Багато пафосу. Стереоплаза, червона доріжка, офіціанти носять шампанське, і оце ось все.
Вибір номинантів. Таке враження, що половини каналів просто не існує — Інтер, 24, «5-й», Zik, Перший — в жодній з номінацій. Авжеж, усе виявляється просто — бабло.
Чотири роки війни — жодної тематичної номінації. Проте є номінація за мобільний додаток. Згоден — Кутепову (найкращий оператор) дали за репортаж про Валькірію, Загородньому (найкращий репортер) за атошний репорт. Проте. У нас вже чимало військових передач, проектів, фільмів — усе мимо.
І водночас є декілька окремих номінацій за розслідувальні штуки. Бабло перемагає? Чи антибабло?
Розслідувальні штуки. Статуетку не дали за фільм «Вбивство Павла»...
Головні інформаційні статуетки — репортаж, репортер і оператор — вручали в «прискореному режимі», без промов та виходу на сцену. Мало це такий вигляд: «Ви сидіть за столом, не вставайте, статуетку принесуть, просто підніміть руку, аби ми вас побачили». Поки несуть статуетку, ведучий оголошує наступних переможців. Жлобство.
І в такому режимі половина номінацій. Для когось це, можливо, головна віха в кар’єрі, дайте людині відчути свою винятковість. Ні ж бо...
За поодиноким винятком, на сцену виходили здебільшого медійні особи, на кшталт Осадчої. Зеленський (на хвильку, найбільша кількість номінацій) і Притула — взагалі не приїхали. І це теж ставлення до головної TV-нагороди. Навіть з огляду на щільні графіки. Деякі номінанти заради участі в цьому вечорі приїхали з передової, до речі.
Головна ТV-нагорода — без ТV-трансляції. Це дно.
Ось і виходить, що в нашій країні справжнє визнання здобуває лише мертвий журналіст.
Бути номінантом круто. Перемогти — ще крутіше. Не хочу нікого образити. Я ніколи не був на таких заходах, але вчора мені здалося все якимось пластмасовим.
Авжеж. Це я просто образився, що в жодній номінації не переміг проект «Сьогодні в Антарктиді». Але у нас туди щороку їздять. Чи не так?
