Режисер програми «Каламбур» (ICTV) Юрій Стицьковський визначає її як «телекомікс» — визначення незвичайне, але точне. Частково це нагадує «Маски-шоу» (які відійшли сьогодні кудись у тінь) — також набір стійких персонажів і прийом ексцентрики. Але з погляду суто телевізійної технології «Каламбур» далеко попереду.
Сюжети постійних рубрик тут стійкі. Наприклад, «Бар Каламбур», з одними і тими ж дійовими особами: чепурний бармен, офіціантка, яка весь час теревенить по телефону, непохитний пияк, крутий рокер, затюканий інтелігентик. У такому складі і розігруються кумедні репризи. І навіть коли в хід іде відомий анекдот — ефект чудовий: виручає дотепна й оригінальна стилістика. В іншій постійній рубриці «Каламбуру» і взагалі ілюструються пантомімою давним-давно забуті народні мудрості.
Ще одна укатайка — пародійний серіал «Крутое пике», нескінченний фільм-катастрофа, в якому літак «Бройлер-747» все падає-падає і ніяк не впаде. А екіпаж тим часом суперничає між собою у чисто пародійній дебільності. Практично класична клоунада, де є і білий, і рудий клоуни, а переляк і регіт гротескно несамовиті.
А найбільш оригінальна сторінка «Каламбуру» — такий собі космічний епос з народного життя під недвозначною назвою «Деревня дураков»! Типу, жили- були в одній перекошеній хатинці троє — телепень-матросик, козачок-вусань і баба-дурепа, траплялися з ними всілякі нісенітниці. Ця народна пантоміма відбувається під наймилішу музику і сміховинну «озвучку» — і суто зображальна дія розгортається як у напівплощині, так і з частковою трансформацією екранного простору в сторінковий (комікс же). Дуже смішно виходить!
При всьому тому весь акторський склад «Каламбуру» — п’ять осіб. Але їх вистачає.
Один і той же актор, наприклад, Олексій Агоп’ян — то піжонистий бармен іспанського розливу, то затюкано резонерствуючий помічник редактора тележурналу, то пілот-неврастенік — і так далі. Те ж саме можна сказати і про Сергія Гладкова, і про Вадима Набокова, і про Тетяну Іванову. А Юрій Стицьковський, крім того, що він талановитий актор у багатьох особах, ще й режисер. Загалом, самі всі вигадують, самі грають, самі ставлять. Чудова компашка.
Чому «Каламбур» влучив у яблучко? Тут, як мінімум, дві причини.
По-перше, точний режисерський вибір Юрія Стицьковського: опора на традиції — від комедії дель-арте до циркової клоунади, вивірені маски, лаконізм форм, зіграний комедіантський ансамбль.
А по-друге, справжня відповідність настроям, що панують у суспільстві.
Попит у публіки зараз інший: до чого викриття, до біса посипання ран сіллю іронії і сарказму — дайте відволіктися від життєвої катавасії, бажаємо просто сміятися. До комічного — без всіляких злободенних навантажень — ми тягнемося, як до аспірину: головний біль зніме, зменшить жар, викликаний життєвими протягами.
І ось тут аполітичні і позасоціальні приколи (а можна сказати і — чисте мистецтво) виробництва «Каламбур пікчерз» — у саму жилу.
