Єгор Соболєв — автор і ведучий нової програми «5 каналу» зі співзвучною назвою «Чи на 5?» Як він сам каже, його програма — не про політиків, а про політику. Хоча не тільки. Подробиці — в інтерв’ю Єгора Соболєва «Дню»:
— Наприкінці кожної передачі ви умовно ставите оцінки тим чи іншим діям героїв ваших програм. На скільки балів ви самі оцінюєте успіхи передачі «Чи на 5»?
— Власне, не мені судити, а, звичайно, глядачам. З одного боку програма, виходячи з наших рейтингів, цікава для глядачів «5 каналу». Тому мені приємно, що наша ідея спрацьовує. З іншого боку, я хочу більшого: зробити її видовищнішою, краще побудованою за сценарієм. В цій програмі я прагну поєднати серйозне з цікавим. А це і є видовищність.
— У вашій програмі завжди присутня авторська точка зору з тієї чи іншої проблеми. Але чи трапляється, що ваша думка не збігається з загальною лінією політики телеканалу?
— Журналісти каналу є абсолютно вільними. Єдине, чого вимагають, — це дотримуватись стандартів, представляти різні точки зору, наводити точні дані. Мені здається, що в цілому ми даємо цьому раду. В кожній своїй програмі я веду дискусії з людьми, які погоджуються або не погоджуються з авторськими висновками, викладеними в програмі. І це наштовхує мене на інше питання, яке є відкритим ще з перших ефірів: якщо це авторська програма, я мушу формулювати свою думку і намагатися її обгрунтувати? Чи моя цінність, як автора, полягає в тому, щоби показати всі мінуси й плюси даної проблеми, дати обгрунтований прогноз і, приховавши власну позицію, надати людям можливість самим зробити висновки?
— Чи склався у вас уже «портрет» свого глядача? І взагалі, на кого зорієнтована програма?
— На розумних та самостійних людей. Це єдиний портрет, який я можу «намалювати», тому що я не скажу, що ця програма — для бізнесменів, бо перший ефір був присвячений проблемі свободи бізнесу; або ця програма для хворих, тому що третій ефір був присвячений темі реформування системи охорони здоров’я, зокрема впровадження інституту сімейних лікарів. Ця програма — про все, що є важливим для більшості українців і як це важливе змінюється під впливом дій або бездіяльності влади.
— Що є вашими орієнтирами? Мається на увазі, що ви читаєте, що дивитесь?
— Ого... Хороше запитання. (Довга пауза. — Ред.) Я орієнтуюсь в цілому на західну журналістику. Я вважаю, що тамтешні журналісти набагато більше зорієнтовані на потреби людей, ніж ми. Вони набагато краще вміють з’єднувати високу політику зі звичайним життям.
— Що ви думаєте про загальну якість української журналістики?
— Зростає. Хоча є і незадовільні вияви. Цьому є таке пояснення: довгий час журналісти працювали під цензурою, що негативно впливало на якість. Це зрозуміло: коли потрібні журналісти, які на все погоджуються, то зовсім не потрібні журналісти, які все вміють.
— Темою однієї із ваших програм була проблема НТКУ. Те, що там наразі відбувається, — що це таке?
— Вся команда реформаторів, які прийшли на НТКУ, — мої друзі. Я можу багато сказати про те, що, на мою думку, треба було зробити інакше, але це той варіант, коли треба не казати, а робити. А якщо не робиш — то мовчи. Що ж до ситуації за межами телекомпанії, то я поки що вбачаю слабку спроможність Президента і його Секретаріату проектувати рішення і приймати їх.
— Як ви гадаєте, хто має створювати Суспільне мовлення? Як скоро це відбудеться і за яких обставин?
— На жаль, засади СМ можуть дати лише політики. Завдання журналістів, громадських організацій, населення — сформувати запит на СМ. А створювати якісні програми та новини повинні, звичайно, професійні журналісти. Мені здається, що частина з них уже є на Першому каналі. При залученні людей ззовні, реалізація цього проекту є дуже вірогідною у найближчі роки.
— У багатьох людей, що дивляться ТБ, складається враження, що ми живемо життям іншої країни. А як вважаєте ви?
— Так. Але це проблема низького професіоналізму. Більшість журналістів робить все, що можуть зробити. Сподіваюсь, що і я до цієї більшості належу. Але на даний момент я ще вмію достатньо небагато. Я хочу робити якісне телешоу, яке б висвітлювало ключові події в країні, швидко реагувало на зміни в державній політиці тощо.
— Якими будуть теми ваших наступних програм?
— Думаю, що темами кількох найближчих тижнів стануть: остаточне ухвалення бюджету; вступ до СОТ і чим це загрожує багатьом галузям економіки; нова політика влади у вугільній галузі — приватизація успішних шахт і злиття безнадійних; реформа судів — відсутність справедливого суду — одна з найбільших проблем для України.
