У цілій низці українських ЗМІ можна знайти чимало розумних порад, критики по суті, реальних оцінок ситуації й корисних пропозицій. Але є підозра, що «там», нагорі їх не читають, не дивляться, не слухають, будучи переконаними, що лише їхня позиція є єдино правильною. Але практика, що виступає критерієм істини, демонструє, що все йде зовсім інакше. Провал за провалом, невдача за невдачею, конфуз за конфузом. То на території України в мирних регіонах когось вбивають, то щось підривають, щось обстрілюють, підпалюють і т.д. Країна може захлинутися в усьому цьому, якщо не ввести воєнний стан. Вводити його все одно доведеться, аби не було пізно.
На каналі «112 Україна» обговорювали цю ситуацію, особливо в контексті останніх подій на військовому складі в Балаклеї Харківської області.
Експерти схилялися до того, що зважаючи на всі обставини наші військові заводи треба переносити до Західної й Центральної України, подалі від Росії. І треба міняти всю військову інфраструктуру, адже всі роки до російської агресії де-факто наші стратеги готувалися відбивати атаку із заходу, не вважаючи РФ противником. 2014 рік усе розставив по своїх місцях. У результаті геополітичної дурості та прямої зради ми втратили єдиний у країні патронний завод у Луганську. За три роки влада не спромоглася побудувати новий десь під Дрогобичем або Тернополем. Потрібні заводи з виробництва снарядів, ракет, мін.
Щоб майбутні історики не написали, що українська армія билася героїчно, але в неї не було боєприпасів...
Таке вже було на початку ХХ століття, коли керівництво УНР і ЗУНР закупило зброю і боєприпаси в Європі, але Антанта заборонила Румунії, де це було зосереджено, передавати вже сплачені Україною запаси нашій державі. Щодо боєприпасів слід бути незалежними від будь-кого.
НЕЩИРІСТЬ ПЕРЕД НАРОДОМ
Пригадали й загибель новоспеченого громадянина України пана Вороненкова. Він, між іншим, (символічно?) був убитий у центрі Києва біля готелю, який належить одному генерал-полковникові, російському олігархові, членові вищої номенклатури Кремля. Говорять, що він контролює десять ключових обленерго України. Стверджують, що російському олігархату належить половина Києва. То чи варто дивуватися, що український правлячий олігархат, тисячами ниток пов’язаний з колегами за «поребриком», так осатаніло боровся проти блокади ОРДЛО?
Тому що в умовах війни Україна досі не вийшла з російського проекту під назвою «СНД»?
Покійний Богдан Гаврилишин звинувачував Президента України в нещирості перед народом. На жаль, це стосується всієї верхівки нашої країни.
Екс-нардеп Микола Томенко описав ситуацію в Україні такими словами: народ воює, а влада торгує, народ бідує, а влада жирує. Ну, а засилля російського бізнесу в Україні свідчить про те, що ми самі фінансуємо війну проти себе.
На тому ж «112 Україна» Дмитро Гордон розмовляв з колишнім начальником управління СБУ у Луганській області генералом Петрулевичем. Генерал розповів про те, що 2014 року його управління, як і деякі інші, було кинуте центром напризволяще. У Києві відбувався жахливий саботаж. Жодних чітких наказів і вказівок не було. Зате захоплених російських агентів швидко передавали Росії.
ГОСТРА ФОРМА БОРОТЬБИ
Обговорювали на ZIK події у Білорусі, а також їхні перспективи. Білоруси через особливості національного характеру досить інертні. Вони повільно спалахують, але якщо вже беруться за справу, то серйозно й грунтовно. Білоруси довго закипають, але й дуже довго остигають, разочаровуются. У українців і перше, і друге відбувається набагато швидше. Зараз, судячи з усього, кількість у Білорусі починає переходити в якість, не нестримно, але неухильно. Виросло покоління, яке прагне жити в нормальній країні, а не на зоні імені товариша Лукашенка. Ці молоді люди свідомо йдуть під кийки особливо жорстоких лукашенківських «тонтон-макутів» (так називали політичну жандармерію диктатора Франсуа Дювальє на Гаїті). Садизм поліції ще більше радикалізовуватиме противників режиму, що може призвести до найгостріших форм боротьби.
На ТРК «Київ» нардеп Артеменко закликав Україну до миру на умовах Кремля. Так, ці хлопці приведуть нас у путінську зону. Артеменко цілком у дусі російської пропаганди лякав телеглядачів потужністю Росії, мовляв, її не подолати. Ті на Банковій, хто його слухає й надихає, не розуміють, що капітуляція перед Росією буде початком справжньої громадянської війни всередині України. Ненависть до Кремля виллється на власну капітулянтську владу. Артеменко присягався, що не є агентом Путіна. Я цій заяві нардепа не вірю. Нардеп пообіцяв, що зі своїми планами знову поїде до Вашингтона. І ці вояжі — теж наслідки сидіння влади на двох стільцях. Сумно, що у Вашингтоні «неагент» діятиме від імені України...
На ICTV у програмі «Свобода слова» з’явився екс-президент Грузії Міхеїл Саакашвілі. Він з місця в кар’єр виклав програму порятунку України. Передусім треба відповісти на два запитання. Перше: як перемогти в цій війні? Український народ, на відміну від влади, здаватися не хоче. Саакашвілі знає, як перемогти, нинішня влада війну програє, а ми її виграємо. Звитяжний акорд Міхо викликав дружне обурення всіх прибічників Банкової в студії.
Друге запитання. Український народ втомився від бідності: «Як швидко забезпечити економічне зростання України?»
Тут же було видано рецепт: «Зменшити податки, детінізувати економіку, ліквідувати олігархат, допомогти малому й середньому бізнесу». За словами Саакашвілі, Україна щороку продає зброї на 600 мільйонів доларів, а потенційно може на 10 мільярдів. Але у мене одразу ж питання: а що з цієї кількості зброї дістається воюючій українській армії?
На думку оратора, Україні потрібно не більш як 23 тисячі бюрократів. Центральний апарат треба скоротити в 3—4 рази і депутатів у 3—4 рази. У владу не можна пускати бізнесменів (це він кого має на увазі?). За словами Міхо, «Печерський трикутник» (Кабмін, Банкова, Верховна Рада) повністю відірвався від України, там не знають навіть, що відбувається на лівому березі Дніпра в Києві.
Були й конкретні прокльони на адресу окремих олігархів, зокрема Саакашвілі заявив: «Я вважаю Ахметова ворогом України. Доки є Ахметов в Україні, економічного зростання не буде». Оратор дав зрозуміти, що лідер Радикальної партії О.Ляшко перебуває під впливом Р.Ахметова.
Дуже низько спікер оцінив діяльність МВФ, пославшись на досвід Грузії: «Ми просили МВФ виїхати з Грузії. Ми припинили красти і прибрали олігархів». Публіка, яка все це вислухала, деякий час перебувала в шоці, потім заступник міністра, тимчасового «ефективного контролю РФ над українськими територіями» Юрій Гримчак кинувся захищати Банкову, але тайфун і ураган під назвою «Міхо» вже покинув студію.
Нині стало модно розвінчувати Саакашвілі після його одеського фіаско (а хто б там впорався), але на каналі NewsOne колишній депутат Держдуми Ілля Пономарьов заявив, що вважає Саакашвілі одним із найвидатніших президентів сучасності. Ось така точка зору... Шкода, що він не став одним з найвидатніших глав обласних адміністрацій України.
