Більшість мешканців півдня України історичні постаті Катерини ІІ та князя Григорія Потьомкіна сприймає позитивно. Цьому сприяє політика керівників регіону, що свідомо нав’язує «чужий» погляд на «свою» історію. Наприклад, у Херсоні кілька останніх святкувань Дня міста розпочиналися біля триметрового пам’ятника на триметровому постаменті засновникові міста Григорію Потьомкіну, який міститься в... Потьомкінському сквері. Актори, переодягнені в імператрицю та її фаворита, традиційно вітають херсонців зі святом і вручають ключ від міста чинному мерові. «Катерина» та «Потьомкін» з’являються перед херсонцями не лише в День міста. Вони постійно присутні на всіх найбільших мистецьких і громадських заходах: головні герої Міжнародного театрального фестивалю «Мельпомена Таврії» (мало не особисто зустрічають акторів та режисерів із багатьох країн світу!), на схилах Дніпра в їхній присутності курсанти-першокурсники Державної морської академії складають присягу! Російська імператриця та її фаворит у Херсоні навіть вітають місцеву молодь з Днем закоханих (до речі, минулого року в Потьомкінському сквері міста з ініціативи мерії встановили карету Катерини ІІ, виготовлену з металу у вигляді серця. Відкриваючи карету, мер міста відзначив, що вона є символом не лише чистого (!) кохання імператриці і князя Потьомкіна, а й тисяч херсонців). Зрозуміло, що за такої пропаганди в до певної міри «несталій» свідомості херсонців дедалі глибше закорінюється нав’язаний культ «щасливого» імперського минулого.
Утім, попри прагнення місцевої влади культивувати цих історичних персонажів, сьогодні херсонці намагаються переосмислити свою історію і з’ясувати для себе, хто є героєм, а хто, так б мовити, зіграв неординарну роль в історії цього краю. Допомогти розставити історичні акценти людям повинні передусім свідомі місцеві журналісти. Утім, поки що за це беруться переважно поодинокі інтернет-видання. Наприклад, у липні минає рік, як одна з найбільш відвідуваних регіональних інтернет-газет «Херсонська правда» запустила претензійний для міста проект «Історія Херсона без Потьомкіна». За словами головного редактора видання Тараса БУЗАКА, інформаційний простір півдня України лише тепер поступово повертається до необхідності висвітлення тем минулого без ідеологічних викривлень.
«Рік тому до мене звернулися кілька свідомих активістів із проханням розмісти матеріали з історії Херсона. Я погодився, розуміючи, що тема історичного минулого для нашої області сьогодні особливо актуальна. Більше того, вона заслуговує на окрему рубрику, яку я, не вагаючись, назвав «Історія Херсона без Потьомкіна», — розповів «Дню» головний редактор інтернет-газети «Херсонська правда» Тарас БУЗАК. — Насправді, сьогодні в Херсоні влада як ніколи активно вдається до історичного маніпулювання. З приходом до влади мера-регіонала Володимира Сальдо, Потьомкін у місті став справжнім культом. Людям прямо кажуть, що до указу Катерини ІІ на цих землях абсолютно нічого не було. А це, м’яко кажучи, не зовсім відповідає дійсності. Наприклад, згадаймо Кіндійські хутори (сучасна територія Антонівської селищної ради, передмістя Херсона. — Авт.), де жили люди мало не за півстоліття до заснування Херсона, або місто Гола Пристань (18 кілометрів від Херсона. — Авт. ), на території якого ще 1711 року козаки Олешківської Січі заснували перевіз під назвою Голий. Словом, ця територія не була дикою».
За словами Т. Бузака, інтернет-проект «Історія Херсона без Потьомкіна» не зводиться тільки до розвінчання міфу про прихід цивілізації на південь лише після приїзду російського князя та імператриці. Ініціатори історичної рубрики ставлять собі за мету дати херсонцям можливість ширше ознайомитися з реальною, а не нав’язаною минувшиною. Серед матеріалів проекту — статті про видатних українців, які воювали на боці УНР, про Херсонський гайдамацький полк Одеської гайдамацької дивізії, про товариство «Українська хата», про «Просвіту» та українську за духом літературу в Херсонській губернії тощо.
«Офіційна позиція Херсонської міської ради, мера міста, в чиєму робочому кабінеті висять портрети Катерини ІІ і князя Потьомкіна, — культивувати засновників міста, — продовжує Тарас Бузак. — До певної міри перебір «імперської» за духом пропаганди призвів до того, що нині херсонці чекають на «свіжий», незаангажований погляд на історію свого регіону».
Цікаво, що автори цієї рубрики — не лише журналісти, історики і громадські діячі, а й звичайні відвідувачі сайта. Утім, більшість матеріалів головний редактор сайта пише сам.
«Зрозуміло, що якби в мене на посаді була людина, яка окремо відповідала б за цю рубрику, як це робить на «Історичній правді» Вахтанг Кіпіані, то очевидно, що цей проект мав би більший успіх. Але, вважаю, і за умов такого формату рубрика заслуговує на життя і має своїх читачів», — вважає головний редактор «Херсонської правди».
«Десь у 2000-х роках я зацікавився історією УНР, зокрема подіями та персонами, які мали стосунок до Херсона. З’ясував для себе чимало нового і дуже цікавого. Скажімо, я ніколи навіть не чув про Херсонський губернський з’їзд, який відбувся в Херсоні та який визнав Херсонщину частиною УНР, — розповів «Дню» один з постійних дописувачів проекту «Історія Херсона без Потьомкіна» Павло ПОДОБЄД. — Також я не знав і не чув про міського голову, якого обрали 1917 року за українським списком гласних. Уперше дізнався про старшин-херсонців, які мали високий авторитет в Армії УНР: Алмазов, Кедровський, Шкарупа та багато інших. Ці факти свідчать, що Херсонщина — історично українська земля. Я здивувався: чому про це ніхто не говорить? Наприклад, повний георгіївський кавалер Тимофій Шкарупа чи генерал Армії УНР Олекса Алмазов, чиїм ім’ям називали дивізіон, — це постаті, якими пишалась би будь-яка область, а на Херсонщині про них мало хто знає. Невдовзі виявилося, що майже всі офіційні історіографії Херсонщини уникають теми участі херсонців у збройній боротьбі за незалежність. Отже, я вирішив підготувати цикл статей про херсонців, які наближали Україну до самостійності. Думаю, що маючи факти з різних джерел, херсонці самотужки зроблять висновки, хто був справжнім героєм».
Ще один із дописувачів сайта — відомий на півдні журналіст Олег Зайченко — більш категоричний у своїх висловлюваннях. «Роздування культу Потьомкіна — це приниження українців та розпалювання міжнаціональної ненависті, — написав він на «Херсонській правді». — Основний провайдер культу Потьомкіна в Херсоні — наш міський голова. Григорій Потьомкін — особистість, м’яко кажучи, суперечлива. Він неоднозначно сприймається навіть у російській історії. Чого вже говорити про Україну. Фактично стараннями Потьомкіна знищені залишки української державності».
Чи підтримають починання «Херсонської правди» місцеві колеги з інших видань, покаже час. Але вже зараз, як зазначає Тарас Бузак, частина херсонців відчуває певний «інформаційний голод» за якісною історичною публіцистикою. І втамувати цей «голод» — не тільки завдання, а й обов’язок журналістів.
TOP-10
Пишаючись «чужими» героями, херсонці не завжди згадують своїх видатних земляків, які народилися на теренах нинішньої Херсонської області або чиє життя було безпосередньо пов’язане з цим краєм. Це — міні-рейтинг таких людей за версією «Дня»:
Кость ГОРДІЄНКО, кошовий отаман Запорозької Січі, військовий і політичний діяч, дипломат;
Олекса АЛМАЗОВ, військовий та громадський діяч, генерал-хорунжий Армії Української Народної Республіки, командир окремої гірської батареї Гайдамацького коша Слобідської України (1918);
Віктор ГОШКЕВИЧ, редактор та видавець, історик-краєзнавець, засновник першої щоденної приватної газети Херсонської губернії «ЮГЪ», засновник та перший директор Музею старожитностей у Херсоні;
Микола ЧЕРНЯВСЬКИЙ, талановитий український письменник. 1917 року очолив товариство «Українська Хата в Херсоні»;
Володимир КЕДРОВСЬКИЙ, державний і політичний діяч, полковник Армії УНР;
Нестор МАЛЕЧА, етнограф, мовознавець, педагог, громадський діяч;
Андрій КОНОЩЕНКО, український фольклорист-музикознавець;
Василь БІДНОВ, український громадський і культурний діяч, історик, дослідник історії української церкви;
Тимофій ШКАРУПА, підполковник Армії УНР;
Софія РУСОВА, педагог, громадський діяч, просвітитель.
Продовження теми — інтерв’ю з автором альтернативного путівника Херсоном Миколою ГОМОНЮКОМ.
