Попри перемогу Революції Гідності, важко сказати, що якісна українська пісня в ефірах радіостанцій, зокрема тих, що працюють в FM-діапазоні, — частий гість. А якщо говорити взагалі відверто — то багато радіостанцій, зокрема з популярних, не надто переймаються підтримкою та розвитком української музики. Днями віце-прем’єр-міністр В’ячеслав Кириленко заявив, що планує цю «традицію» змінити, збільшивши квоту українського продукту в радіоефірі з 50% до 75%. «Крім того, пісні українських авторів та виконавців мають з’являтися тоді, коли їх почує найбільше слухачів — у прайм-таймі, а не тільки пізно вночі, як це часто має місце зараз, — цитує В’ячеслава Кириленка сайт Міністерства культури. За словами посадовця, перехід до нових стандартів квот може відбуватися поступово, у кілька етапів.
Утім, насправді збільшення квот до 75% зовсім не означає, що в ефірах радіостанцій лунатиме лише українська музика. Проблема — значно глибше. І В’ячеслав Кириленко не міг про це не знати.
КОБЗОН, КІРКОРОВ ТА ЛЕОНТЬЄВ — ЦЕ... «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОДУКТ»
У Національні раді з питань телебачення та радіомовлення кажуть, що насправді більшість радіостанцій дотримуються квоти в 50% присутності «українського продукту». Але тут же додають: сказати, що кожна друга після в ефірі — українська, звісно, не можна. «Річ у тому, що сьогодні діє спеціальний меморандум, укладений між Нацрадою та мовниками ще 2006 року про те, що вся музика, яку створено до 1991 року, є спільним надбанням тодішнього СРСР, а відтак — класифікується як українська, — прокоментував «Дню» член Нацради Владислав Севрюков. — Тобто, якщо, наприклад, радіо «Ретро FM» транслює радянські пісні, то вони вважаються українськими. Другий момент, про який забувають: коли українські співаки, наприклад Анні Лорак чи Таїсія Повалій, співають російською чи англійською — їхня творчість також вважається «українським продуктом», бо за законодавством це класифікується як «пісні українських виконавців та авторів». Тому ми зараз вивчаємо досвід європейських колег, які давно від цього відійшли. Наприклад, у поляків є законодавчо визначений термін «пісня польською мовою» та окремо — «європейський продукт».
Але далі — більше. Як пояснили «Дню» в Нацраді, треба зважати також на той факт, що всі пісні, які співають народні та заслужені артисти України та інші культурні діячі, що мають почесні звання, автоматично зараховують до українських. Зокрема оголошений за українофобські висловлювання персоною нон-грата російський співак Йосип Кобзон як і раніше залишається народним артистом України. Так само звання народних в Україні мають, приміром, Філіп Кіркоров, Олександр Малінін та інші.
«Тому, якщо Кобзон буде цілий день співати в ефірі, а в нього звання народного ніхто не відмінив, — державний регулятор змушений класифікувати його творчість як українську. До речі, такі почесні звання мають Валерій Леонтьєв, Микола Басков... та інші, — продовжує Владислав Севрюков. — Але навіть за такого широкого розуміння «українського продукту» не всі радіостанції дотримуються 50%-вих квот. Або вмикають українські пісні в непопулярний час — уночі. І тому ми регулярно перевіряємо контент радіостанцій».
За словами Владислава Севрюкова, сьогодні Національна рада з питань телебачення та радіомовлення України перевіряє відразу чотири популярні радіостанції на предмет дотримання визначених законом 50% ефірних квот українському продукту. Зокрема, проводиться перевірка «Нашого радіо», «Ретро FM», «Авторадіо» та «Супер радіо».
Якщо буде доведено невиконання радіостанцією законної квоти, якою має стати адміністративна міра покарання?
«Попередження від Національної ради, — розповідає Владислав Севрюков. — Далі, згідно закону, Нацрада, якщо порушення будуть системними, має винести штраф компанії. Але до сьогоднішнього дня методику накладання штрафів чітко в законі не прописано. А наші намагання затвердити цю методику на рівні парламенту не було підтримано».
«ЗБІЛЬШЕННЯ КВОТИ НЕ ВПЛИНЕ НА ПРИСУТНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ПІСЕНЬ»
Утім, навіть якщо державний регулятор чітко контролюватиме дотримання норми в існуючі 50%, або в перспективі обіцяні В’ячеславом Кириленком 75% ефірного часу, «українському продукту», це зовсім не означає, що радіослухачі будуть більше чути української музики. Згідно ст. 28 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» — «програми європейського виробництва мають становити не менше 80%, зокрема не менше 50% — програми українського виробництва». А програма «українського виробництва» і програма власне українська — зовсім різні речі.
«В існуючому законодавстві все дуже складно і нечітко. «Українським продуктом» вважається програма. Це, наприклад, проект ранкового шоу, що йде три години. Але формально він може складатися з будь-яких пісень, зокрема російських, — продовжує член Нацради Владислав Севрюков. — І обіцяне в Міністерстві культури збільшення квоти в 75% присутності «українського продукту» не вплине на збільшення кількості українських пісень. Треба говорити про 50% чи 75% музичних творів українською мовою».
НЕРОЗВИНЕНИЙ АРТ-МЕНЕДЖМЕНТ
Самі радійники навіть такому недолугому законодавству радіють. Однак, чесно зізнаються, проблема не лише в квотах, а й в тому, що в Україні ніхто не може достойно представити українську пісню.
«У нас недостатньо розвинений арт-менеджмент. Співаки з’являються в ефірах, але вони не отримують до ефірів достойної підтримки — інформаційної, рекламної, — коментує ведуча програм Українського радіо Галина Бабій. — Росія ж натомість має потужні важелі впливу — гроші та розвинену систему менеджменту, яка «просуває» творчість будь-яких другосортних нездар. І всі станції готові це брати, до речі, в Україні також. Тобто, в них відпрацьовані до автоматизму спеціальні схеми, технології промоції музикантів. У нас цього немає, відповідно, виникає проблема із донесенням ефірного продукту до ефіру. Ніхто не хоче заморочуватися, щоб створювати все це з нуля. Треба створювати проект, імідж, образ виконавця — і тільки тоді пропонувати його творчість в ефір. Наші радіостанції йдуть простішим шляхом: легше купити за малі гроші готове і покрутити».
За словами Галини Бабій, сьогодні менеджери великих радіостанцій бідкаються, що, мовляв, їх змушуватимуть давати в ефір творчість Павла Зіброва та пісні 1990-х. «Насправді ж в Україні хорошої музичної продукції більше, ніж достатньо, — продовжує ведуча. — Але треба вміти її знайти, відчути та підтримати. А ще — правильно подати. Заохотити молодих виконавців більше працювати в сучасних форматах. Це слово «формат» не таке страшне. Ми мусимо розуміти, що той, хто пише балади й виконує їх під гітару, з такою творчістю не піде на рок-н-рольну станцію. А рок-виконавець — не піде на Radio Mozart. Українську пісню 1990-х теж можна видавати в ефір, але в сучасній стилістиці. Можна подати як ретро-музику, чи українську пісенну класику 1990-х. Багато залежить від форматів подачі. А в нас всі ці роки кругом були лише «одноденщики», які зранку могли прокрутити пісню чи словом підтримати виконавця, увечері отримати за це гроші, а вночі їх пропити. Якісно та системно підтримати вітчизняну музику ніхто не брався. Повторюсь, її вистачає. Беріть — і крутіть. Але треба знати, що саме ви крутите, уміти про це розказати та правильно представити».
«ПОТРІБНА РАДІО-ФІЛАРМОНІЯ»
Якої саме музики бракує на українських радіостанціях?
«Візьмемо, приміром, фестиваль «Червона рута». За ці роки вони відкрили масу талантів. Також у нас дуже потужний пласт музики, яка є українським сегментом world music — це етнічна музика у поєднанні з джазом, панком, рок-н-ролом... Із сучасними течіями. Ця музика найбільше характеризує сучасну українську сцену, — продовжує радіоведуча Галина Бабій. — В Україні досі немає класичної радіостанції. Всі вважають, що це — нудно, і люди від цього будуть «шарахатися». Це — неправда. Грубо кажучи, нам потрібна радіо-філармонія. У мене увесь ранок проходить при увімкненому Radio Mozart, яке можна слухати в Інтернеті. Тобто, є українська музика, яку треба помічати та підтримувати, є чимало форматів для нових програм та станцій... Але цим глибоко займатися ніхто не хоче. Гроші йдуть... музика крутиться. Навіщо «запрягатися»? А те, що ми прямуємо до духовного тупика — нікого із заробітчан на приватному радіо не хвилює. І про це передовсім мають пам’ятати в Міністерстві культури».
