Нью- Йорк таймс» і побачимо, що велику площу в ній віддано всюдисущій рекламі — із майже ста сторінок 20 займає саме вона.
Випадки, коли газета існує у вигляді відкритого акціонерного товариства, зустрічаються дуже рідко. Це нежиттєздатний проект, якщо нема прибутку. Звичайно, є винятки, що обумовлюються престижністю або політичними цілями, як у випадку з «Вашингтон таймс».
В Україні теж відбуватиметься процес перетворення видавництва газет на медіа-бізнес. Це стане можливим, коли на ринку виживе лише декілька популярних видань. Безумовно, відбудеться скорочення кількості газет, як це було свого часу в західних країнах. Коли газети почнуть вмирати десятками, це буде ознакою, що економіка оздоровлюється. Нинi суспільно-політична газета може вижити або за допомогою спонсора, або працюючи за дуже серйозним бізнес-планом, що буде враховувати ринок реклам. Навіть велика кількість передплатників становища не врятує. Тандем розважального видання, що фінансово підживлює серйозне суспільно-політичне видання, на Заході теж є винятком.
І, зрозуміло, що це корелюється із стабілізацією економіки взагалі. Поляки, чехи почали це робити 10— 12 років тому. До того ж, в Україні інша структура політичного впливу. Коли буде економіка західного типу, тоді буде і преса західного типу.
P.S. «День» буде і надалі висвітлювати проблему медіа-бізнесу в Україні, і пропонує всім учасникам медіа-процесу — від керівників ЗМІ до читачів — взяти участь в її обговоренні на наших сторінках.
