Ірина Ванникова — ведуча з багаторічним досвідом роботи в новинах, на «1+1» входить до професійної команди Телевізійної служби новин. Цього року Ірина Ванникова стала одним із переможців державної премії «Телетріумф». Така перемога буває не кожного року і не в кожного.
Професіоналізм ведучого приходить не після десятого, і навіть не після сотого ефіру. Залишатися кожного дня в цій професії не просто. Але — о диво! — щоденне напруження з роками стає тим самим «міцним кофеїном», без якого жити вже не можна.
— Хоча робота в новинах така, що повторюється день у день, але все ж таки — можливо, ви відкрили щось нове для себе в професії?
— При безпосередній роботі в новинах відкриття, насправді, бувають кожного дня. Це події, які відбуваються. І ось вони й стають для працівників новин щоденними відкриттями. У новин немає якоїсь особливої, благородної місії. Є мета — щодня розповідати людям цікаві факти й інформувати про важливі події. Соціальна функція новин — допомагати людям, що ми й робимо в регулярному режимі, розповідаючи про тих, хто в біді, або найбільше потребує допомоги. І немає більшого задоволення, аніж знати, що твоя робота приносить реальну користь. Та ще й цікава як процес.
— Приблизно півроку тому на ТСН впроваджували нове обладнання. Чи якісно допомагають нові технології в роботі журналістів і ведучих і яким чином?
— Зараз ми працюємо в новій автоматизованій системі новин. Називається вона — AutoQ. Програма істотно прискорює виробничий процес — вона об’єднує всі складові підготовки до прямого ефіру — від монтажу до власне виходу ТСН. Є, звичайно, технічні проблеми — їх ви могли бачити в ефірі. Але я все одно — за передові технології!!!
— Які професійні риси ведучий повинен постійно шліфувати?
— Ведучому потрібно щодня тренувати мізки — читати, думати, працювати. Думати про те, як ти провів ефір, наскільки він був енергетично насиченим. За енергетичними витратами робота ведучого прирівнюється до роботи контролерів, які відправляють літаки в небо!
— Коли ви з’являєтеся тільки в кадрі, чи не забуваються журналістські навички? Чи не нудьгуєте за роботою «на полях»?
— Умовні рефлекси не забуваються. Якщо говорити про роботу на полях — то робота в прямому ефірі — це просто-таки мінне поле. Тут не те що нудьгувати, спати ніколи. Коли тобі потрібно формулювати новину з чистого аркуша, або коли гість сидить у живому ефірі й потрібно тягнути його ще невідомо скільки часу, бо в тебе немає сюжету, чи під час прямого включення в журналіста щезає звук… У всіх цих випадках на тобі зосереджується вся увага, і ти відповідальний за успішний ефір.
— Що для вас — еталон у роботі ведучого, у журналістиці?
— Миттєва реакція, вміння формулювати й осмислювати свіжі факти в прямому ефірі.
— Чи не маєте ви наміру в найближчому майбутньому змінити щось у своїй зовнішності, можливо, створити новий імідж?
— Ні, не збираюся. Мій зовнішній вигляд — частина роботи. Я, за великим рахунком, не маю права міняти свій зовнішній вигляд, бо є певні вимоги до зовнішності ведучого — доглянутість, відсутність радикальних елементів. Не можна мати дуже яскравий колір волосся, пластмасові прикраси в кадрі новин виглядають вульгарно, не можна одягати великі діаманти, маленькі — можна. Окрім того, психологічними дослідженнями доведено, що глядач звикає до одного обличчя ведучого, і він йому вірить. Якщо ведучий щось змінює, глядач насторожується.
— А ви в житті інша?
— В житті я ношу джинси, як усі ведучі, ходжу без макіяжу, в кросівках, без зачіски — бо від цього втомлююся на роботі. Знаєте, моя думка така — якщо весь час бути в образі, можна з глузду з’їхати.
— Чи знали ви про те, що номіновані на «Телетріумф»? Чи були ви налаштовані на перемогу?
— Про те, що номінована — знала. Про те, що виграю — ні, звичайно.
— Як ви самі оцінюєте цю перемогу?
— Будь-яка перемога — приємна й неочікувана. Цю перемогу вважаю заслуженою. Крапка.
— Навколо «Телетріумфу» цього року чути розмови, що піддають сумніву об’єктивність премії. Цікаво, а яка ваша думка з цього приводу?
— Кожного року навколо «Телетріумфу» чути подібні розмови. Крапку в цьому питанні поставив нещодавно глава Нацради з питань ТБ і радіо Віталій Шевченко, підтвердивши головне — наявність прозорості в оцінюванні номінантів. Подальші дискусії на цю тему — безглузді.
— Чи є якась премія, на здобуття якої вам би хотілося бути висунутою? Номінація, в якій би хотілося перемогти?
— Премія ж не самоціль. Під час роботи не думаєш про премії, думаєш про те, щоб краще відпрацювати, обійти конкурентів. Ні, про конкретні премії думок немає.
— Чи дивляться ваші дітки маму по телевізору? Що говорять? Чи дивиться вас чоловік по телевізору? І що говорить?
— Ну, у мене двоє дітей — дві дівчинки — старшій — три роки, молодшій — один рік. Вони телевізор дивляться, але ще мало що розуміють. Для них я — мама, а не телеведуча, і для них моя робота — це даність, із якою вони народилися, тому якихось особливих емоцій у дітей це не викликає.
А ось чоловік дивиться регулярно, іноді критикує зовнішній вигляд, манеру подачі, іноді хвалить.
— Але ж зовнішній вигляд у принципі залишається один і той самий.
— Так, але буває різний вираз обличчя! Скажімо так — він критикує деталі, які мало кому помітні.
— Тобто він «працює» вашим стилістом?
— Стиліст у нас один — той, який на каналі, а він просто чіпляється!
— Які телепередачі, окрім новин, ви любите дивитися?
— Як правило, телевізор дивитися в мене часу немає. Якщо дивлюся, то хороші серіали та авторські програми. Дуже люблю дивитися серіали, які показує «1+1». Із задоволенням подивилася нещодавно «Громови», а декілька місяців тому весь ТСН напружено стежив за особистим життям Каті Пушкарьової! Тож ніщо людське нам не чуже. Я ж — узагалі гаряча шанувальниця серіалів на нашому каналі, і навіть якщо мене звільнять, все одно дивитимуся серіали, які йдуть на «1+1»!
