Минулого тижня на телеканалах експерти особливо активно обговорювали припинення українських постачань електроенергії до Криму. З одного боку, наголошувалося, що це серйозний тиск на окупантів, які за півтора року звикли до капітулянтської політики нинішньої влади в Києві, що забезпечує їм режим найбільшого комфорту. Тепер усім військовим базам на півострові замість щедрого українського енергозабезпечення доведеться перейти на використання генераторів, а їх треба купити в Росії, привезти до Криму, купити й привезти паливо для них, а це морочливо й дорого. Через усе це знижується боєготовність військ, завдання яких, у разі отримання такого наказу, почати наступ на Україну. Зрозуміло, дискомфорт і для жителів Криму. Але на війні як на війні, комфорту ніхто не гарантує, окрім російської пропаганди, яка за свої слова не відповідає. Під час окупації постачати що-небудь на територію, контрольовану агресором, аморально й злочинно.
ДОЛЯ РЕПРЕСОВАНИХ
На каналі «112 Україна» нардеп Масоріна розвивала улюблену певною частиною публіки тему «там же наші люди». Керуючись цією тезою, ми маємо взяти контрольовані Кремлем території на повне утримання Україною? Щоб допомогти товаришеві Путіну, який переживає наростання фінансової скрути. Доля кримських татар, які піддаються репресіям, і українських активістів у Криму нардепку чомусь не зацікавила. А блокада — це єдиний важіль України, щоб захистити своїх громадян на півострові від переслідувань.
На цьому ж каналі показали шефа СБУ генерала Грицака, який виступив з супероптимістичною промовою, мовляв, Росія вже програла, а ми стали сильнішими, ми змінилися. Ну, дивлячись на вітчизняну владу, цього не скажеш. Відповідь ораторові дав командир батальйону ОУН пан Кохановський: «Неправда. Це не ми зайняли Кубань і Донщину, а Росія зайняла наші землі. Усе, проти чого ми боролися на Майдані, залишилося. Навіть не всі обличчя вгорі помінялися?
«ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ»
Радіо «Вести» продовжило «плач Ярославни» про «наших людей» у Криму. Не беруся судити, хто для «Вестей» «їхні люди», але українські люди в Криму з повним розумінням ставляться до неминучих труднощів. У екстазі і клекочуть обуренням ті, хто ненавидів і продовжує ненавидіти Україну. Але нехай вони назвуть в історії людства приклад, коли б жертва агресії забезпечувала агресора всім необхідним. Окрім нашої країни, іншого прикладу не знайдуть. Але колись і нам слід почати чинити логічно й розсудливо.
Лідери кримськотатарського народу Рефат Чубаров і Мустафа Джемілєв розповідають, що отримували сотні телефонних дзвінків і SMS з Криму з повною підтримкою їхніх дій. Адже кожний, хто телефонував, ризикував, перебуваючи там під ковпаком відомої організації.
Канал «NEWS ONE» виступив у тому ж стилі, що й «Вести». Якась дівуля в студії вимагала «діяти в правовому полі». Це на війні? РФ у період «російської весни»-2014 у якому полі діяла? А об’єднані нації боролися з Гітлером у «правовому полі», коли авіація союзників перетворювала німецькі міста на купи щебеню? Напевно, й стріляти в агресора можна, лише заздалегідь переговоривши з його адвокатом.
Сумно, але факт, багато телеканалів, радіостанцій і газет України беруть участь в інформаційній війні не на боці нашої держави.
НА ТРК «Чорноморська» два молоді політологи, Давидюк і Октисюк, перелякано запитували один одного, як тепер Росія відреагує на закінчення енергопостачань до Криму. Чи не нападе? А хіба вона ще не напала й не воює проти нас ось уже півтора року? Політологи говорили, що їм шкода кримчан. А тих кримчан, яких викрадають, катують, вбивають, кидають за грати, їм не шкода?
До речі, наші вожді здали Луганськ і Донецьк під тими ж псевдогуманістичними гаслами, мовляв, не можна застосовувати силу, щоб не відштовхнути від себе жителів, не втратити їхніх симпатій. У результаті втратили третину Донбасу. А в Харкові вистачило розуму та сміливості взяти штурмом будівлю адміністрації, захоплену бунтівниками. І Харків залишився за Україною.
На думку надобережного Октисюка, діючи рішуче й мужньо, ми даємо козирі російській пропаганді. Російська пропаганда, нехай буде відомо політологові, ніяких козирів не потребує, вона сама їх створює в будь-якій необхідній кількості безвідносно до поведінки України. То, може, нам саморозпуститися, щоб не дратувати своїм існуванням російську пропаганду? А, наприклад, Державі Ізраїль самоліквідуватися, щоб не давати козирі антисемітській пропаганді?
ПРИТЯГТИ ЗА ДЕРЖАВНУ ЗРАДУ
На ICTV у Куликова колишній шеф «Нафтогазу» Землянський лякав новим Чорнобилем через падіння чотирьох опор ЛЕП на Чонгарі. Це вже щось нове. У нас таке трапляється під час стихійних лих, але Чорнобилем не закінчується. Судячи з усього, Землянський виступає за подальше підживлення російської армії в Криму українською електроенергією? З цих же позицій виступав Руслан Бортник, вимагаючи суворо покарати тих, хто підірвав опори ЛЕП. А я думаю, що треба притягнути до відповідальності тих, хто півтора роки допомагав агресорові воювати проти України, забезпечуючи його війська. Притягти за державну зраду, незважаючи на посади й партійну приналежність.
Потім прозвучала «арія» Кушнірука: «ми слабкі, ми корумповані, ми жалюгідні, ми не здолаємо Росію». А далі знайома казка про те, що нам треба створити суперпроцвітаючу Україну, й тоді Крим сам повернеться. Ну, певна річ, у Кушнірука є 100 років у запасі, можна не квапитися. Весь цей текст Кушнірук озвучив Рефату Чубарову, який в Україну вірить набагато більше. На думку кримськотатарського лідера, повернення Донецька, Луганська й Криму має бути на всіх міжнародних зустрічах в одному пакеті. Чубаров сказав, що всі ці питання про Крим обговорюватимуться у Верховній Раді, й тоді ми побачимо, хто дійсно за Україну, а хто чекає Путіна в Києві.
Багато хто говорить про бізнес-вигоду або бізнес-шкоду тих чи інших кроків проти агресора. Бізнес-логіка на війні — найкоротший шлях до поразки.
На російському телеканалі «RTVI» редактор «Новой газеты» Муратов проклинав Туреччину за удар по російському бомбардувальнику, що порушив її кордони. Муратов закликав покарати Туреччину, помститися їй за першої ж нагоди. Логіка редактора була простою: Росія воює проти тероризму, й тому їй можна все. Досить запекло Муратов засуджував Україну за те, що вона насмілилася не забезпечувати агресора, що веде проти неї війну. Цей газетяр, який довгі роки маскувався під демократа, показав своє справжнє обличчя. Якщо в Росії такі демократи, то які ж там фашисти? До речі, спіч Муратова на RTVI цілком дохідливо відповідає на питання, чому в путінській Росії досі не закрита псевдоопозиційна «Новая газета». Та й сам RTVI-»Эхо Москвы», що дедалі більше перетворюється на трибуну прокремлівських авторитетів.
