Минулого понеділка в прямому ефірі програми каналу «1+1» «Іду на Ви» прозвучало цікаве словосполучення — «прилад для вимірювання рівня демократії». Подумалося тоді: і що б це могло бути? Зрозуміла річ, на володіння таким претендують багато, а мають його насправді... Новому проекту каналу «Іду на Ви» лише місяць. Показники глядацького інтересу хороші. Хтось дивиться його, бо хоче обуритися «знову цим Піховшеком», хтось не може «зіскочити з голки» політичних баталій, а комусь цікаво, чому Ольга Герасим’юк — розкішна господиня рожевих диванів із «Хочу та буду» — стала за пюпітр політичного дискусійного шоу.
Звичайно, в самої Ольги сумніви були: хто не сумнівається, коли залишається сам-на-сам із собою? Не вперше і, дай Бог, не востаннє. Але інтерес до нового формату та нових можливостей виявився сильнішим. Що поробиш, так влаштованi і телебачення, і його творці. Як сказала сама Ольга, додати до своєї телебіографії, до гострої соціальної тематики трохи гламура («Хочу та буду») їй було нескладно, тим паче, що проект «Без табу» не переривався. А ось зробити зворотне не так просто: якщо раніше недоброзичливці звертали увагу на дизайн костюма, який їм не сподобався, чи аксесуарів, то зараз усе під прицілом.
Розширення телевізійного образу, своєрідне «переформатування» означає для Ольги Герасим’юк накидання додаткових «тонн інформації» до вже наявних. А ще приплюсуйте всю чарівність прямого ефіру, коли запрошені гості не просто запізнюються, а раптом відмовляються зовсім… Показовий якраз останній ефір, коли вся творча група буквально за лічені години до початку передачі залишалася в невідані: хто ж усе-таки прийде до студії каналу в призначений час. У запрошених представників влади заздалегідь знайшлися якісь поважні причини не дискутувати на тему арешту Бориса Колесникова. Вирішили закликати до відповіді опозицію: що означають її протестні дії та заяви про політичне переслідування? Згоду отримали, але перед ефіром обидва ймовірні учасники передачі виявилися за межами Києвом. Треба сказати, що буквально за критичні строки опозиція заметушилася і виправила ситуацію, з’явившись перед журналістами в образі трійки молодих, але досвідчених у публічних виступах політиків: Коновалюк — Хомутинник — Чорновіл. Валерій Коновалюк за дві години до ефіру вилетів із Донецька на літаку чартерним рейсом і за 24 хвилини домчав із Бориспільського аеропорту до студії. Тому зовсім не дивує зауваження Ольги: «Як би я хотіла, щоб нова влада, якій я щиро співчуваю та бажаю успіху, так поспішала говорити з людьми й так уміла користуватися моментом для відповіді опонентам».
Але є ще одна причина, мабуть, основна та дуже особиста, через яку Ольга Герасим’юк з’явилася в дискусійному форматі «Іду на Ви». Практично будь-яка історія дорогого їй дітища «Без табу» приводить до «можновладців». Так було і раніше. Права людини можна було відстояти лише в окремих випадках, — результат завжди один: оприлюднювати факти свавілля. Сьогодні ситуація залишається поки що колишньою. Але всіх обнадіяли: влада тепер буде іншою, Майдану обіцяли. «Іду на Ви» — спосіб для журналістів подивитися у вічі «влади», до якої написали стільки звернень, прохань, заяв, запитів тощо. Це спосіб продовжити тему своїх публікацій, телепрограм — конкретно поставивши запитання в дискусійній студії. Як каже Ольга: «Як ніколи зараз усе зав’язалось на політиці. А в політиках я хочу побачити не просто чиновників, які приймають рішення, не автоматів, що видають відповіді, як пластикові стаканчики з кавою, як це було раніше, а людей із великої політики, особистостей, у яких вирують емоції, людей із власною історією, тих, у кого можна спитати, що вони зроблять для України, — і це буде, нарешті, не дивне запитання».
Поки що наші дорогі управлінці залишаються загадковими бутонами. А коли настане час оцінки «за їхніми плодами», може виявитися запізно. Звідси й місія Ольги Герасим’юк як одного з авторів/ведучого проекту «Іду на Ви», — наближати політичні події до людей, бо зрештою те все, що відбувається. позначиться на їхній особистій долі. Тож нехай вони побачать політиків такими, які вони є, а не хочуть здаватися. А допомогти в цьому глядачам повинні журналісти, запрошені до студії. Серед них також проводять своєрідний кастинг. Принцип простий: авторитетність, компетентність, вміння ставити запитання.
Отже, перший «ювілей» програми відзначили. Далі буде. Парламентські вибори вже не за горами.
