Фотограф «Вечірнього Києва» Борис КОРПУСЕНКО — серед найпослідовніших учасників фотоконкурсу «Дня». Він бере участь у ньому з 2003 року і при цьому неодноразово ставав і призером, і володарем Гран-прі, і його знімки не просто викликають палітру емоцій, а й багатьох спонукають до роздумів. Ми запитали пана Бориса про особливості його фотороку та світлини, які майстер підготував для конкурсу «Дня»-2020.
Далі — пряма мова:
«ВИ ЗМОЖЕТЕ ВІДЧУТИ СОЛОНУВАТИЙ ПРИСМАК ПОВІТРЯ АЗОВСЬКОГО МОРЯ»
— Мій фоторік, як і завжди, був наповнений захопливими мандрами світом людей. 2020 рік — це подорожі Україною: рідні місця, де я провів дитячі роки, спілкування з друзями-українцями, котрі мешкають за кордоном, знайомство з багатостраждальним Донецьким регіоном — цього року я приїздив до Маріуполя й відвідав невелике мальовниче селище Урзуф, яке розташовано на березі Азовського моря.
У березні — травні я вів фотощоденник, фіксуючи життя міста в період карантину. Багато моїх робіт ви могли бачити на сторінках «Вечірнього Києва». І, як завжди, культурні, соціальні та політичні події столиці цікавлять мене, як наступні яскраві сторінки світлопису Києва, який я веду вже більш ніж двадцять років.
Саме тому, розглядаючи мої фотороботи, які я представив до газети «День», ви матимете змогу подорожувати разом зі мною й відчути солонуватий присмак повітря Азовського моря, відчути тиху надривну пісню молодої дівчини, котра шукає усамітнення й надії на сході сонця, відчуєте людський крик і прочитаєте написи авдіївців, що до болю схожі з написами в Бресті у Другій світовій війні: «Держись, Авдеевка родная, живи, любимый наш завод». Ці написи — своєрідні кам’яні молитви — я сфотографував, перебуваючи за 300 км від маленького містечка Авдіївка на невеличкому пляжі Азовського моря.
На продовження теми війни презентую ще одну світлину, що зроблена на заході з нагоди Дня Миру і пов’язана з культурологічною сторінкою життя столиці. Це фото із презентації військової драми «Мати апостолів». Головну роль грає видатна акторка та співачка Наталія Половинка, моя землячка. Фільм присвячений першому року війні на Донбасі. Головна героїня — пересічна українка, котра розшукує свого сина серед безкраїх донецьких степів. Образ жінки-матері, сила та любов якої перемагає всі перешкоди, завершує мою фототрилогію, присвячену Донбасу.
ВІКА 11РОКІВ. ДАРИНА 12 РОКІВ. ПРИЙОМНА МАМА АЛЬОНА. ТОЛЯ 13 РОКІВ
Відступаючи від теми моїх світлин, хочу звернути увагу, що мій учень Ярослав, котрий другий рік представляє фотографії до конкурсу, розкрив тему Донбасу інакше. Він показав, що і серед війни люди можуть сміятися, радіти й бути щасливими. Ці фото покликані довести, що надія та любов перемагають увесь біль і здолають всілякі біди.
ВІДЧУТИ СПРАВЖНЮ РАДІСТЬ
— Крім теми війни, на моїх світлинах ви знайдете політичну. Останні декілька років я фотографую проєкти, що організовує Марина Хонда. Заступниця голови Київської міської державної адміністрації з питань здійснення самоврядних повноважень розробляє проєкти для жінок та дітей.
Жовтнева фотовиставка «Дитині потрібен ти» присвячена багатодітним сім’ям. Я дуже люблю дітей і тому, коли побачив усміхнених та щасливих дітей у прийомних сім’ях, відчув справжню радість. В той момент захотілося всьому світові передати їхню родинну гармонію та дитяче задоволення, показати, що це велике щастя і подвиг — полюбити, дати щастя й долю одиноким покинутим дітям. Мені хочеться вірити, що мій фотозаклик допоможе іншим сімейним парам зробити крок до омріяного ними всиновлення.
ЛІТВЯХОВА ВАЛЕРІЯ 16 РОКІВ. ЧЕМПІОНКА ВСЕУКРАЇНСЬКИХ СПОРТИВНИХ ЗМАГАНЬ З ЛЕГКОЇ АТЛЕТИКИ
Цього року я брав участь у створенні фотоілюстрацій до книги «Як тебе не любити»-2020. Це короткі художні оповідання про сучасний Київ, киян, особливу атмосферу столиці, почуття, мрії та емоції, цікаві історії, події, враження, пов’язані з Києвом.
ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ УНІКАЛЬНІСТЬ ФОТО
— Фотографій та фотографів хороших багато, ще більше їх серед моїх друзів. Мені до вподоби світлини Олександра Клименка в серії «Станиця Луганська». Фото має відображати реальні події — мить, яку ти фіксуєш назавжди, повинна бути глибокою, передавати дух події та образ людей. Особливо ціную, коли світлина відкриває деталі, досі невідомі простому оку; миті, які змінюють твою уяву, примушують замислюватися над чимось і як образи, що надовго залишаються в пам’яті... Саме тому не люблю, коли в репортажах робляться постановочні світлини, які не відображають ні справжніх подій, ні справжніх людей. Хороший фотограф відчуває процес та подію, він у самісінькій сутолоці, гущі, натовпі. Від його швидкості, кмітливості та розумності залежить унікальність фото.
«ЩОРІЧНА УНІКАЛЬНА ПОДІЯ ДЛЯ УКРАЇНЦІВ»
— Фотоконкурс газети «День» — це платформа як для початківців, так і для професіоналів. Крім того, це щорічна унікальна подія для українців, тому що саме там є можливість побачити найактуальніші події України. Я беру участь у фотоконкурсі багато років. Із призових моїх світлин була зроблена особиста фотовиставка в селі Ольгопіль Вінницької області.
Особиста подяка Ларисі Олексіївні, що вона надихає мене, як фотографа, на рух до нових вершин. Її фотоконкурс дисциплінує мене, примушуючи замислюватися над своїм рівнем майстерності, залученості в життя столиці.
Нагадуємо, роботи на вже ХХІІ Міжнародний фотоконкурс «Дня» приймаються до 8 листопада!
