Головною новиною інформаційного тижня стала звістка про затримання в Росії українського журналіста, власного кореспондента «Укрінформу» у Франції Романа Сущенка. Як вже писав «День», саме затримання сталося 30 вересня, з порушенням всіх міжнародних правил. Про своє рішення російська сторона не повідомила нікому — ні дружині, ні в дипломатичні установи, ні за місцем роботи. Низка європейських та українських лідерів, а також громадських організацій вимагаються від Росії негайно звільнити журналіста. Європейський парламент оприлюднив офіційну заяву до президента РФ Володимира Путіна та керівництва ЄС з вимогою вжити всіх заходів для термінового звільнення кореспондента Сущенка. Наразі журналіст знаходиться у СІЗО «Лефортово».
«День» зв’язався з генеральним директором Української національної інформаційної агенції Олександром ХАРЧЕНКОМ, який наразі перебуває у Вашингтоні (США), щоб дізнатися подробиці затримання колеги.
«За кілька днів до московських подій керівник міжнародної редакції Наталя Костіна повідомила, що наш «парижанин» Роман Сущенко хоче взяти відпустку на один день, п’ятницю, аби присвятити вікенд особистим справам. Ніяких «гарячих» подій на ці вихідні ніби не намічалось, а живемо ми в демократичній країні, де люди мають право на своє життя, тож я підписав заяву на відпустку. Я ж, тим часом, у неділю вночі вилетів у відрядження. Сходжу з літака, вмикаю телефона, і сиплеться вал записок: що з Романом Сущенком? чи правда це, про Москву та його затримання? Як таке могло статись і що це означає?» — розповідає «Дню» Олександр Харченко.
— «Укрінформ» оперативно поширив заяву щодо арешту колеги, де назвав ці дії «спланованою провокацією РФ»...
— А це можна розцінити інакше, аніж провокацію? Інша справа — мета та, так би мовити, техніка виконання. Тут є над чим подумати. Ми не маємо, зрозуміло, відповіді, це планова чи, так би мовити, вимушена спецоперація... Якщо планова, то все, зрозуміло, було прораховано. Зокрема, візит Сущенка до Москви. Це ми про нього нічого не знали, але тепер, можна припустити, що російськими спецами, як це вони вміють, були використані рідні Романа, вміло «згенеровано» привід візиту (необхідність допомоги чи щось на кшталт цього, не будемо говорити про методи «переконання» людей в нинішніх російських умовах).
Але ми не можемо виключати, що все було інакше. Скажімо, ФСБ просто хотіло показати «результати роботи», і Романа затримали, так би мовити, «ініціативно». У цьому випадку російським спецам, поза сумнівами, доброю «базою» для справи видалось військове минуле Сущенка — закінчив військове училище, офіцер, служив у гарячих точках і таке інше...
Що ж до мети, це може бути чергова спецоперація в рамках тієї самої гібридної війни, коли треба постійно вести бойові дії на інформаційному фронті проти України: ось вам «шпигун», ось як вони зухвало нишпорять у нас під носом, під стінами «святого Кремля», прилітаючи на вихідні зі своїх гейроп-парижів. Але може бути й інше: це про ту гіпотетичну можливість обміну, яка так активно обговорюється. Справді, ми не можемо виключити, що українські спецслужби затримали серйозних людей, і Кремлю конче треба важливо повернути їх до Москви. Аби обмін видавався більш-менш адекватним, з Сущенка і ліплять «шпигуна». Дарма, що Сущенко справді діючий, активний журналіст, який щодня «закривав» для нас, як для інформаційного агентства французький напрямок — оперативно передавав новини, брав інтерв’ю, готував аналітику. Він однаково класно працював в усіх жанрах, писав про чемпіонат Європи з футболу, Канський фестиваль, військову виставку в Парижі (чи і тут можна «пришити» справу: фотографував відповідні експонати-суперзброю?). Будь-хто може зайти на сайт Укрінформу, і переконатись, що то робота талановитого, працьовитого і фахового журналіста. Але це, звичайно, якщо хочеш об’єктивно оцінити людину.
Ще один важливий аспект. Роман був добрим журналістом-аналітиком, і його публікації з Парижу, столиці країни, яка є принципово важливою для нормандського формату, мали свій потужний вплив на інформаційне поле. Ось лише один приклад з його публікаціями. Кремль починає пафосно віщати світові про шалений прорив в інформаційній блокаді Європою самопроголошених республік на Донбасі, розписуючи на всі заставки «міжнародний візит» французької делегації до ДНР. За його результатами учасники й організатори обіцяють розповісти «широкій французькій громадськості» про побачене та почуте. «Візит» справді відбувається. І за його підсумками вони розповідають — про фашистів-бандерівців, звірства українських збройних сил на Донбасі і таке інше. Роман Сущенко ж, як прискіпливий журналіст, котрий добре володіє французькими реаліями (ось чому, зокрема, важливо тому ж державному інформаційному агентству мати свого власного кореспондента за кордоном) збирає дані про цю «делегацію», після чого з’являється резонансна публікація «Троє у човні, не рахуючи Путіна». І «широка французька» та європейська громадськість дізнається правду про «делегацію» з трьох політичних маргіналів та сумнівних персонажів — пенсіонера-лепенівця, адвоката-захисника-педофілів та його подружку без певного роду занять. Так Сущенко вміло показував механізми кремлівської пропаганди, коли утриманці Путіна намагаються формувати образ України.
— Що, на вашу думку, треба зробити Україні, щоб звільнити Романа?
— Для цього потрібне використання всіх можливих засобів — дипломатичних, інформаційних, юридичних. Україна має щодня, щогодини вести цю боротьбу. І ми здається, ефективно вчимося її вести. При цьому, як на мене, дуже важливо, що в цій роботі ми спираємось на широку підтримку професійних, громадських організацій по всьому світу. «Репортери без кордонів» та десятки інших впливових громадських організацій, як приміром Комітет захисту журналістів зі штаб-квартирою у Нью-Йорку вже засудили арешт Сущенка. Ми відчуваємо величезну підтримку та журналістську солідарність. Акції на підтримку Романа щодня проходять в абсолютно різних географічних точках — у Києві, Римі, Талліні, Варшаві...
При цьому розуміємо, що доведеться долати шалений спротив потужної кремлівської машини. Він вже відчувається. Почалася кампанія з дискредитації Романа, і кремлівські боти та політичні утриманці наполегливо працюють над цим, і працюють так само в дуже різних географічних точках — в Києві, де немає ліпшого помічника, аніж Опозиційний блок, у Москві, в Парижі. І це ми також маємо подолати. Віримо і не сумніваємось: Роман повернеться до своїх професійних обов’язків. Він багато робив і зробив для Україні. Тепер Україна має боротись за нього.
