Я не можу підібрати слів, які б у повній мірі передали мої емоції від творінь Антоніо Гауді. Коли я вперше побачила фотографії його будівель, мені здалося, що я бачу якесь химерне природне утворення, а не результат людської фантазії й праці. Споруди без гострих кутів і зваженої симетрії розірвали всі мої уявлення про архітектуру.
Дуже довго я не могла усвідомити, яким чином Антоніо Гауді досяг такого ефекту природності й нерукотворності... Аж поки не захопилася сукулентами. Ці рослини викликають у мене не менший захват, ніж «Саграда Фамілія». Мене часто запитують, що ж такого гарного я знайшла у непримітних ехеверіях і стапеліях — вони ж бо зовсім не яскраві, не квітучі і загалом «не видатної зовнішності». Я довго не знала, що ж відповісти, й почала аналізувати свої враження. Й от у чому справа: у сукулентів при уявній симетрії й багаторазовому повторі однієї базової форми немає симетрії систематичної й ідеально вивіреної. Тобто природа дозволила собі невеличкі огріхи і створила форму, яка навіки лишається за півкроку до довершеності. Саме у цьому чарівність сукулентів і архітектури Гауді. Варто лише придивитися!
