Дізнавшись, що переможниця першого сезону шоу «Україна має талант!» митець пісочної анімації Ксенія Симонова запрошена на шоу Опри Уїнфрі, «День» поцікавився у художниці, чи змінилося її життя після перемоги. Як виявилось, історія Ксенії чимось нагадує відому всім казку про Попелюшку. За неповних два роки вона виступала на трьох континентах, представляла своє мистецтво перед членами королівської сім’ї Віндзорів і імператором Японії. Про те, чи потребує світ українських талантів, і яке сьогодні в різних країнах ставлення до тих вічних цінностей, про які говорить Ксенія Симонова в своїх роботах, художниця розповіла в бліц-інтерв’ю «Дню».
— На шоу Опри Уїнфрі мене запросили ще в березні минулого року. Насправді мене дещо дивує той ажіотаж, який в Україні спричинило це запрошення. Рік тому я не змогла взяти участі в цьому шоу, оскільки у мене на цей час вже був запланований виступ. Не знаю, чи вдасться цього разу, оскільки вже підписаний інший контракт. Взагалі моє життя після перемоги в «Україна має талант!» змінилося кардинально, хоча не можу сказати, що до цього воно було гіршим. Зараз я займаюся улюбленою справою, дуже багато виступаю по всьому світу. Відразу після закінчення проекту почали надходити запрошення з різних країн. Мене радує, що це не корпоративні запрошення. Я виступаю на державному рівні, часто у присутності глав країн або представників королівських сімей. Наприкінці 2009 року я мала честь виступати перед президентом Мальти Джорджем Абела. Після цього взяла участь в концерті на честь державного свята в Норвегії, на якому був присутній крон-принц Хокон Мангус.
Також я виступала на концерті, присвяченому перемозі в Другій світовій війні, в Королівському Альберт-холі в Лондоні. Я була єдиною представницею України. Було дуже почесно представляти нашу країну і бачити серед глядачів українських ветеранів. Цей концерт відбувався у присутності членів королівської родини Віндзорів.
На запрошення президента Польщі Броніслава Комаровського я взяла участь в святкуванні 30-ліття «Солідарності» в Гданьську. А восени минулого року виступала на Всесвітній фінансово-економічній Асамблеї в Гонконзі.
Дуже тісна і тривала співпраця у мене з Японією. Зараз у них складна ситуація і я готую їм подарунок на підтримку. Це буде відеоісторія про їхню силу і про те, як вони зможуть здолати наслідки катастрофи, що сталася. Взагалі японці — дивна аудиторія. Я не бачу свого глядача, та я його відчуваю. В Японії у мене було таке відчуття, що аудиторія перестає дихати з першої до останньої миті виступу. В цій країні у мене були три великі телевізійні проекти. Я виступала в прямому ефірі на центральному каналі. Один з моїх виступів відбувався в новорічну ніч, і відразу після його закінчення транслювалося звернення Імператора. Після цього мені передавали через державний телеканал Японії, що членам імператорської сім’ї сподобалася моя робота.
Також я виступала в Монако на чемпіонаті «Амбер», який проводить Міжнародна федерація шахів. А недавно ми повернулися з Австралії, де я брала участь в концерті симфонічного оркестру «You Tube 2011». Це другий за всю історію мережі концерт, в якому виступають музиканти зі всього світу, що перемогли у відкритому музичному конкурсі. Я демонструвала пісочну історію під одну з композицій, яка називалася «Птах, що літає...».
— Ваш особистий досвід ще раз доводить, що талановитих українців радо зустрічають в усьому світі. В той же час часто ці таланти не цінуються в Україні. Шоу «Україна має талант!» — тому приклад. Деякі його учасники — відомі в усій Європі музиканти або танцюристи — приходили на шоу, аби їх побачили на Батьківщині. Як ви думаєте, в чому причина ситуації, що склалася, як її змінити, як навчити українців помічати свої таланти?
— Я не знаю, чому так відбувається. Я в Україні насправді виступаю дуже багато, щоправда, нерідко і безкоштовно. Частенько на добродійних заходах. Наприклад, я брала участь в програмі, яка була направлена на інформування щодо того, що онкологія виліковна на перших стадіях. Ми провели величезну відеороботу. Звичайно, деякий занепад культурного рівня відчувається, але я схильна передбачати, що це тимчасове явище. Наприклад, я не чекала на перемогу в шоу «Україна має талант!», адже мені здавалося, що це дуже непопулярний жанр. Насправді інтелектуальний глядач у нас є. Можливо, його переваги не враховуються при складанні рейтингів. Я думаю, що українці незабаром оцінять людей мистецтва, як це свого часу сталося на Заході. Адже потрібно прагнути саме до якості, збереження довкілля, чистоти.
— Ваші роботи несуть ті вічні цінності, які деяким людям можуть здаватися архаїчними. Ви виступаєте по всьому світу і спілкуєтеся з абсолютно різними аудиторіями. Чи потрібні світу сьогодні ці вічні цінності? І в чому мета вашого мистецтва і мистецтва взагалі?
— Я із самого початку вирішила, що не показуватиму те, що не нестиме добро. Мене запитують: «Чому ви не зробите що-небудь веселе або еротичне?» Я досить адекватно ставлюся і до еротики, і до веселощів. Просто не вважаю за потрібне нести це в піску. Еротоманів у світі маса, тоді як моє завдання — максимально очищати свідомість людини, якщо я можу дозволити так про себе подумати. Я хочу максимально привернути увагу громадськості до дітей, в Україні працюю з Сімферопольським дитячим будинком. А також, оскільки я не зі своєї волі виявилася резонансною фігурою, прагну привертати увагу до проблемних тем або тих людей на землі, які потребують допомоги. Через тиждень спільно з Бі-Бі-Сі і ООН ми зніматимемо великий ролик проти вбивства слонів заради слонової кістки. Представники ООН працюють з усесвітньо відомими зірками, переконуючи їх відмовитися від прикрас зі слонової кістки, аби знецінити ці вироби. Після того, як зірки віддадуть речі, що належать ним, зі слонової кістки, ці речі роздрібнять і порошок, що вийшов, віддадуть мені, як матеріал для картин. Весь процес буде знятий на камеру. Використовуючи порошок із слонової кістки, я вимальовуватиму відеоісторію присвячену цій темі. Можливо, працювати буде важко, оскільки матеріал може дряпати скло, та мені здається, що це треба зробити, адже я з дитинства люблю слонів. Відзнята відеоісторія транслюватиметься на Бі-Бі-Сі, Discovery і CNN.
У червні я вирушаю до Румунії, де братиму участь в міжнародному добродійному балі, який влаштовує герцогиня Йоркська. Виручені кошти будуть спрямовані на допомогу румунським дітям.
— Сьогодні світ володіє величезними недійними можливостями, але не завжди вони правильно використовуються. Як Україні варто використовувати свої медіа-можливості і як правильно розповідати про себе світу?
— Україна володіє величезним потенціалом. Я часто чую це від людей за кордоном. Це говорять глави багатьох держав. Президент Мальти Джордж Абела сказав мені: у вас дуже сильна країна в плані інтелектуального потенціалу. За глибиною мислення ми одна з найрозумніших націй. Шкода, що не всі естети. Хочеться, аби люди розвивали в собі правильні потреби.
