Днями мені зателефонував читач «Дня», заклопотаний виборчими процесами та їхніми наслідками для України. Зокрема, йшлося про «балаганну» кількість кандидатів у президенти. Якщо так піде й далі, то скоро претендентів будуть сотні, вони створять колосальний інформаційний галас, що зводить до мінімуму можливість зробити правильний вибір. Загалом, знову все та ж проблема виборчих фільтрів. Читач запропонував зобов’язати претендентів володіти двома іноземними мовами.
Навіщо? Досить, щоб ця публіка написала диктант з української мови. Гадаю, що понад 80% відразу відсіється. А пропозиція обов’язкової юридичної та економічної освіти навряд чи щось дасть, оскільки ні перша, ні друга не гарантує абсолютно нічого, навіть за хорошої якості такої. 2,5 мільйона гривень внеску особи, що бажає реєструватися на виборах президента, фільтром бути не можуть. Це приблизно 100 тисяч доларів, сума — посильна для середньої руки бізнесмена й абсолютно смішна для олігархів. Свого часу потрібно було зібрати, здається, два мільйони підписів. Може, є сенс до цього повернуться? Така норма вимагає наявності реальних низових структур на місцях, а якщо почнуть підписи купувати, то за наявності політичної волі можна посадити або зняти з виборів.
Наші вибори перетворюються на якусь чортівню, що загрожує країні загибеллю. На каналі ICTV у «Свободі слова» колишній військовий розвідник, а потім шеф СБУ, а нині відповідальний громадський діяч генерал Ігор Смешко, посилаючись на Леоніда Кравчука, сказав, що ці вибори можуть бути в Україні останніми. Ваш покірний слуга, як і його колеги, неодноразово про це писав і казав. Вибори під час війни є смертельно небезпечними для Української держави. Смешко чомусь щиро здивувався, що тих, хто закликає до миру «за будь-яку ціну», не притягують до відповідальності. А хто ж їх притягне? Смешко сам відповів на своє запитання, заявивши: «Рівень корупції в Україні є настільки високим, що влада практично не може боротися проти п’ятої колони».
Запам’яталося ще одне одкровення генерала: «У нас опозиція і влада дуже близькі у своїй кланово-олігархічній структурі. Відсутні ідеологічні партії». Справедливо. Здається, у нас і владу і опозицію утримують і контролюють олігархи. Ось останнім часом Ляшко та його «супернародну» від землі та корів партію все більше звинувачують у тому, що вона перебуває під контролем Ріната Ахметова.
У нас не політика, а провінційний цирк. Он Тимошенко Юлія заявила, що підвищить середню зарплатню в країні до однієї тисячі доларів США. Це десь 28 тисяч гривень (зараз, за словами Гройсмана, трохи більше 10 тисяч гривень). Питання: де вона гроші візьме? Путін дасть? Януковичу він уже давав. Щоправда, залишається надія на ще одного народного захисника — пана Капліна, який постійно прагне переплюнути Юлію («дорогу нашу») в популізмі. Тимошенко обіцяє понизити ціну на газ у два рази, а Каплін підвищує ставки: у 4 рази! Ось вам! Тепер, з огляду на все, Каплін підвищить середню зарплатню чи то до двох тисяч американських грошей, чи то, якщо не буде дріб’язковим, до трьох тисяч. А чим Каплін гірший за інших чудотворців і чарівників з «блакитного гвинтокрила»? Чим він гірший за штукаря Зеленського та «матір Терезу» нашу Тимошенко?
На «Прямому» журналіст Денис Казанський розповів, що в Маріуполі Ляшко отримав звання «Почесного іллічівця» («Завод імені Ілліча», який раніше очолював пан Бойко (вже покійний), а нині начебто належить до «імперії» Ахметова). Це про багато що свідчить, оскільки чужі там не ходять. Сам Ляшко у відповідь на всі звинувачення загадково відмовчується. Чому ж це, з його красномовністю? А як уміє Валерійович пристрасно проклинати олігархів, обіцяти їм «страти єгипетські», нещодавно навіть смертної кари зажадав для корупціонерів. І ще раз підтвердив, що наша політика — цирк, «боротьба двох нанайців». Був такий атракціон у народів Півночі, коли два мисливці в кухлянках (національне вбрання) відчайдушно б’ють один одного, потім скидають кухлянки, і виявляється, що обидва вони керувалися рукою одного ляльковода.
Якби все було серйозно, то хіба виліз би Ляшко зі стратою для діячів корупції, чудово розуміючи, що і сам не святий, а значить — ризикує? Не виліз би, оскільки геть не дурень.
Укотре явив себе народові претендент Тарута. Закликав до єдності Україну, яку, на його думку, почав розривати Ющенко, а Янукович уже продовжив. А за Кучми, далебі, процвітала повна єдність і солідарність — від Львова до Луганська і від Чернігова до Севастополя? Екзотичні міркування Тарути далекі від істини. До речі, це йому належить ідея запровадити в Україні три державні мови: російську, українську й англійську. Треба б ще і «донбасівську». Ющенко винен у тому, що вчасно не роздавив донбасівську «Вандею», хоча можливості були, сміливості та рішучості не вистачило. Пішов шляхом «договорняка» з тими, з ким це однозначно протипоказано.
Тарута «в ім’я єдності» закликав зняти питання мови, культури, історії. Тобто, за Тарутою, потрібно вилучити все, що робить Україну Україною. Типова пропозиція для людини, дуже далекої від розуміння феномену української нації та держави, в основі мислення якої русифікований та зрадянщенений банальний технократизм.
Об’єднувати країну без української мови, культури, історії й ідентичності означає об’єднувати на порожньому місці, будувати державну будівлю на піску. Так робив Кучма, він на 10 років забезпечив собі стабільне президентське існування, за яке Україна розплатилася трагедією 2014 року... Проблем безліч. Погроз ще більше, а тут ще «двоголовий» дракон» тимошенківщини та зеленщини (таке собі друге видання «Білого братства»). На їхньому тлі навіть Порошенко постає мудрим і відповідальним державним діячем, який за п’ять років війни Україну не здав Кремлю. І це факт. А щодо Тимошенко — охоплюють сумніви. Біда в тому, що переконань і принципів уже просто немає, «tabula rasa» — чиста дошка, що на ній напишуть, те й понесе. Для неї влада є цінністю сама собою, влада в ім’я влади. Відомий політтехнолог Сергій Гайдай в інтерв’ю київському часописові заявив, що: «Тимошенко сформувала собі репутацію людини, яка здає Україну Путіну». Сама собі сформувала. А екс-нардеп Ярослав Кендзьор і екс-президент Віктор Ющенко стверджували на 5-му каналі, що під час перебування в Ізраїлі Тимошенко умовляла Єрусалимського патріарха вплинути на Уселенського патріарха Варфоломія, щоб той не квапився з наданням автокефалії Українській церкві.
Деякі прихильники Зеленського збираються голосувати за нього «по приколу», тобто хочуть пожартувати, показати дулю Україні. Нехай подивляться, чим закінчилися жарти на Донбасі і над ким там, зрештою, посміялися. Наступний удар грабель по безглуздому лобу може й половину черепа знести. Серед тих 1,5 мільйона людей, які були змушені тікати з Донбасу, теж, напевно, були, жартівники.
На «Прямому» з цікавими міркуваннями виступив екс-депутат Російської держдуми Ілля Пономарьов. За його словами, західні радники в 90-ті роки минулого століття багато нарадили такого, що у РФ різко впав життєвий рівень, що і стало однією з причин краху демократичного режиму. А в перші роки Путіна економіка почала зростати, і народ пов’язував це із тим, що західних радників вигнали.
Так, є така проблема. Інколи радники працюють не на користь своїм підопічним, а на шкоду їм, керуючись іншими інтересами, що не співпадають з офіційно декларованими. Часто радники настільки погано знають країну, з якою працюють, що їхні рекомендації за визначенням не можуть мати позитивного наслідку. Особливо погано, коли ці поради аборигени сприймають як «благу вість» і істину в останній інстанції. У нас в Україні теж є тенденція надмірно схилятися перед іноземним досвідом (особливо, коли він не загрожує олігархам). У цьому контексті цікаве повідомлення Івана Яковини на «24» телеканалі в програмі «Божевільний світ». У США чоловік, що відбував у в’язниці покарання за зґвалтування, оголосив себе «жінкою», мовляв, змінився його «гендер». Новоявлену «жінку» перевели до жіночої в’язниці, де він тут же зґвалтував двох ув’язнених. Не засіданні комісії з прав меншин один з її членів сказав, що скандальний в’язень лише прикидається, що він трансгендер, а насправді він чоловік, до того ж ґвалтівник. Колеги звинуватили цю пані в неповазі до трансгендерів і звільнили зі своєї комісії. Яковина підбив підсумок: захист меншин сьогодні зводитися до абсурду. Страшно уявити, що можуть накоїти деякі спритні мужики, що оголосили себе «жінками».
На жаль, ця маразматика помалу повзе і до нас в Україну та вже заповзла до деяких державних установ.
