Парламентським виборам 2012 року чимало інституцій та експертів уже дали свою оцінку. Їхні результати виявилися досить показовими, хоч і не завжди непередбачуваними (детальний аналіз виборчої кампанії, процесу голосування читайте в попередніх випусках «Дня»). Утім, очевидно, що до певної міри перебіг парламентських виборів є закономірним результатом того стану, в якому перебуває суспільство, його еволюції чи деградації, що, у свою чергу, спричинені великою мірою тим інформаційним простором, в який занурене це суспільство. Тому «День» звернувся до експертів з проханням проаналізувати роботу журналістів під час виборчої кампанії 2012 року.
За словами Вікторії СЮМАР — виконавчого директора Інституту масової інформації, в день виборів та під час підрахунку голосів журналісти відіграли важливу роль у захисті результатів. «Вдалося частково запобігти фальсифікаціям, зокрема, завдяки тому, що телеканали під прицілом камер стежили за тим, як проходив підрахунок голосів. І це серйозний момент — такого раніше особливо не спостерігалося. Масових фальсифікацій вдалося уникнути саме завдяки цьому фільмуванню і роботі журналістів», — переконана експерт. Утім, на її думку, до самої виборчої кампанії залишається багато запитань, адже вона «показала, наскільки залежні від власників і влади українські журналісти».
— Дуже часто у ЗМІ ми бачили відвертий піар, а не висвітлення виборчої кампанії. Не було дискурсу, не було третьої позиції, а лише позитив, який найперше хотіли донести різні політичні сили. Ми провели моніторинг, як відбувалося висвітлення виборчої кампанії загальнонаціональними телеканалами протягом жовтня. І якщо, наприклад, «Інтер», зважаючи на наші результати, намагався забезпечити баланс, то Перший Національний залишається критично низькоякісним, причому це той телеканал, який утримується за гроші платників податків. Хоча деякі друковані медіа та інтернет-ресурси працювали досить кваліфіковано, — зазначила Вікторія Сюмар.
Мабуть, найгучнішим у сенсі тиску власників на редакційний колектив став конфлікт в інформаційному агентстві УНІАН. Нагадаємо, 26 жовтня п’ятеро редакторів сайта заявили про цензуру з боку генерального директора Вадима Осадчого. «Сьогодні генеральний директор УНІАН Вадим Осадчий довів до відома редакторів сайта УНІАН Любові Жаловаги і Валентини Романенко, що на підставі службової записки керівника інтернет-проектів УНІАН Миколи Кондратенка кожну з них оштрафовано на 200 гривень за оприлюнення на сайті новини під заголовком «На Банковій — пікет: Януковичу принесли черевик з ялинкою», — йшлося в заяві, яку оприлюднила «Телекритика». А 30 жовтня, повідомляє «Українська правда», колектив сайта оприлюднив нові факти цензури, до якої вдавалося керівництво ресурсу впродовж тривалого періоду. Про це йдеться у відкритому листі шістьох редакторів сайта агентства до гендиректора УНІАН Вадима Осадчого. За їхніми словами, керівництво наклало «табу» не лише на погані новини про Президента Віктора Януковича, а й лідера комуністів (!) Петра Симоненка, і наказало посилено висвітлювати виборчу кампанію Олександра Третьякова. За словами редакторів, було заборонено висвітлювати протест журналістів під час Всесвітнього газетного конгресу. Загалом ситуація в агентстві була непростою ще із травня цього року: внаслідок конфлікту пішов із посади гендиректора УНІАН Олександр Харченко.
В Інституті масової інформації та Інституті розвитку регіональної преси у день голосування та під час підрахунку голосів діяла гаряча лінія, за допомогою якої журналісти могли отримати консультацію кваліфікованого юриста. За цей час, зокрема, до ІРРП звернулося 49 медійників. «Судячи з питань, з якими зверталися до нас журналісти, можу сказати, що вони справді спостерігали за тим, як проходить голосування та підрахунок голосів, і чи немає порушень», — сказала у коментарі «Дню» адвокат, медіа-юрист, співробітник Інституту розвитку регіональної преси Людмила ПАНКРАТОВА. За її словами, серед основних перешкод, з якими стикалися працівники ЗМІ, — недопуск їх на виборчі дільниці чи засідання комісій.
— Були випадки, коли журналістів не допускали спостерігати за роботою окружних виборчих комісій, мотивуючи це тим, що, відповідно до закону, журналіст має право бути присутнім на засіданні, а ОВК у цей час нібито не проводить засідань. Ми рекомендували медійникам звертати увагу членів комісій на те, що закон визначає основною формою роботи ОВК проведення засідань, тобто якщо вони в цей час не засідають, то що взагалі роблять? Також до нас зверталися за консультаціями громадяни, які не знайшли себе у списках, — загалом 32 особи, — розповіла в коментарі «Дню» Людмила Панкратова.
Подібні порушення стосовно працівників ЗМІ зафіксував й Інститут масової інформації. Найчастіше журналістів не впускали на дільниці, де відбувалося голосування чи підрахунок голосів, або виганяли звідти; також були зафіксовані випадки заборони журналістам знімати роботу комісій на камери, зазначається на сайті організації. Загалом лише 28 жовтня ІМІ зафіксував 16 фактів перешкоджання роботі журналістів, а також напад на журналіста й випадок непрямого тиску. «Новинкою» цьогорічних перешкоджань роботі журналістів на виборах стали «тролінгові атаки» на мобільні телефони. Зокрема, робочий мобільний кримського журналіста «Радіо Свобода» Володимира Притули було заблоковано, бо кожні 10 секунд на нього надходили дзвінки з анонімних номерів і, коли він відповідав на них, лунала пісня російською мовою про вибори. Така ж ситуація склалася зі стаціонарним телефоном ІРРП, який було заблоковано від ранку 28 жовтня, і він не працював станом на 30 жовтня.
Утім, якщо «у полі», за словами експертів, журналісти виконали свою роботу, то до аналітики, скажімо, суспільно-політичних програм, які підготували загальнонаціональні канали в ніч виборів, та загалом до інформаційного супроводу виборчої кампанії є запитання. Перше з них — чи несуть відповідальність журналісти за те, що у країні, яка чи не найбільше постраждала в радянський період, за Комуністичну партію проголосувало понад 13% виборців? Уже не йдеться про те, що жоден загальнонаціональний канал не відмовив цій політичній силі в розміщенні реклами, хоч вона в багатьох моментах була антидержавною. Комуністи були гостями на більшості помітних суспільно-політичних шоу країни. І це — лише фасад процесу.
Чимало критики лунало на адресу суспільно-політичних програм, які запустили загальнонаціональні канали у ніч виборів. Попри всю складність виборчої кампанії й, зокрема, процесу голосування та підрахунку голосів — адже чимало експертів, у тому числі й міжнародних, порівняло її з виборами 2002 року, — в ток-шоу все вийшло наче пригладженим.
«На всіх каналах — гранд-бенефіс політиків. Тільки-но вони були на одному каналі, як-от вони — ті самі — вигулькують на іншому. Сьогодні — їхній день, точніше, їхня ніч, усім решті робити тут нічого. Політики виголошують декларації, будують прогнози (то байдуже, що видають бажане за дійсне)... Наші, пересічних українців, перспективи — річ нікому не потрібна. Зовсім недоречно (а може, якраз доречно?) пригадуються часи Леоніда Кучми, коли з подачі влади українцям утовкмачували й утовкмачували: ви тут — глядачі, політика — це не більш як мильна опера, тож не переймайтеся, а цікавтеся, як вам і личить, речами приземленими. А запитання, болісні запитання, залишаються без відповідей. Чим можна пояснити таку низьку участь виборців? Як пояснити феномен КПУ та «Свободи»? Радикалізація суспільства — це випадковість чи стала тенденція? До чого вона може призвести?» — написав у своєму матеріалі «Вибори-2012. Ніч розчарувань» Борис Бахтєєв («Телекритика» від 31 жовтня).
— Я не поділяю точки зору, що все на телеканалах було зманіпульовано і зрежисовано, — сказав у коментарі «Дню» політолог Володимир ФЕСЕНКО. — Впливи були, іноді вони були відчутними, але все ж таки треба розуміти, що у нас навіть на провладних каналах спостерігався певний плюралізм.
Очевидно, проблема не лише у впливах, а й у бажанні чи небажанні окремих журналістів порушувати й висвітлювати складні теми і ставити собі непрості запитання. Як пише той же Борис Бахтєєв, перейматися — це «не модно, це не тренд сезону, не мейнстрим».
