Коли Джиммі Вейлс заснував «Вікіпедію» 2001 року, багато хто поспішав запевнити його, що це — провальна ідея. Мовляв, «енциклопедія, до якої будь-хто з доступом до Інтернету може дописувати — і ЦЕ буде правити за зібрання знань, які людство накопичувало тисячоліттями? Безглуздя!». Критики були невблаганні. Утім Джиммі Вейлса це не зупинило, і цього року «Вікіпедія» відзначила своє десятиріччя з дуже переконливими показниками: 19,7 мільйона сторінок 282-ма мовами. Україномовна частина «Вікіпедії» за обсягами посідає 14-ту позицію і містить 300 тисяч статей. Джимбо, як сам себе називає засновник «Вікіпедії», в ексклюзивному інтерв’ю «Дню» розповів, що з погляду можливості доступу до Інтернету вважає Україну найуспішнішою серед пострадянських країн.
— Створивши «Вікіпедію», ви зробили доступною інформацію, яку раніше люди добували роками. Це економить час і зусилля. Проте, чи не думали ви над тим, що «Вікіпедія» знецінює поняття знання — того, що було однією з найвищих цінностей із часів європейського гуманізму? Маючи знання в мережі, не потрібно тримати їх в голові, не потрібно докладати зусиль, щоб їх отримати, можна не об’єднуватися в когорти, якими завжди були університети... Якою сьогодні є цінність знання, ерудиції, освіченості?
— Знання сьогодні цінніші, ніж будь-коли раніше за всю історію людства. Робота вимагає від людей більше, ніж будь-коли досі, вона потребує творчих підходів. Продуктивність зростає, і технології розвиваються швидкими темпами, тому кожному потрібно сфокусуватися на чомусь своєму і досконало це вивчити.
— «Вікіпедія» та інші соціальні мережі стали важливим методом боротьби за права та свободи в країнах із недемократичним режимом. Чи є якась залежність між кількістю дописувачів до «Вікіпедії» та тим, чи походять автори з країни, де відбуваються заворушення?
— Я вважаю, що це важливо, щоб люди в країнах з недемократичними режимами могли дописувати і дописували до «Вікіпедії». Ба більше, важливо, щоб вони використовували «Вікіпедію», щоб дізнатися про права людини, про політику, про економіку, про роботу інституцій, про мирні методи змін. Світ можливо змінити, головне знати, як.
— А все ж. Чи простежуєте ви залежність: кількість авторів «Вікіпедії» у країнах з протестними настроями зростає? Що пишуть люди під час революцій?
— «Вікіпедія» не місце для обстоювання чиїхсь інтересів, для цього є блоги. Тому до «Вікіпедії» люди намагаються писати про факти, докладаючи максимальних зусиль, щоб урешті інформація була об’єктивною, щоб усі сторони були представлені, ураховуючи уряд, опозицію, іноземні медіа і т. д.
— Яку роль може відіграти «Вікіпедія» в процесах демократизації в країнах, що розвиваються? Які методи для цього можна використати?
— «Вікіпедія» — не інструмент прямої демократизації. Головне те, що вона дає людям розуміння, що може бути інакше. Щойно вони дізнаються, як здійснювати зміни, коли краще це робити, де і навіщо, вони можуть використовувати всі ці чудові інтернет-інструменти, щоб, власне, робити те, що потрібно.
— До речі, після олімпіади в Пекіні ви сказали, що в Китаї вже немає комуністичного режиму. Після цього, щоправда, була історія із Лю Сяобо, неодноразові спробі обмежити доступ до Інтернету на території Китаю... Ви досі не змінили своєї думки?
— Китай — більше не комуністична країна, але це і не вільна й демократична держава. Це країна, яку очолює групка людей, що є меншістю, і вони керують усім у власних інтересах, не в інтересах людей. Це зміниться. Я не знаю, коли це станеться, але китайська весна — буде. У Китаї буде справжня демократія та свобода слова. Я думаю, що такі зміни можуть відбутися мирним шляхом, та це залежить від мудрості старого режиму, представники якого усвідомлять, що не мали рації і що їм вже час відійти від справ.
— З погляду можливості доступу до інтернет-ресурсів, як ви вважаєте, пострадянські країни (Україна, Росія, Молдова, можливо, навіть Білорусь) роблять успіхи? Де на пострадянському просторі найбільш вільна інтернет-спільнота?
— Я думаю, що Україна — найкращий приклад, а найгірший — Білорусь. Усі пострадянські країни досі борються за свободу самовираження, свободу преси, чесний суд і намагаються протидіяти корупції. Попереду ще довгий шлях, та я сподіваюся на позитивні зміни. Утім для цього, безперечно, потрібен час.
— Українська версія «Вікіпедії» вийшла на 14-те місце за кількістю статей. Цікаво, від чого насамперед залежить успіх країни у «Вікіпедії»: від бажання авторів більше розповісти про свою країну чи від зацікавленості світу в ній?
— Ні те, ні друге. Думаю, успіх країни у «Вікіпедії» залежить від бажання автора розповідати своїй країні про світ.
— Багато хто називає «Вікіпедію» ненадійним джерелом інформації. Що скажете?
— Ми пишаємося своєю роботою, і ми перші, хто вказує на те, що «Вікіпедія» має помилки. Усі енциклопедичні роботи мають помилки. Найкраще на сьогоднішній день дослідження показує, що якість матеріалів «Вікіпедії» набагато вища, ніж у традиційних енциклопедіях, тому питання надійності насправді вже застаріло.
— На конференції «Вікіманія» ви сказали, що «Вікіпедія» втрачає свою актуальність. На якій підставі ви зробили такі висновки, чому так відбувається?
— Це нісенітниця, я такого не говорив! Навпаки, сьогодні «Вікіпедія» б’є нові рекорди популярності. Найновіші дані — це 420 мільйонів користувачів «Вікіпедії» щомісяця.
— Чому, на вашу думку, користувачі створюють дедалі менше сторінок у «Вікіпедії» порівняно з минулими роками?
— Якщо говорити про англомовні сторінки, то створення нових уповільнилося тому, що сьогодні є вже 3,5 мільйона статей. І завдання зовсім не в тому, щоб мати якнайбільше сторінок, а в тому, щоб створити якісну енциклопедію.
— Ми живемо в цікавий час, коли найбільш передові технології стають пережитками за кілька років. Якими ви бачите ЗМІ в майбутньому?
— Казати, що новітні технології швидко застарівають, — невірно. Утім зміни, справді, відбуваються. І як завжди щастить найшвидшому.
— Чи має рацію пан Руперт Мердок, пропонуючи планшетні газети? Чи його ідея — це теж учорашній день?
— У Мердока не було нових ідей ще з 1980-х років. Він нічого не знає про Інтернет, і його проекти приречені на загибель, якщо він не відійде від справ і не дозволить керувати своєю імперією комусь іншому.
— Як гадаєте, інформація в Інтернеті має бути безплатною чи, все ж таки, платною?
— Уважаю, що багато інформації може бути безплатною, але я не фанатичний у цьому переконанні. Абсолютно нормально, коли доступ до певної інформації можна отримати тільки за гроші. Усе залежить від обставин, типу інформації і т. д.
— 2009 року ви звернулися до користувачів «Вікіпедії» з проханням про фінансову підтримку проекту. Чи відгукнулися тоді користувачі? Яка зараз фінансова ситуація у «Вікіпедії»?
— «Вікіпедія» — це благодійність, мета якої полягає в тому, щоб кожна людина в світі мала безплатну енциклопедію. Щороку ми просимо про пожертви, і саме за їх рахунок «Вікіпедія» існує.
ДОВІДКА «Дня»
Джиммі ВЕЙЛС, засновник безплатної онлайн-енциклопедії «Вікіпедія», а також голова корпорації «Вікія», інтернет-платформи для обміну інформацією між її користувачами. У своєму профайлі в соціальній мережі Фейсбук Вейлс пише про себе так: «Ну знаєте, «Вікіпедія» і хлопець із «Вікії».
Про засновника «Вікіпедії» сама «Вікіпедія» повідомляє, що він народився в місті Хантсвіл, штат Алабама, США. Після того як отримав диплом фінансиста, Вейлс працював протягом шести років на ринку цінних паперів у Чикаго. Заробивши достатньо грошей, щоб заснувати власну інтернет-компанію, він залишив роботу. Так у березні 2000 року з’являється безплатна он-лайн-енциклопедія «Нупедія», до якої могли дописувати статті самі ж експерти. За рік, розчарувавшись повільним розвитком сайту, Вейлз разом із редактором «Нупедії» Ларі Сенгером, використовуючи спеціальне програмне забезпечення, створюють «Вікіпедію» — енциклопедію, до якої може дописувати будь-хто. І досі точаться дискусії про те, кому все ж таки належала ідея такої онлайн-енциклопедії. Тим не менше, 2006 року журнал «Таймс» зарахував Вейлса до найвпливовіших людей світу.
