Кожна передача циклу — це майже півгодинний документальний фільм. Такий формат вибрано тому, що, як показує практика Волинського телебачення, фільми можна демонструвати енну кількість разів, аби тільки були на перегляд заявки, навіть через роки. Він зручний і для родин тих, про кого у них розказують: а це українські військові, які вже майже рік перебувають у зоні бойових дій на сході України, і батьки та дружини з дітьми бійців, які молодими загинули за Україну. Коментатор Оксана Євпак, яка є одним із творців цього циклу, розказує: не було ще випадку, аби родини загиблих не попросили передати їм увесь відзнятий матеріал, навіть у чорновому варіанті. Для них цінна кожна згадка про рідну людину, і їм, чесно кажучи, легше сприймати загибель чоловіка чи сина. Бо фільм — наче підтвердження того, що загибель їхня не була даремною, що залишиться пам’ять.
♦ Цикл «Воїни миру» виріс, так би мовити, з документальних фільмів, які торік Волинське телебачення знімало про волинян — Героїв Небесної Сотні. На каналі їх було чотири, і про кожного зняли справді душевний фільм. Ці фільми й досі дуже часто стоять у програмі, бо у них ще є потреба. Як підтвердження духу, надії і віри у те, що нація, в якій є такі герої, матиме краще майбутнє.
Назву ж «Воїни миру» придумували усім творчим колективом. Саме «миру», бо, як вважають волиняни, наші хлопці стоять на сході не заради чужих земель, а заради того, аби була своя держава і кордони її були недоторкані. Вже зняли і показали (і по кілька разів) фільми про загиблого під Волновахою комбата Леоніда Полінкевича та Рустама Хамраєва, який пройшов Майдан, а загинув на сході. Мама його, каже Оксана Євпак, і досі щодня їздить на могилу сина, і не розуміє, чому так сталося, що сина вбили такі ж, як він, молоді люди... Для творчої групи подібні зйомки завжди шок у людському плані. Доводиться витирати сльози і чужі, і свої... Але зазвичай родини загиблих охоче ідуть на контакт і зйомки, бо хочуть виговоритися, чекають співчуття і підтримки.
♦ Оксана зняла також фільм про двох бійців Національної гвардії із луцької частини, для яких війна почалася ще у травні-червні минулого року й була не менш кривавою, ніж опісля. Але життя, стверджують творці та герої циклу «Воїни миру», має тривати і триває. «Життя перемагає!» — такий підзаголовок отримав фільм про снайпера Віталія Калошина, який на війні усвідомив, що «жити спішити треба», і після контузії та поранення вирішив одружитися з дівчиною, котра чекала його з боїв... А нині у роботі фільм про офіцера, який отримав важке поранення під Іловайськом, лікувався у Німеччині, але не втратив бойового настрою і готовності боротися за Україну. Цикл «Воїни миру» стає підтвердженням, що герої живуть серед нас і поруч із нами.
