«Жахливі терористичні акти» — так були кваліфіковані Радою Безпеки ООН терористичні атаки смертників на території США 11 вересня 2001 року, які не мають аналога в історії людства. Того дня 19 терористів, розбившись на групи, майже одночасно захопили чотири пасажирських авіалайнери, що прямували до штату Каліфорнія з Бостона, Вашингтона і Ньюарка. У розпорядженні бандитів були канцелярські ножі, балончики зі сльозогінним газом і перцевою витяжкою, а також... близько 35 тисяч літрів авіаційного палива в баках кожного з Боїнгів 767 і 757. Узяти повний контроль над трьома літаками терористам вдалося швидко, а в четвертому у них виникли проблеми. Екіпаж і пасажири чинили відчайдушний опір. Це і стало, ймовірно, причиною падіння цього лайнера на території штату Пенсильванія. З трьох Боїнгів, що залишилися, два атакували Всесвітній торговий центр (ВТЦ) у Нью-Йорку, а третій — будівлю Пентагону у Вашингтоні. Четвертий літак, що впав, найімовірніше, призначався для Капітолія. Аби зрозуміти причини особливо великих людських жертв у Великому яблуці —дещо про ВТЦ. Це комплекс, який складається з семи сучасних будівель з домінантою двох веж-хмарочосів, які в народі називали близнюками. З’явилися на світ вони 1973 року. Мали по 110 поверхів і висоту 417 і 415 метрів. На той момент це були найвищі споруди на планеті. У вежах працювало близько 50 тисяч службовців, 450 компаній з 30 країн світу. Щодня їх відвідувало близько 100 тисяч чоловік. Під спорудою функціонував підземний вокзал, багато магазинів, супермаркет і банк. У ВТЦ було 22 ресторани і бари, які щодня обслуговували близько 30 тисяч осіб. На даху одного з близнюків були два оглядові майданчики для туристів. Вид звідси — напрочуд гарний, радіус огляду — 110 км. Від ранку і до вечора там постійно споглядали і фотографували панорами тисячі людей. Вхід на дах коштував 13 доларів.
Першою постраждала північна вежа на рівні 94—98 поверхів о 8.46 за місцевим часом, друга — о 9.03 на рівні 78—85 поверхів. Навіть таке потужне торпедування близнюків літаками, за оцінками фахівців, не повинно було їх зруйнувати. Але фатальну роль зіграла велика кількість авіаційного палива. Виникла пожежа. Саме вона і розплавила несучі сталеві конструкції будівель. Південна вежа обвалилася через 56 хвилин, північна — через 102 хвилини. 1960 людей на верхніх поверхах близнюків над пробоїнами, опинилися в пастці і від самого початку були приречені. Понад 200 з них стрибнули з вікон вниз, вибравши таку смерть замість смерті від вогню. Дуже багато тих, хто знаходився нижче від зони руйнування, теж не встигли залишити будівлю. В результаті, у Нью-Йорку від пожежі та руйнування будівель ВТЦ, всередині і на землі загинуло 2606 людей, у тому числі рятувальників: 341 пожежник, 60 поліцейських, двоє парамедиків і восьмеро співробітників швидкої допомоги. Близько шести тисяч осіб було травмовано. У будівлі Пентагону загинуло 125 чоловік. Загальна кількість жертв чотирьох атак терористів, включаючи екіпажі літаків і пасажирів — 2977 чоловік, плюс 25 зниклих безвісти, не враховуючи 19 життів терористів. Загиблі — громадяни США і 91 країни світу, у тому числі 96 осіб колишнього Союзу. Окрім людських жертв, теракт завдав Америці і величезних матеріальних збитків, які обчислюються десятками мільярдів доларів. Теракт негативним чином вплинув не лише на економіку Америки, але й на ринки світу. Створена Конгресом США спеціальна «Комісія 9/11» у липні 2004 року офіційно заявила, що терористичні атаки організувала і здійснила терористична організація «Аль-Каїда» на чолі з Усамом Бен Ладеном.
Коротко про людей, генія і злодіїв, творця і руйнівників, чиї діяння переплелися в цій масштабній драмі. Автор проекту Всесвітнього торгового центру — видатний американський архітектор Мінору Ямасакі. Народився 1912 року в Сієтлі (США) в сім’ї японського емігранта. Закінчив два американські університети за фахом архітектура. У своїй роботі поєднував стилістику інтернаціонального стилю з рисами неокласики. За свої проекти мав багато престижних нагород. Помер 1986 року.
Халід Шейх Мохаммед народився в Кувейті 1965 року. Закінчив університет штату Північна Кароліна (США) за фахом машинобудування. Пізніше виїхав до Пакистану. Був главою військової ради «Аль-Каїди». Це саме він придумав, розробив і здійснив «Теракт століття». Як він сам висловився: «Я відповідальний за операцію 9/11 від «А» до «Я». 27 квітня 2003 року його було заарештовано в Пакистані і відправлено до відомої в’язниці Гуантанамо на американській військовій базі на Кубі.
Терористи. 15 чоловік були родом з Саудівської Аравії, двоє — з Об’єднаних Арабських Еміратів, один з Єгипту і один з Лівану. Четверо з них закінчили літню школу у Флориді.
Реакція переважної кількості країн світу на теракт була єдиною. Уряди і преса одноголосно засудили його і висловили США свої співчуття. На цьому фоні великий шок серед світової громадськості викликали телекадри тріумфування і радості з цього приводу на вулицях Палестини.
Після цієї трагедії почалася нова епоха. Люди зрозуміли і усвідомили, що повномасштабні і криваві війни можуть відбуватися не лише між державами, але й між державами та міжнародними терористичними угрупованнями, які не мають державного статусу і відповідальності. На боротьбу з тероризмом уряди багатьох країн почали витрачати астрономічні суми грошей, часто максимально обмежуючи мізерні соціальні програми.
Дещо про містику і передчуття. Так сталося, що вперше я потрапив до Нью-Йорка восени 2000 року, рівно за рік до теракту. І перше, що вразило мене з архітектурних форм як фотохудожника, був Всесвітній торговий центр. І це незважаючи на величезну кількість інших унікальних і красивих архітектурних шедеврів. Це — відомі світові з багатьох кінофільмів і репродукцій хмарочоси Емпайр стейт білдинг, Крайслера, Лінкольн-центр, будівля ООН, «Праска», Собор святого Патрика та багато інших. Я захопився близнюками ґрунтовно і сильно. Мене постійно переслідувало якесь дивне і тривожне відчуття, що бачу близнюків востаннє. І тому я організував справжнє і багатоденне фотополювання на ці хмарочоси. Я фотографував їх «анфас», з багатьох мостів, з берегів річок Східної та Гудзон і навіть з океанського судна. А з даху хмарочоса я зберіг прекрасні панорами Нью-Йорка. І все це я робив рано-вранці, вдень і пізно ввечері — залежно від освітлення і примх природи. Я сподіваюся, що ці, тепер вже ексклюзивні фото найближчим часом я покажу всім охочим на своїй персональній фотовиставці.
